1-й окремий штурмовий батальйон (з 2024) 1-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі» (2023—2024) 1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі» (2022—2023) 1-ша окрема штурмова рота ДУК (2014—2022)
Нарукавний знак батальйону
На службі	2014 — дотепер
Країна	Україна
Вид	Сухопутні війська
Роль	Штурмові дії
Гарнізон/Штаб	Донецька область, Авдіївка
Гасло	Домінуй! Відвойовуй!
Війни/битви	Російсько-українська війна Війна на сході України Бої за Карлівку Бої за Авдіївку Бої за Савур-Могилу (2014) Бої за Піски Бої за Донецький аеропорт Російське вторгнення в Україну (2022) Битва за Київ (2022) Битва за Херсон Слобожанський контрнаступ Збройних сил України (2022) Битва за Бахмут (2022—2023)
Вебсайт	1bat.com.ua
Командування
Поточний командувач	майор Юрій Капустяк
Визначні командувачі	Дмитро Коцюбайло

1-й окремий штурмовий батальйон імені Дмитра Коцюбайла (1 ОШБ, в/ч А4848)^[1] — військове формування Сухопутних військ Збройних сил України.

Підрозділ брав участь у боях на Донеччині та Луганщині: у Авдіївці, Пісках, Карлівці, під Савур-Могилою, Старогнатівкою, Степанівкою. Також підрозділ брав участь у Харківському контрнаступі, у звільненні Куп'янська, Балаклії, Ізюму, Синьківки. Брали участь в обороні «Дороги смерті»  поблизу Хромового, боях за Бахмут, Соледар, Кліщіївку, Часів Яр, Серебрянку, Берестове; на Луганщині — у боях за Кремінну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Білогорівку.

На початку лютого 2024 року частина бійців перейшла до 59 ОМПБр як 108-й батальйон «Вовки Да Вінчі» під керівництвом Сергія Філімонова. З квітня 2024 року 1-й окремий штурмовий батальйон вивели з 67 ОМБр.

Батальйон носить ім'я Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі», засновника і командира батальйону впродовж 2014—2023 років, який загинув 7 березня 2023 року в битві за Бахмут.

17 березня 2016 року Дмитро Коцюбайло призначений командиром 1-ї окремої штурмової роти «Вовки Да Вінчі» Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор».^[2][3] Комбат був проти призначення 21-річного Дмитра на посаду командира роти, але Олександр Карась «Подолянин», тодішній ротний і командир Дмитра, наполіг на цьому, пояснивши, що Да Вінчі шукав можливості взяти участь у бойових операціях і часто був у них командиром, реального військового досвіду у нього було достатньо.^[4]

Добровольча рота не входила до ЗСУ і фактично не підпорядковувалась в армії нікому. Ця відсутність субординації дратувала деяких генералів, але інші цінували сміливість і готовність іти в бій.^[4] За словами Андрія Римарука із фонду «Повернись живим», Дмитро Коцюбайло одним із перших на фронті почав використовувати дрони для коригування вогню артилерії. Командири різних бригад запрошували його «попрацювати» по їхніх цілях, і артилеристи Да Вінчі швидко здобули репутацію влучних та ефективних воїнів.^[5]

З лютого до квітня 2022 року артилерійська група роти працювала на різних напрямках, палячи колони броньованої техніки, зупиняючи просування росіян на південному напрямку, під Запоріжжям, біля Києва.^[6]

Після цього, як і багато підрозділів ДУК, рота увійшла до Сил спецоперацій,^[6] утворивши 7-й центр спеціальних дій ДУК. Рота була доукомплектована до розміру батальйону.^[7][8][9] У формуванні батальйону Дмитрові Коцюбайлу допоміг Юрій Капустяк, який запросив начальника штабу Олега Лотоцького і десятки кадрових військовиків, які служили в різних підрозділах. За словами Коцюбайла, вони всі разом сформували «дійсно потужний батальйон».^[6]

Улітку 2022 року до батальйону «Вовки Да Вінчі» увійшла рота «Гонор» Сергія Філімонова.^[4]

Згодом батальйон воював у контрнаступі на Харківщині.^[10][11][12] Брав участь у звільненні Куп'янська, Балаклії, Ізюму, Синьківки.

7 березня 2023 року батальйон втратив свого комбата Да Вінчі в боях за Бахмут.^[13] Після загибелі командира Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла 1 ОШБ у складі 67 ОМБР ДУК очолив Юрій Капустяк.^[14]

З 1 липня 2023 року Юрій Капустяк сказав, що батальйон буде названий на честь Дмитра Коцюбайла.^[15]

В січні 2024 року з підрозділів батальйону була сформована ротно-тактична група, яку відправили для стабілізації ситуації в районі села Табаївка під Куп'янськом.^[16] Ця ротно-тактична група успішно виконала завдання і відбила Табаївку в противника.^[17]

26 січня 2024 року у Львові відкрили перший в Україні рекрутинговий центр 1-го окремого батальйону «Вовки Да Вінчі» імені Дмитра Коцюбайла. Відкривали центр заступник начальника з розвідки батальйону Сергій Філімонов, керівниця медичної служби «Ульф» Аліна Михайлова та командир взводу Олександр Ябчанка.^[18] Через 3 дні, 29 січня, в 67-й бригаді ДУК сказали, що цей рекрутинговий центр не належить до першого штурмового батальйону 67 ОМБр ДУК, оскільки група військових, які організували рекрутинговий центр, — Аліна Михайлова, Сергій Філімонов, рота «Гонор» та окремі військові — нещодавно покинули лави бригади.^[7]

6 лютого 2024 Сергій Філімонов та Аліна Михайлова заявили про вихід частини бійців батальйону зі складу 67 окремої механізованої бригади ДУК і перехід до складу 59-та окремої мотопіхотної бригади як батальйон «Вовки Да Вінчі» під командуванням Сергія Філімонова. Таким чином окремо почали існувати:^{[19][20][21][22][17]}

• 1-й окремий штурмовий батальйон під командуванням майора Юрія Капустяка у складі 67-ї бригади ДУК.
• 108 ОМБ «Вовки Да Вінчі» в складі 59 ОМПБр, під командуванням Сергія Філімонова, що не входить до ДУК ПС.

15 квітня 2024 року Командування Сухопутних військ ЗСУ виокремило штурмовий батальйон в окрему військову частину поза межами 67 ОМБр.^[23]

Наприкінці травня 2024 року стало відомо, що батальйон мобілізував до свого складу певну кількість засуджених.^[24]

12 вересня 2024 року одна з сестер-близнючок Дмитра Коцюбайла — Олександра підписала контракт з 1-м окремим штурмовим батальйоном, який створив і яким командував її брат.^[25]

У січні — лютому 2025 року батальйон активно вів рекрутинг.^{[26][27][1][28]}

• 2014—07.03.2023: молодший лейтенант Дмитро Коцюбайло^[9][29][30]
• 07.03.2023—05.2024: майор Юрій Капустяк^[15]
• 05.2024—09.2024: лейтенант Дмитро Філатов (друг «Перун»)^[31][32][33]
• на 02.2025: майор Юрій Капустяк^[1]

Начальники штабу:

• на 2022: майор Олег Лотоцький^[6]

• 
  Нарукавний знак першої окремої штурмової роти ДУК ПС «Вовки Да Вінчі» (2015-2022)
• 
  Нарукавний знак батальйону «Вовки Да Вінчі» (2022-2023)
• 
  Нарукавний знак 1-ї батальйону "Да Вінчі" (2024)

Хрест Да Вінчі — власна нагорода батальйону, заснована у травні 2024 року.^[31][32]

• 
  Сталевий хрест для нагородження військовиків.
• 
  Бронзовий хрест для нагородження цивільних.

• Дмитро Савченко («Філософ») «ВОВКИ ДА ВІНЧІ. Стисла історія становлення та ідейна навігація 1-го Окремого Штурмового Батальйону». — Київ: Видавництво «Залізний тато», 2023^[34]

Зовнішні відеофайли
	Потужна штурмова рота «Вовки Да Вінчі» на фронті / Михайлова про дії на початку війни на YouTube // 24 канал. — 2022. — 9 липня.
	Штурмові дії та артилерія — війна на Харківщині на YouTube // Телебачення Торонто. — 2022. — 27 жовтня.
	Наступ на Харківщині: репортаж з позицій артилеристів на YouTube // Телебачення Торонто. — 2022. — 22 жовтня.

• https://1bat.com.ua/ — сайт
• Офіційна сторінка у Facebook
• Офіційна сторінка у Instagram
• Офіційна спільнота у Telegram

• І. Фаріон. За Україну «друг Да Вінчі» воює із вовчою хваткою // Високий замок. — 2020. — 10 грудня.