Бусурман (басурман, басурмен, бесурман, бесурмен), бусурмен (бусурманець) — людина іншої віри, переважно про магометанина^[1].

Давньоукраїнське запозичення з тюркських мов, найімовірніше з кримськотатарської, у діалектах якої форма «бусурман» могла бути результатом фонетичної видозміни арабсько-перської форми «мусульман» «(муслім-ун» — «мусульмани»).

- Три роки вибув я на каторзі турецькій.. Покалічено тоді мене добре. А надто годували погано бусурмени: цвілими сухарями та смердючою водою[2]

Як наслідок негативного ставлення до тих, кого називали «бусурманами», в Україні з'явилися також видозміни — «бісурман» та «„бесур“», що прив'язували таких осіб до бісівських явищ^[1]. Поняття «бусурман» в побуті вживалося як лайливе слово^[3].

— Ходив на той куток, батько посилали до одного чоловіка. Тогобіцькі парубки погнались, ледве втік. От бусурмени!М[4]

• «Басурмен» — гумористичне оповідання Степана Васильченка. Мати докоряє синові, що той, басурмен, не молиться, сама ж при молитві страшенно чортихається, коли раптом підгорає їжа у горщику.^[5]

• Іслам
• Бьошормени
• Бесерм'яни