Кирило III Константинопольський | |
---|---|
Народився | Ксанті |
Помер | 1675 Кіпр |
Діяльність | священнослужитель |
Знання мов | новогрецька |
Посада | Константинопольський патріархат і митрополит |
Конфесія | православ'я |
Кирило III (так званий «Спанос») — Патріарх Константинопольський протягом двох коротких періодів часу, у 1652 і 1654 роках.
На думку одних, він походив із Ксанті[1], на думку інших із Румелі[2]. Спочатку він був митрополитом Коринфа, але був скинутий Патріархом Кирилом II[a]. Потім він силою захопив митрополію Філіппополь, а потім митрополію Тирново, а також намагався зайняти митрополію Халкідонос[1][b]. Він був сварливим, змовницьким та інтриганським і постійно створював проблеми, як у митрополіях, куди він ходив, так і у Вселенському Патріархаті.
Вперше він став патріархом у травні 1652 року, але пробув на престолі лише кілька днів[1]. У березні 1654 року він знову зайняв престол і пробув на ньому чотирнадцять днів[1]. Обидва рази він став Патріархом самовільно, з грошима[c] та інтригами. Обидва часи були короткими і протягом їхнього часу не збирався ні Синод, ні рішення не приймалося. Обидва рази його понизили в сан ченців[2] і заслали на Кіпр[1]. Фінансові збитки, завдані ним Патріархату, намагався відшкодувати його наступник Паїсій шляхом надзвичайного стягнення золотого флорина з кожного священика[2].
- ↑ (...) χρηματίσας πρῶτον μητροπολίτης Κορίνθου, οὐ πολύ το ἐν μέσῳ καί βορβόρῳ τῶν παθῶν ἐμπαγείς, καθαιρέσει νομίμῳ καθυπεβλήθη παρά τῆς Ἐκκλησίας, πατριαρχεύοντος τοῦ μακαρίτου γέροντος κυρ-Κυρίλλου[2] (…)
- ↑ (...) καί μάλιστα τῆς δυστυχοῦς ἐπιβασίας κατά τοῦ ἐν μακαρίᾳ τῇ μνήμῃ μητροπολίτου Χαλκηδόνος κυρ-Παχωμίου εἰσπηδήσας[2] (…)
- ↑ (...) Κύριλλος δέ αὖθίς τε πολλῇ βίᾳ χρυσίου τόν θρόνον πάλιν ἥρπασε[2] (…)
- Γεδεών, Μανουήλ (1885). Πατριαρχικοί Πίνακες: Ειδήσεις ιστορικαί βιογραφικαί περί των Πατριαρχών Κωνσταντινουπόλεως: από Ανδρέου του Πρωτοκλήτου μέχρις Ιωακείμ Γ' του από Θεσσαλονίκης, 36-1884. Κωνσταντινούπολη: Lorenz & Keil.
- Γριτσόπουλος, Τάσος (1958). Κύριλλος Γ΄ Σπανός, ο επιβάτης του Οικουμενικού Θρόνου (PDF). Θεολογία. ΚΘ´ (2). Процитовано 14 Μαΐου 2022.