Бусурман (басурман, басурмен, бесурман, бесурмен), бусурмен (бусурманець) — людина іншої віри, переважно про магометанина[1].
Етимологія та використання
Давньоукраїнське запозичення з тюркських мов, найімовірніше з кримськотатарської, у діалектах якої форма «бусурман» могла бути результатом фонетичної видозміни арабсько-перської форми «мусульман» «(муслім-ун» — «мусульмани»).
![]() |
- Три роки вибув я на каторзі турецькій.. Покалічено тоді мене добре. А надто годували погано бусурмени: цвілими сухарями та смердючою водою[2] | ![]() |
Як наслідок негативного ставлення до тих, кого називали «бусурманами», в Україні з'явилися також видозміни — «бісурман» та «„бесур“», що прив'язували таких осіб до бісівських явищ[1]. Поняття «бусурман» в побуті вживалося як лайливе слово[3].
![]() |
— Ходив на той куток, батько посилали до одного чоловіка. Тогобіцькі парубки погнались, ледве втік. От бусурмени!М[4] | ![]() |
У культурі
- «Басурмен» — гумористичне оповідання Степана Васильченка. Мати докоряє синові, що той, басурмен, не молиться, сама ж при молитві страшенно чортихається, коли раптом підгорає їжа у горщику.[5]
Див. також
Примітки
- ↑ а б Вирський Д. С. Бусурман // Енциклопедія історії України
- ↑ Борис Грінченко, I, 1963, 345
- ↑ Бусурман // Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- ↑ арко Кропивницький, II, 1958, 129
- ↑ Васильченко, С. Повна збірка творів (Васильченко)/I/Басурмен — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 23 грудня 2024.