Заколот на «Баунті» (англ.Mutiny on the Bounty) — повстання 28 квітня 1789 року частини екіпажу на британському кораблі «Баунті» під час подорожі за хлібними деревами у Тихому океані.
Центральною особою заколоту проти капітана Вільяма Блая став помічник капітана Флетчер Крістіан. Висаджений заколотниками у шлюпку разом з вірними членами екіпажу капітан Блай подолав понад 6 710 км і майже дивом врятувався. Флетчер Крістіан і решта повсталої команди спробували заснувати власну колонію на одному з островів, однак після кривавих суперечок повстанці розділились — частина з них на чолі з Крістіаном поселилися на острові Піткерн, а решта залишилися на Таїті і були арештовані та повернені на суд до Англії.
Історія «Баунті» стала однією з найвідоміших у британській та світовій історії завдяки увазі, яку ця історична подія отримала в пресі, історіографії, літературі, театрі. На думку дослідників, основною причиною такої уваги саме до цієї події були обставини заколоту та його учасники. Ця подія трапилася на початку доби романтизму XVIII століття, і історичні факти були адаптовані письменниками та поетами того часу у літературні образи та події, притаманні тому часу. Події на «Баунті» здавалися цікавими і вартими уваги завдяки невизначеності точних причин заколоту, версії подій з точки зору заколотників і особливо Флетчера Крістіана, котрий у деяких творах був змальований в образі романтичного бунтаря, борця проти тиранії. Майже всі учасники подій, крім Крістіана, залишили спогади та пояснення своїх вчинків. Відсутність обґрунтування причин заколоту з боку його основного учасника і лідера дала можливість численним авторам зробити це за нього і представити історію заколоту з різних боків — у різних варіантах, як повстання знедолених і як заколот злочинців проти законної влади капітана.
Історія повстання отримала великий розголос у Великій Британії, набула романтичних та пригодницьких рис, стала основною темою декількох п'єс, книг та віршів. Історією «Баунті» цікавилися та використовували у своїх творах такі відомі письменники та поети, як Байрон, Марк Твен, Жуль Верн, Робер Мерль.:::::::::::::Докладніше
Марі Тарп — американська геологиня й океанографічнакартографка, яка у партнерстві з Брюсом Гізеном створила першу наукову карту ложе Атлантичного океану. Робота Тарп розкрила детальну топографію та багатовимірний географічний ландшафт дна океану. Її мапа містила точніші картографічні зображення Серединно-Атлантичного хребта та її відкриття рифтової долини вздовж його осі, що спричинило зміну парадигми в науці про Землю та прийняття теорій тектоніки плит і дрейфу материків.
У 1952 році Тарп ретельно вирівняла профілі зондування з «Атлантиса», отримані у 1946—1952 роках, і один профіль з військово-морського корабля «Стюарт», придбаного у 1921 році. Вона створила в цілому приблизно шість профілів, що простягаються із заходу на схід через Північну Атлантику. Завдяки цьому вона змогла вивчити батиметрію північних ділянок Серединно-Атлантичного хребта. Тарп ідентифікувала вирівняну V-подібну структуру, що безперервно проходить через вісь хребта, вважаючи, що це може бути рифтова долина. На її думку, рифтова долина утворилася внаслідок розриву поверхні океану. У той час багато вчених вважали, що дрейф материків неможливий, натомість віддаючи перевагу гіпотезі про розширення Землі.:::::::::::::::читати далі
Бальса (від ісп.Balsa — пліт) — очеретяні човни і плоти, що будуються з куги підвиду Schoenoplectus californicus subsp. tatora індіанцями народностей уру та аймара на високогірному озері Тітікака, що лежить на висоті 3810 м над рівнем моря на кордоні між Перу та Болівією. Бальса варіюються за розмірами від невеликих одномісних рибальських човнів до великих суден довжиною до 30 метрів, що можуть витримати вантаж вагою до 10 тонн. Хоча сучасні бальса з озера Тітікака — це переважно гребні судна, історично вони були оснащені вітрилами, сплетеними також з цього підвиду куги.
Термін «бальса» також іноді використовується як збірна назва для будь-яких очеретяних човнів і плотів, які будували індіанці доколумбових цивілізацій Південної Америки, зокрема для кабаліто-де-тотора, а також для позначення очеретяних човнів (каное) з іншої американської куги Schoenoplectus acutus, що їх використовували корінні мешканці сучасної Каліфорнії в Північній Америці як у доколумбову, так і в історичну епоху.::::::::::::::::читати далі