Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (липень 2015)

Жульє́т Біно́ш
фр. Juliette Binoche
Ім'я при народженні	фр. Juliette Binoche[3]
Народилася	9 березня 1964(1964-03-09)[4][5][…] (60 років) XII округ Парижа, Париж, Франція[3]
Громадянство	Франція
Діяльність	кіноакторка, акторка озвучення, авторка, поетеса, танцюристка
Alma mater	Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Роки діяльності	з 1983
У шлюбі з	Сантьяго Аміґоренаd
Діти	Гана Мажимелd
Батьки	Жан-Марі Біношd Монік Сталенсd
Брати / сестри	Marion Stalensd
IMDb	nm0000300
Автограф
Нагороди та премії
«Каннський кінофестиваль» (2010) «Оскар» (1997) BAFTA (1997) «Срібний ведмідь» (1997) «Сезар» (1994) «Кубок Вольпі» (Венеційський МКФ) (1993)
juliettebinoche.net
Жульє́т Біно́ш у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Жульє́т Біно́ш (фр. Juliette Binoche; 9 березня 1964, Париж) — французька акторка, художниця, танцюристка. Володарка 15 премій у кінематографі, лауреатка «Оскара» (1997) за фільм «Англійський пацієнт». Зіграла в понад 60 кінострічках. Відома за ролями у фільмах «Нестерпна легкість буття», «Три кольори: Синій», «Англійський пацієнт», «Гусар на даху», «Шоколад». Одна з найвисокооплачуваніших акторок Франції^{[джерело?]}.

Народилася в Парижі в родині скульптора Жана-Марі Бінош та театральної акторки Монік Стеленс. Батьки розлучилися, коли Жюльєт було чотири, і мати відправила їх із сестрою Маріон до інтернату. У школі Жульєт вчилася не дуже добре, та все змінилося, коли мати змогла подарувати їй альбоми з шедеврами видатних художників: їй подобалося робити копії з репродукцій. В юності доводилось підробляти касиркою. З 15 років займалася в національній школі мистецтв у Парижі.^[8]

На професійній сцені Бінош з 1980 року, дебютувала в кіно у фільмі «Прекрасна свобода» (1983). У 23 роки привернула увагу міжнародної кінокритики роботою в фільмі Філіпа Кауфмана «Нестерпна легкість буття».

Жульєт Бінош захоплювалася щоденниками Марії Башкирцевої, і на початку акторської кар'єри зіграти Башкирцеву було найбільшою мрією. Бінош захоплена стрічками Андрія Тарковського.

Працювала з режисерами Жаном-Люком Годаром, Луї Малем, Сафі Неббу^[en], Криштофом Кесльовським, Жаном-Полем Раппно, Леосом Караксом^[9].

Для Бінош багато важать етична й політична складові кіно, вона більше прагне зніматися в стрічках із чітким громадянським меседжем, де насмілюються задавати незручні, а то й заборонені питання.

Україна стала першою країною Східної Європи, куди Бінош привезла свій проєкт Jubilations («Радіння») — п'ять стрічок, які акторка вважає для себе доленосними: «Побачення», «Коханці з Нового мосту», «Три кольори: Синій», «Історія кохання» та «Літній час». Окрім фільмів, до проєкту входить виставка «Портрети. В-Очах» (Portraits. In-Eyes) та її вірші, що супроводжують живопис.

Народила двох дітей: Рафаеля (2 вересня 1993) від Андре Алле та Ганну (16 грудня 1999) від Бенуа Мажимеля.^[10] Стала хрещеною матір'ю п'яти камбоджійських дітей.^[11]

• 1986 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Побачення, 1985)
• 1986 — Prix Romy Schneider — премія Ромі Шнайдер
• 1986 — SACD Awards — премія Сюзани Бянкеті
• 1987 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Дурна кров, 1986)
• 1992 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: найкраща акторка (Коханці з нового мосту, 1991)
• 1992 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Коханці з нового мосту, 1991)
• 1993 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Пошкодження, 1992)
• 1993 — Берлінський кінофестиваль — Камера Берлінале
• 1993 — Венеційський кінофестиваль — перемога в номінації: Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль (Три кольори: Синій, 1993)
• 1994 — Сезар — перемога в номінації: найкраща акторка (Три кольори: Синій, 1993)
• 1994 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль (драма) (Три кольори: Синій, 1993)
• 1994 — Sant Jordi Awards — перемога в номінації: найкраща іноземна акторка (Три кольори: Синій, 1993), (Пошкодження, 1992), (Коханці з нового мосту, 1991)
• 1996 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Гусар на даху, 1995)
• 1996 — Премія Національної ради кінокритиків США — перемога в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: найкраща акторка (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Chlotrudis Society for Independent Film — перемога в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Асоціація кінокритиків Чикаго — номінація: найкраща жіноча роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Кінофестиваль у Кабурі — перемога в номінації: найкраща акторка (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Берлінський кінофестиваль — перемога в номінації: найкраща жіноча роль (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Британська академія телебачення та кіномистецтва — перемога в номінації: Премія за найкращу жіночу другорядну роль (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Southeastern Film Critics Association Awards — третє місце в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращий акторський склад в ігровому кіно (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращу жіночу роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Оскар — перемога в номінації: за найкращу жіночу роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 2001 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: приз глядацьких симпатій за найкращу акторку (Шоколад, 2000)
• 2001 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Вдова з острову Сен-Пєр, 2000)
• 2001 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращий акторський склад в ігровому кіно (Шоколад, 2000)
• 2001 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращу жіночу роль (Шоколад, 2000)
• 2001 — Оскар — номінація: за найкращу жіночу роль (Шоколад, 2000)
• 2001 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл) (Шоколад, 2000)
• 2001 — Британська академія телебачення та кіномистецтва — номінація: премія за найкращу жіночу головну роль (Шоколад, 2000)
• 2003 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Історія кохання, 2002)
• 2005 — Європейський кіноприз — номінація: найкраща акторка (Приховане, 2005)
• 2006 — Премія Лондонського кола кінокритиків — номінація: найкраща жіноча роль за рік (Приховане, 2005)
• 2006 — Премія британського незалежного кіно — номінація: Найкраща акторка британського незалежного фільму (Вторгнення, 2006)
• 2010 — Каїрський міжнародний кінофестиваль — нагорода за життєві досягнення
• 2010 — Каннський кінофестиваль — перемога в номінації: найкраща жіноча роль (Завірена копія, 2010)
• 2018 — Премія «Кришталевий глобус» — перемога в номінації: найкраща акторка (Нехай світить сонце, 2017)

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жульєт Бінош

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жульєт Бінош

• Жульєт Бінош [Архівовано 23 листопада 2011 у Wayback Machine.] на сайті Kino-teatr.ua
• Панна Антигламур // Український тиждень, № 16 (129), 23.04.2010 [Архівовано 15 грудня 2011 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про французького актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.