Russia

Russia (лат. Rvssiae, Rusie, Russie) — екзонім східнослов'янських територій Русі в історичних джерелах.

Першопочатково вживаний виключно в латинських джерелах, пізніше був запозичений іншими мовами зокрема англійською. Після анексії земель Білої Русі (лат. Alba Russia) та ліквідації Руського воєводства, відомого в тому числі як Червона Русь (лат. Russia Rubra), в кінці XVIII ст. остаточно закріпився за східними землями підконтрольними Російській імперії, а в історіографічній літературі дотичої західних земель був витіснений його синонімом — Ruthenia.

Історія

Документована номенклатура назв руських земель в західних документах бере свій початок з документів папської канцелярії з кінця XI ст., коли для позначення земель почали використовувати екзонім Russia, а для позначення її мешканців-русинів Rutheni. Назва на руських землях почала поширюватись в часи Галицько-Волинського князівства, зокрема на князівській печатці в форматі лат. Regnum Russiæ^[1] / Rusie^[2].

Галерея

Гравюри

Панорама Гоґенберґа. «Леополіс Русі Південної місто головний ринок товарів східних найславніше» (LEOPOLIS Russiae Australis Urbs primaria emporium mercium Orientalium celeberrimum)
«Перемишль відоме руське місто» (Premislia celebris Rvssiae civitas; атласу Г.Брауна, 1617)
Теодор Раковецький. Процесія з чудотворним образом під час урочистостей з нагоди коронації ікони Холмської Богородиці, 1780 рік.

Печатки

Прорис печатки Юрія І з надписом «S[igillum] Domini Georgi Regis Rusie»
Прорис Печатки Владислава Опольчика з надписом «Ladislaus Dei Gracia Dux Opoliensis Wieloniensis et Terre Russie Domin[us] et Heres»

Примітки

↑ XXXI [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.] / Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis^[hu]. Tomi IX. Volvmen 4. Ab Anno Christi 1367—1374. Budae, 1834. — 1004 S.
↑ Regnum Rusie, S. 263, «C. XXVI. De alia divisione Scithie» (nach Paulinus Minorita, De mapa mundi (1320). Ms. Biblioteca Apostolica Vaticana lat. 1960 fol. 16v) / Anna Dorothee von den Brincken. «… ut describeretur universus orbis». Zur Universalkartographie des Mittelalters, S. 249—278 in: Albert Zimmermann (Hrsg.), Methoden in Wissenschaft und Kunst des Mittelalters [Архівовано 28 березня 2022 у Wayback Machine.] / Mediävistentagung, vom Thomas-Institut der Universität Köln veranstaltet im Jahre 1968 (Miscellanea Mediaevalia [Архівовано 1 липня 2018 у Wayback Machine.], Tom 7), De Gruyter, Berlin, 1970. — 358 S.

Література

Яковенко, Наталя. Вибір імені versus вибір шляху (Назви української території між кінцем XVI — кінцем XVII ст. [Архівовано 26 лютого 2018 у Wayback Machine.]
Наконечний, Євген. Украдене ім’я: Чому русини стали українцями. — Львів: ЛА «ПІРАМІДА», 2004. — 352 с. ISBN 966-7188-94-9

Портал «Історія»

[1] XXXI [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.] / Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis^[hu]. Tomi IX. Volvmen 4. Ab Anno Christi 1367—1374. Budae, 1834. — 1004 S.

[az-2] Regnum Rusie, S. 263, «C. XXVI. De alia divisione Scithie» (nach Paulinus Minorita, De mapa mundi (1320). Ms. Biblioteca Apostolica Vaticana lat. 1960 fol. 16v) / Anna Dorothee von den Brincken. «… ut describeretur universus orbis». Zur Universalkartographie des Mittelalters, S. 249—278 in: Albert Zimmermann (Hrsg.), Methoden in Wissenschaft und Kunst des Mittelalters [Архівовано 28 березня 2022 у Wayback Machine.] / Mediävistentagung, vom Thomas-Institut der Universität Köln veranstaltet im Jahre 1968 (Miscellanea Mediaevalia [Архівовано 1 липня 2018 у Wayback Machine.], Tom 7), De Gruyter, Berlin, 1970. — 358 S.

[1]

[2]

п о р Сучасні слов’янські народи
Західні слов'яни	поляки (гуралі, кашуби, сілезці) • чехи (моравці) • словаки • лужицькі серби
Східні слов'яни	росіяни (помори) • українці (поліщуки, бойки, лемки, гуцули) • білоруси
Південні слов'яни	болгари • серби • хорвати (бунєвці, шокці) • босняки • македонці • словенці • чорногорці
Етногенез слов'ян

Статус версії сторінки

Зміст