| Збройні сили Чеської Республіки | |
|---|---|
| Armáda České republiky | |
 | |
| Засновані | 30 червня 1918 року |
| Поточна форма | 1 січня 1993 року |
| Види збройних сил | |
 Сухопутні війська Повітряні сили | |
| Штаб |  Прага |
| Командування | |
| Верховний головнокомандувач | Президент Петр Павел |
| Міністр оборони | Мартін Стропніцький |
| Начальник генерального штабу | генерал армії Йозеф Бехвар[1] |
| Людські ресурси | |
| Вік | 18-28 років[2] |
| Призов | відсутній (2012)[2] |
| Населення у призовному віці | 2.506.826 ч., віком 16-49 (оц. 2010[2]), 2.407.634 ж., віком 16-49 (оц. 2010[2]) |
| Придатних для військової служби | 2.072.267 ч., віком 16-49 (оц. 2010[2]), 1.988.839 ж., віком 16-49 (оц. 2010[2]) |
| Щорічно досягають призовного віку | 49.999 ч. (оц. 2010[2]), 47.501 ж. (оц. 2010[2]) |
| Активні службовці | 21.600 (2014)[3] |
| Резерв | 11.000 (2013)[4] |
| Витрати | |
| Бюджет | Kč $ 2.220.000.000 (2015)[5] |
| Відсоток у ВВП | 1,04% (2015)[2] |
| Промисловість | |
| Закордонні постачальники |  Німеччина Швеція Росія США Іспанія Ізраїль Польща.svg){kind=small} Канада |
| Історія | |
| Військова історія Чехії | |
| Однострої та звання | |
| Військові звання та відзнаки Чехії | |
| Нагороди | |
| Військові нагороди Чехії | |
Армія Чеської Республіки у Вікісховищі | |
Армія Чеської Республіки (чеськ. Armáda České republiky) — містить сухопутні війська, повітряні сили та підрозділи забезпечення. Від кінця 1940-х до 1989 року, були основою великих збройних сил Чехословаччини (близько 200,000), які були одним зі стовпів Організації Варшавського Договору (ОВД). Після розпуску Чехословаччини, Чехія завершує реорганізацію та скорочення збройних сил, які прискорились після вступу Чехії до НАТО 12 березня 1999 року.[6]
Історія
Після 1992 року (розпуск Чехословаччини)
Армія Чехії була сформована після розколу збройних сил Чехословаччини після розпуску Чехословаччини 1 січня 1993 р. У 1993 р. чисельність військ Чехії становила 90 000 осіб. Їх було зменшено до 65 000 в 11 бойових бригадах, а ВПС у 1997 р. - до 63 601 у 1999 р.[7] і до 35000 в 2005. Одночасно сили були модернізовані та переорієнтовані на оборонну позицію. У 2004 році армія перетворилася на повністю професійну організацію, а обов'язкова військова служба була скасована. Армія підтримує активний резерв. Парадоксально, але масштаби цієї централізованої структури не визнаються шляхом застосування правила 50-30-20 НАТО щодо стійкого військового бюджету[8].
Структура
Активні резерви
- 13-й артилерійський полк “Ясельський” (Жинце)
- 15-й зенітний полк (Бехіне)
- 31-й полк радіаційного, хімічного, біологічного захисту (Ліберець)
Оснащення
Стрілецьке та піхотне озброєння
Уніформа
Командування
Посилання
- ↑ New Czech chief of staff insisting on personnel questions. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ а б в г CIA The World Factbook. «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Active Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Active Reserve Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ Defence Budget by Country. «Global Firepower». Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ "Military Balance in Europe 2011". [Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.], 7 березня, 2011.
- ↑ Starting points for professionalization of the armed forces (чес.). 2000. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 27 червня 2008.
- ↑ Dvorak, J., Pernica, B. (2021). To free or not to free (ride): a comparative analysis of the NATO burden-sharing in the Czech Republic and Lithuania – another insight into the issues of military performance in the Central and Eastern Europe, Defense & Security Analysis, DOI: 10.1080/14751798.2021.1919345
Література
- Stephane Lefebvre, 'The Army of the Czech Republic: A Status Report,' Journal of Slavic Military Studies, Vol. 8, No. 4, December 1995, pp. 718–751
- Tomáš Weiss, 'Fighting Wars or Controlling Crowds? The Case of the Czech Military Forces and the Possible Blurring of Police and Military Functions, Armed Forces & Society, Vol. 39, No. 3, pp. 450-466 [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
Зовнішні посилання
- (англ.) Міністерство оборони Чехії [Архівовано 6 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- (чес.) Інформаційний центр НАТО [Архівовано 3 травня 2022 у Wayback Machine.]
| Незалежні держави |
Австрія • Азербайджан² • Албанія • Андорра • Бельгія • Білорусь • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Ватикан • Велика Британія • Вірменія² • Греція • Грузія² • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Іспанія¹ • Італія • Казахстан² • Кіпр² • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Північна Македонія • Польща • Португалія • Росія² • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина² • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Чорногорія • Швейцарія • Швеція |  |
|---|---|---|
| Невизнані і частково визнані держави | ||
