3-тя окрема штурмова бригада (з 26.01.2023) Полк «ССО Азов» (09.03.2022—26.01.2023) Територіальна оборона «Азов» (24.02—09.03.2022)
Нарукавний знак бригади
На службі	2022
Країна	Україна
Вид	Сухопутні війська
Тип	Механізовані війська
Чисельність	бригада
Гарнізон/Штаб	Київ
Війни/битви	Російське вторгнення в Україну Битва за Київ Битва за Ірпінь Битва за Мощун Бої за Бровари Бої за Херсон Бої на Запоріжжі Битва за Донбас Битва за Бахмут Бої за Авдіївку Бої на півночі Харківської області (2024)
Нагороди
Вебсайт	ab3.army
Командування
Командир	полковник Андрій Білецький
Заступник командира	майор Родіон Кудряшов
Медіафайли на Вікісховищі

3-тя окрема штурмова бригада (3 ОШБр) — з'єднання Сухопутних військ ЗС України чисельністю в бригаду.

З перших днів російського вторгнення 2022 року у Києві почали створюватися загони територіальної оборони «Азов». Ці загони вели бої під Києвом. 9 березня загони переформували на полк «ССО Азов».^[1][2] Полк вів бої на Запорізькому напрямку, підкріплення з полку гелікоптерами дісталося до оточеного Маріуполя. Влітку і восени полк брав участь у Херсонському контрнаступі. У 2023 році полк перетворений на окрему штурмову бригаду, влітку бригада воювала під Бахмутом. Взимку 2024 року бригада воювала у Авдіївці та Красногорівці.

3-тя окрема штурмова бригада була сформована на основі підрозділу Збройних сил України, який своєю чергою був сформований на основі добровольчого загону територіальної оборони «Азов», що був створений у Києві 24 лютого 2022 року, в перші години повномасштабного вторгнення. Кістяком підрозділу стали ветерани ОЗСП «Азов» Національної гвардії України та представники Азовського руху.^[3]

У лютому-березні 2022 року підрозділ брав активну участь в обороні Києва та Київської області.^[4]

9 березня 2022 року підрозділ територіальної оборони «Азов» був переформатований в окремий полк Збройних сил України «ССО Азов».^[5]

Бійці підрозділу територіальної оборони «Азов» разом з іншими підрозділами звільняли від окупантів Васильків,^[6][7] Ворзель, Ірпінь, Бучу,^[8] Гостомель, Пущу-Водицю, Лютіж, Горенку, Стоянку та Мощун.^[9] 10 березня спільно з 72-ю бригадою ЗСУ в околицях Броварів біля села Скибин влаштували засідку та розгромили колону БТГр 6-го танкового полку 90-ї танкової дивізії армії РФ.^[10] Перехоплені переговори російських офіцерів засвідчили, що ЗС РФ втратили майже цілий полк, а його командира, полковника Андрія Захарова, було вбито. Також було знищено 5 танків та захоплена російська документація, зокрема, список особового складу 6-й танкового полку.^[11] Внаслідок значних втрат БТГр 6-го танкового полку разом із БТГр 239-го танкового полку 90-ї танкової дивізії були змушені припинити просування в бік Києва та поспішно відступити.^[12][13]

У березні 2022 року під керівництвом ГУР МО провів таємну операцію для авіапрориву блокади Маріуполя з доставлення на гелікоптерах в заблоковане російськими силами місто підкріплення, озброєння та ліків для поранених і евакуацію тяжкопоранених бійців. Зокрема, для посилення оборони Маріуполя гвинтокрилами було перенаправлено 72 бійців «Азову».^{[14][15][16][17][18]} Крім того, під командуванням ГУР відбулася спроба з деблокади Маріуполя. Під час операції з Гуляйполя в бік Маріуполя вирушив підрозділ бійців на бронетехніці, зокрема й азовці, що мав прорватись у місто. Але пройшовши близько 10-15 км, група мусила відступити.^[19]

21 квітня «ССО Азов» відновив набір добровольців.^[20] Підрозділ формувався на тих же принципах, що й полк «Азов». Відомо, що новобранці перед вступом мають пройти жорсткі випробування протягом курсу молодого бійця. До лав підрозділу в результаті відбору потрапляють лише високомотивовані, ідейні та стійкі духом воїни, які постійно вдосконалюють свої вміння і професіоналізм, та готові дійти до кінця у боротьбі за незалежність України.^[21]

У квітні 2022 року підрозділ був передислокований на південний схід для оборони України на Запорізькому напрямку. За перші два тижні перебування на передовій бійцям вдалося знищити БТР, танк та взяти в полон двох російських солдатів.^[22] Також 26 квітня 2022 року в ході однієї з бойових операцій під Гуляйполем азовці, вступивши в бій з російськими військами, взяли в полон групу вояків 1-го армійського корпусу та знищили техніку окупантів.^[23] 16 червня 2022 року у Запорізькій області боєць на псевдо «Бецик» з ПЗРК «Стінгер» збив російський гелікоптер Мі-24.^[24] 1 серпня 2022 року бійці підрозділу знищили дві ворожих БМП-3.^[25]

Бійці бригади брали участь у звільненні Херсону й Херсонської області,^[26] а також боях за Бахмут.^[27]

26 січня 2023 року було оголошено про переформування полку на 3-тю окрему штурмову бригаду,^{[28][29][30][31][32]} а 24 лютого бригаді вручено бойовий прапор.^[33]

12 квітня 2023 року на офіційних медіаресурсах бригади було оголошено про початок рекрутингу до підрозділу.^[34]

10 травня 2023 року бригада здійснила вдалий наступ в Бахмуті. Наступ вели 1-й і 2-й штурмовий батальйони за підтримки 1-го та 2-го механізованих батальйонів, вони завдали ураження 72-й мотострілецькій бригаді Збройних сил РФ, яка відступила на цьому напрямку.^[35][36]

У червні 2023 року командир 2-го штурмового батальйону Дмитро Кухарчук сказав, що його батальйон просунувся на 1800 м вглиб і 1200 м по фронту під Бахмутом. За його словами, вони відкинули 57-му мотострілецьку бригаду Збройних сил РФ, посилену в'язнями із Шторм-Z.^[37]

14 вересня 2023 року бригада звільнила н.п. Андріївка біля Бахмуту.^[38]

У лютому 2024 року бригаду перекинули до Авдіївки, де вона прикривала відхід українських військ з міста.^[39][40] Підрозділи бригади були на території коксохіму.^[41][42] 19 числа повідомлялося, що бригада вийшла з Авдіївки.^[43]

28 лютого бригада вела бої у Красногорівці.^[44][45] 1-й та 2-й штурмовий батальйони бригали вибили російські окупаційні війська з південно-східної околиці міста, яку вони зайняли напередодні. За короткий проміжок часу росіяни встигли укріпитись та підготуватись до тривалої оборони.^[46]

4 березня 2024 року 1-й самохідний артдивізіон бригади на Авдіївському напрямку уразив російські війська. Вони вночі переміщувалися лісосмугою, і були уражені здебільшого касетними снарядами.^[47]

На початку червня 2024 року стало відомо, що бригада почала вербувати засуджених. Проте, на відміну від інших бригад, для засуджених не стали створювати окремі підрозділи, а інтегрували до вже існуючих.^[48]

• 
  1-й штурмовий батальйон^[49]
• 
  2-й штурмовий батальйон^[49][50]
• 
  1-й механізований батальйон^[49]
• 
  2-й механізований батальйон^[49]
• 
  1-й стрілецький батальйон^[51]
• 
  2-й стрілецький батальйон^[52]
• 
  Бригадна артилерійська група
  • 1-й самохідний артилерійський дивізіон^[47]
• 
  Батальйон безпілотних систем ^[53]
• 
  Група інженерного забезпечення^[54]
• 
  Окремий взвод снайперів «GAR»^[55]

• Білецький Андрій Євгенійович.^[56]

• Кудряшов Родіон Олегович — заступник командира.^[57]

Під час формування загін ТрО «АЗОВ-Київ» не мав окремої символіки. В травні 2022 року після реформування в ССО «Азов» бійці підрозділу отримали власний нарукавний знак — три золоті мечі на синьому тлі,^[58] вони були обрані в пам'ять про монумент «Поле мечів», який було встановлено поряд з однією базою полку «Азов» для вшанування полеглих під час російсько-української війни.^[59]

З розширенням до бригади було змінено символіку. Нарукавним знаком 3-ї окремої штурмової бригади став стилізований символ «Ідея Nації» в штурмовому накресленні,^[60] він утворений від нарукавного знаку полку «Азов» та візуально нагадує три смуги. Штурмова «Ідея Nації» зображена на нарукавних знаках бійців та на головній хоругві підрозділу.^[61]

• 
  Нарукавний знак ССО «Азов» (березень 2022 — січень 2023)

• Алфьоров Олександр Анатолійович — український історик, радіоведучий, громадський та політичний діяч, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України.^[1]
• Жорін Максим Борисович «Мосе» — український військовий та політичний діяч, 3-й командир полку «Азов».^[62]
• Заїковський Сергій Олександрович «Деймос» — історик, перекладач та публіцист. Редактор і перекладач видавництва «Пломінь». Загинув 24 березня 2022 під час бою на лівому березі Києва (село Лук'янівка).^[63]
• Кухарчук Дмитро Васильович «Сліп» — український політик, громадський діяч. Командир 2 штурмового батальйону.^[64]
• Михайленко Ігор Володимирович «Черкас» — український військовий та політичний діяч. 2-й командир полку «Азов». Командир Національних Дружин^{[джерело?]}.
• Розовий Віктор Ігорович — український комік та актор зі Львова.^[65]

• Штурмовий загін
• Бригада НГУ «Азов»
• Kraken (спецпідрозділ ГУР)
• 5-та окрема штурмова бригада