Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Анджеліна Джолі — Вікіпедія
Анджеліна Джолі — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джолі.
Анджеліна Джолі
англ. Angelina Jolie
2022
2022
2022
Ім'я при народженніангл. Angelina Jolie Voight
Народилася4 червня 1975(1975-06-04)[2][3][…] (49 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[2]
Національністьамериканка
ГромадянствоСША США
Камбоджа Камбоджа
РелігіяКатолицизм
Діяльністьмодель, акторка, філантропка
Alma materБеверлі Гіллз (середня школа), Нью-Йоркський університет, Інститут театру і кіно Лі Страсберґаd і Tappan Zee High Schoold
ЗакладЮНІСЕФ
Роки діяльності1982; з 1991
ЧоловікДжонні Лі Міллер (1996—1999)
Біллі Боб Торнтон (2000—2003)
Бред Пітт (2004—2016)
Діти6 дітей
БатькиДжон Войт
Маршелін Бертран
Брати / сестриДжеймс Гейвен
ЧленствоФонд Клінтона, U.S. Committee for Refugees and Immigrantsd (2007) і Рада з міжнародних відносин
Провідні роліЛара Крофт
Джейн Сміт
Олімпія
Евелін Солт
Джіа Марія Каранджі
IMDbnm0001401
Автограф
Нагороди та премії
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
CMNS: Анджеліна Джолі у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Анджелі́на Джолі́ (англ. Angelina Jolie, МФА: [dʒoʊˈliː]; Анджеліна Джолі Войт (англ. Angelina Jolie Voight); нар. 4 червня 1975, Лос-Анджелес) — американська акторка, фотомодель, режисерка, амбасадорка доброї волі ЮНІСЕФ, володарка двох премій «Оскар» (2000, 2014), трьох премій «Золотий глобус» (1998, 1999, 2000).

Дебютувала в кіно 1982 року, зігравши у фільмі «У пошуках виходу». Однак стала відомою після ролі Лари Крофт у фільмах «Лара Крофт: Розкрадачка гробниць» (2001) та «Лара Крофт розкрадачка гробниць: колиска життя» (2003). Серед інших відомих робіт — «Містер і місіс Сміт» (2005), «Особливо небезпечний» (2008) та «Солт» (2010). Вона також зобразила одну з вічних — воїнесу Тену у фільмі Кіносесвіту Marvel «Вічні» (2021).[5][6]

У 2009, 2011 та 2013 роках, згідно із версією журналу Forbes, Джолі була визнана найвисокооплачуванішою акторкою Голівуду, заробивши за рік відповідно $27, 30 і 33 млн[7][8][9]. За підсумками 2019 року перебуває на 13-му місці рейтингу Forbes[10] серед найбільш високооплачуваних акторів (друга — серед жінок-акторок); її заробіток склав $35,5 млн (99-е місце в загальному рейтингу знаменитостей).[11]

Раннє життя

Анджеліна Джолі[12] Войт народилася 4 червня 1975 року в лікарні «Сідерс-Синай»[en] (Лос-Анджелес, США) в сім'ї акторів Джона Войта та Маршелін Бертран.[13][14] Її хрещені батьки — актори Жаклін Біссет і Максиміліан Шелл.[15] Батькова лінія має німецьке та словацьке походження.[16] Також Джолі стверджує, що має корінне (ірокезьке) походження по лінії франко-канадської матері, але її батько це заперечує.[17]

Після розлучення з батьком 1976 року (яке офіційно оформили лише через два роки),[18] мати з дітьми переїхала до Нью-Йорка та зосередилася на вихованні дітей, відмовившись від акторських амбіції.[19] Бертран ростила дочку як католичку, але не вимагала ходити до церкви.[20] У дитинстві Джолі часто дивилася фільми з матір'ю, що підштовхнуло її до акторської кар'єри, а не успішність батька.[21] Коли їй було 6 років Бертран із її співмешканцем, режисером Біллом Дей, переїхали до Палісадеса, штат Нью-Йорк.[22] У 7 років зіграла невелику роль у фільмі Войта «У пошуках виходу» (1982).[23] У 11 років сім'я повернулася до Лос-Анджелеса.[24] Тоді Джолі вирішила стати акторкою та вступила до Театрального інституту Лі Страсберга, де навчалася протягом двох років і брала участь у декількох театральних виставах.[25]

Спочатку Джолі відвідувала середню школу Беверлі-Гіллз, де відчувала себе ізольованою від інших дітей зі заможних родин, бо її мати мала скромніший дохід. Її дражнили інші учні та цькували за надмірну худорлявість, носіння окулярів і брекетів.[26] Перші спроби стати моделлю, за наполяганням матері, виявилися невдалими.[27][28] Вона перевелася до альтернативної середньої школи Морено, де стала «панком-аутсайдером», носила повністю чорний одяг, практикувала мош і гралася з ножами зі своїм партнером-співмешканцем.[29] Джолі покинула заняття зі акторської майстерності й прагнула стати директором похоронного бюро,[30] відвідуючи домашні курси бальзамування.[31] У 16 років розірвала стосунки, завершила середню школу, винайняла квартиру та повернулася до навчання в театрі.[32][33] У 2004 році Джолі цей період згадувала так: «У глибині душі я все ще залишаюся — і завжди залишатимуся — просто панк-дитиною із татуюваннями».[34]

У підлітковому віці їй було емоційно важко спілкуватися з іншими людьми, тому вона завдавала собі тілесних ушкоджень. Про це акторка говорила: «З якоїсь причини ритуал порізати себе та відчувати біль, можливо, відчувати себе живою, відчувати певне звільнення, стало для мене терапією.»[35] Джолі також боролася з безсонням і розладом харчової поведінки.[36] Вона не приховує, що вживала наркотики, а до 20 років перепробувала «майже всі можливі наркотики», зокрема героїн.[37] Акторка страждала на депресію та двічі планувала покінчити життя — у 19 та 22 роки, коли намагалася найняти кілера, щоб убити її.[38] У 24 роки пережила нервовий зрив й акторку госпіталізували на 72 години до психіатричного відділення Медичного центру Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.[39] Через два роки, після всиновлення першої дитини, психічний стан Джолі стабілізувався, пізніше заявивши: «Я знала, що, коли я присвятила себе Меддоксу, я більше ніколи не буду знов займатися саморуйнуванням».[40]

Джолі має складні стосунки з батьком, відколи він покинув її мати з немовлям.[41] За її словами, відтоді вони майже разом не проводили час, переважно лише перед пресою.[42] Коли разом грали ролі у фільмі «Лара Крофт: Розкрадачка гробниць» (2001) ненадовго примирилися, але їхні стосунки знову погіршилися.[43] Джолі звернулася до суду з проханням юридично прибрати своє прізвище Войт на користь середнього імені, яке вона вже давно використовувала як сценічний псевдонім. Її позов задовільнили 12 вересня 2002 року.[44] В інтерв'ю на каналі «Access Hollywood» Войт заявив про їхнє відчуження та стверджував, що акторка має «серйозні психічні проблеми».[45] Стосунки з ним розірвали й її мати та брат.[46] Вони не розмовляли шість з половиною років,[47] але почали відновлювати стосунки після смерті Бертрана від раку яєчника 27 січня 2007 року,[48][49] а через три роки оголосили про своє примирення.[50]

Кар'єра

Рання творчість

З гуманітарною місією у Джафні, 2003 рік

Джолі вирішила зайнятися професійною кар'єрою у 16 років. Вона ходила на різні прослуховування, але часто їй відмовляли через її похмурість.[51] Знялася в п'яти студентських фільмах свого брата, який навчався в приватній школі кінематографічного мистецтва університету Південної Кароліни, а також у кількох музичних кліпах як: «Stand by My Woman» Ленні Кравіца (1991), «Alta Marea» Антонелло Вендітті (1991), «It's About Time» The Lemonheads (1993) і «Rock and Roll Dreams Come Through» Міта Лофі (1993). 1993 року з'явилася на обкладинці альбому Widespread Panic «Everyday».[52] Пізніше почала навчатися у свого батька.[53]

Її дебют у професійній кар'єрі відбувся 1993 року у науково-фантастичному фільмі «Кіборг 2», де зіграла шпигунку-гіноїда Казеллу Різ. Джолі настільки розчарувалася у кінокартині, що не відвідувала знімальний майданчик упродовж року.[54] Після ролі другого плану в незалежному фільмі «Без доказів» (1995), вона зіграла свою першу велику роль у «Хакери» (1995). Критик «Нью-Йорк Таймс» Джанет Маслін писала, що героїня Джолі «виділяється … своєю похмурістю серед інших [колег-зірок], і є тією рідкісною жінкою-хакером, що зосереджено сидить за клавіатурою в прозорому топі».[55] Фільм хоч не став касовим у прокаті, але культовим після виходу на екрани.[56] Роль Джолі в стрічці вважається проривом.[57][58][59]

Після головної ролі в сучасній екранізації «Ромео і Джульєтти» «Любов — це все, що існує» (1996). Джолі з'явилася в роуд-муві «Місяць Мохаве» (1996). У фільмі «Оманливий вогонь» (1996) вона зіграла Леґс, волоцюгу, яка об'єднує чотирьох дівчат-підлітків проти вчителя, який їх сексуально домагався. Джек Метьюз з «Лос-Анджелес Таймс» писав про її гру: «Для створення цього персонажа знадобилося чимало вигадок, але Джолі, донька Джона Войта, має достатньо присутності, щоб подолати стереотип. Хоча історію розповідає Медді, Ноги є предметом і каталізатором.»[60]

1997 року Джолі знялася з Девідом Духовни в трилері «Зображаючи Бога», дія якого розгортається в злочинному світі Лос-Анджелеса. Фільм не був добре прийнятий критиками; критик «Чикаго Сан-Таймс» Роджер Еберт писав, що Джолі «знаходить певну теплоту в ролі, яка зазвичай є жорсткою та агресивною; вона здається занадто милою, щоб бути дівчиною [мафіозі], і, можливо, так воно і є».[61] Її гра, як прикордонниці в мінісеріалі CBS «Справжні жінки» (1997), стала ще менш успішною. Роберт Штраус для «The Philadelphia Inquirer» описав її як «жахливою, чотирисортною Скарлетт О'Хара, яка покладається на скреготливі зуби і надмірно надуті губи».[62] Джолі також знялася в кліпі Rolling Stones «Anybody Seen My Baby?» в ролі стриптизерки, яка покидає виступ посеред концерту, щоб блукати Нью-Йорком.[63]

Популярність

Кар'єрні перспективи Джолі покращилися після здобуття премії «Золотий глобус» за роль у фільмі «Джордж Воллес» (1997), що розповідає про життя сегрегаційного губернатора Алабами і кандидата в президенти Джорджа Воллеса, якого зіграв Гері Сініз. Акторка зіграла другу дружину Воллеса, Корнелію. Лі Вінфрі з «The Philadelphia Inquirer» вважає її роль однією з найкращих у фільмі.[64] Стрічку позитивно сприйняли критики і вона отримала декілька нагород, серед яких «Золотий глобус» за найкращий мінісеріал або телевізійний фільм. Джолі також номінували на премію «Еммі».[65]

Джолі зіграла супермодель Джію Каранджі у фільмі «Джія» (1998) телеканалу HBO. У фільмі розповідається про руйнування життя і кар'єри Каранджі через її залежність від героїну, а також про її занепад і смерть від СНІДу в середині 1980-х років. Ванесса Венс з Reel.com ретроспективно зауважила: «Джолі здобула широке визнання завдяки ролі головної героїні Джії, і легко зрозуміти чому. Джолі несамовита у своєму зображенні, наповнюючи роль нервами, шармом і відчаєм, і її роль у цьому фільмі, цілком можливо, є найкрасивішою аварією поїзда, коли-небудь знятою на плівку».[66] Удруге поспіль Джолі отримала нагороду «Золотий глобус» і була номінована на премію «Еммі». Вона також отримала свою першу нагороду Гільдії кіноакторів.[67]

За акторськими методами Лі Страсберга, Джолі воліла залишатися в образі в перервах між сценами в багатьох своїх ранніх фільмах. Під час зйомок фільму «Джіа» вона сказала своєму чоловікові, Джонні Лі Міллеру, що не зможе йому зателефонувати: «Я би сказала йому: „Я самотня, я помираю, я лесбіянка, я не побачу тебе тижнями“».[66] Після завершення знімання, вона ненадовго покинула акторську кар'єру, бо відчула, що їй «нічого більше віддати».[68] Вона розійшлася з Міллером і переїхала до Нью-Йорка, де відвідувала вечірні заняття в Нью-Йоркському університеті, вивчаючи режисуру та сценаристику.[69] Натхненна перемогою на премії «Золотий глобус» за роль Джорджа Воллеса та позитивним сприйняттям фільму «Джіа» критиками, Джолі відновила свою кар'єру.[70]

Після фільму «Пекельна кухня» (1998) Джолі повернулася на екран у фільмі «Мінливості кохання» (1998) у складі ансамблю, до якого входили Шон Коннері, Джилліан Андерсон і Раян Філліпп. Фільм отримав переважно позитивні відгуки, і Джолі особливо хвалили; критик зі «San Francisco Chronicle» Пітер Стек писав: «Джолі, яка працює над переписаною роллю, є сенсацією в ролі відчайдушної клубної гравчині, яка дізнається правду про те, на що вона готова піти на ризик».[71] Вона отримала нагороду за прорив у кіно від Національної ради кінокритиків.[72]

За роль пацієнтки психіатричної лікарні в драмі «Перерване життя» (1999) здобула всі основні премії «сезону кінонагород», зокрема «Оскар» як найкраща акторка другого плану.

2000-і—2020-і

На прем'єрі фільму «Марія», Венеційський міжнародний кінофестиваль, серпень 2024 року

У 2001—2003 роках грала Лару Крофт у бойовиках «Лара Крофт: Розкрадачка гробниць» та «Лара Крофт: Розкрадачка гробниць. Колиска життя». В епічному фільмі Олівера Стоуна «Александр» (2004) виконала роль Олімпіади Емірської.

У бойовику «Містер і місіс Сміт» (2005) грала головну роль разом зі своїм майбутнім чоловіком Бредом Піттом. За роль матері, яка намагається знайти свого зниклого сина, в драмі «Підміна» була номінована на всі головні премії «сезону кінонагород», зокрема «Оскар» як найкраща акторка.

У 2008—2016 роках озвучувала Тигрицю в серії мультфільмів «Панда Кунг-фу». У 2014—2019 роках грала Малефісенту в фентезі-фільмах «Чаклунка» та «Чаклунка: Повелителька темряви». Джолі повернеться до цієї ролі у третій частині серії.

Як режисерка поставила п'ять драматичних фільмів: «У краю крові та меду» (2011), «Нескорений» (2014), «Біля моря» (2015), «Спочатку вони вбили мого батька» (2017), «Без крові» (2024).

У 2024 році повернулась на великий екран з роллю оперної співачки Марії Каллас у біографічному фільмі «Марія».

Особисте життя

Стосунки і шлюби

З 14-ти років Джолі мала серйозні стосунки з хлопцем упродовж двох років. Її мати дозволила їм жити разом в її домі, про що Джолі пізніше розповіла: «Або я буду безрозсудною на вулиці з моїм хлопцем, або він буде зі мною в моїй спальні з моєю мамою в сусідній кімнаті. Вона [про матір] зробила вибір, і тому я продовжила ходити до школи кожного ранку, і безпечно вивчала мої перші стосунки.»[73] Вона порівнювала стосунки зі шлюбом за емоційною напруженістю та сказала, що розрив змусив її присвятити себе акторській кар'єрі у 16 років.[74]

Упродовж зйомок фільму «Хакери» (1995 рік) Джолі мала роман з британським актором Джонні Лі Міллером — її першим коханцем після стосунків в її ранньому підлітковому віці.[75] Після закінчення виробництва вони не підтримували зв'язок протягом багатьох місяців, але врешті-решт возз'єдналися і одружилися невдовзі після цього у березні 1996 року. На своєму весіллі вона була у чорних гумових штанах і білій футболці, на якій вона написала ім'я нареченого своєю кров'ю.[76] Попри те, що їхні стосунки остаточно закінчилися наступного року, Джолі зберегла хороші взаємини з Міллером, якого вона назвала «надійним чоловіком і надійним другом».[77] Їхнє розлучення, яке ініціювала Джолі у лютому 1999 року, завершилося незадовго до того, як вона знову одружилася наступного року.[78][79]

Перед одруженням з Міллером, Джолі почала стосунки з акторкою і моделлю Дженні Шиміцу на зйомках фільму «Помилковий вогонь» (1996 рік). Пізніше вона сказала: «Я, ймовірно, одружилася би з Дженні, якби не вийшла заміж за мого нареченого. Я закохалася в неї в першу секунду, коли її побачила.»[80] За словами Шиміцу, їхні стосунки тривали декілька років і продовжувалися навіть тоді, коли Джолі перебувала в романтичних стосунках з іншими людьми.[81] Коли у 2003 році її запитали, чи вона бісексуальна, Джолі відреагувала: «Звісно. Якби я завтра закохалася у жінку, чи почувалася би я так, що це нормально хотіти поцілувати і доторкнутися до неї? Якби я закохалася у неї? Безперечно! Так!»[82]

Джолі зі своїм тодішнім партнером Бредом Піттом у лютому 2009 року на 81-ій церемонії вручення премії «Оскар», де обох номінували за найкраще виконання головної ролі

Після двомісячного залицяння, Джолі одружилася з актором Біллі Бобом Торнтоном 5 травня 2000 року в Лас-Вегасі. Вони познайомилися на зйомках фільму «Керуючи польотами» (1999 рік), але тоді не мали стосунків, оскільки Торнтон був заручений з акторкою Лорою Дерн, а Джолі, як повідомлялося, зустрічалася з актором Тімоті Гаттоном, її колегою з фільму «Зображаючи Бога» (1997 рік).[79] Унаслідок їхніх частих публічних заяв про пристрасть і через жести кохання — найвідомішим з яких було носіння медальйонів з кров'ю одне одного на шиях — їхній шлюб став улюбленою темою розважальних засобів масової інформації.[83] У березні 2002 року Джолі і Торнтон оголосили про всиновлення дитини з Камбоджі, але несподівано розійшлися через три місяці після цього.[84] Їхнє розлучення завершилося 27 травня 2003 року. Коли її запитали про раптовий розрив їхнього шлюбу, Джолі заявила: «Це також застукало мене зненацька, тому що за одну ніч ми повністю змінилися. Я думаю, що одного дня ми просто не мали нічого спільного. І це лякає, але… Я думаю, що це може трапитися, коли ви зв'язуєтеся і ще не знаєте себе.»[85]

Джолі потрапила в широковідомий голлівудський скандал, коли її звинуватили в тому, що вона спричинила розлучення акторів Бреда Пітта і Дженніфер Еністон у жовтні 2005 року. Вона розповіла, що закохалася у Пітта під час зйомок фільму «Містер і місис Сміт» (2005 рік), але відкинула звинувачення у романі з ним,[86] сказавши: «Бути близькою з одруженим чоловіком, коли мій власний батько зраджував моїй мамі, це не те, що я можу пробачити. Я би не могла дивитися на себе зранку, якби я це зробила. Мене би не приваблював чоловік, який би зрадив своїй дружині.»[82] Джолі і Пітт публічно не коментували характер своїх стосунків до січня 2006 року, коли вона підтвердила, що вагітна його дитиною.[87]

Упродовж їхніх дванадцятирічних стосунків пару називали «Бранджеліною» — злиття слів, яке придумали розважальні медіа — і вони були об'єктом висвітлення в засобах масової інформації у всьому світі.[88] Лоррейн Алі з Los Angeles Times заявила, що вони стали однією з найгламурніших пар Голлівуду.[89] Перед тим, як у квітні 2012 року вони оголосили про свої заручини, їхня сім'я збільшилася до шести дітей, трьох з яких всиновили.[90] Джолі і Пітт одружилися 23 серпня 2014 року в їхньому шато Міраваль в Коррані, що на півдні Франції.[91] Після цього вона взяла собі прізвище «Джолі-Пітт».[92] Пара розійшлася у вересні 2016 року після двох років шлюбу. У своїй заяві про розлучення Джолі просила опіку над їхніми дітьми.[93] 11 листопада 2018 року між Джолі і Піттом була затверджена нова угода про опіку.[94] 12 квітня 2019 року шлюб розірвали за рішенням суду.[95]

Діти

Діти Джолі
Меддокс Шиван Джолі-Пітт
  • Хлопець, народився 5 серпня 2001 року у Камбоджі
  • Усиновлений 10 березня 2002 року Джолі
  • Усиновлений на початку 2006 року Піттом
Пакс Тьєн Джолі-Пітт
  • Хлопець, народився 29 листопада 2003 року у Хошиміні, В'єтнам
  • Усиновлений 15 березня 2007 року Джолі
  • Усиновлений 21 лютого 2008 року Піттом
Захара Марлі Джолі-Пітт
  • Дівчина, народилася 8 січня 2005 року в Авасі, Ефіопія
  • Удочерена 6 липня 2005 року Джолі
  • Удочерена на початку 2006 року Піттом
Шайло Нувель Джолі-Пітт
Нокс Леон Джолі-Пітт
  • Хлопець, народився 12 липня 2008 року у Ніцці, Франція
Вів'єн Маршелін Джолі-Пітт
  • Дівчина, народилася 12 липня 2008 року у Ніцці, Франція

У Джолі шестеро дітей: три сини і три дочки. Троє з них — прийомні, а ще троє — біологічні.

10 березня 2002 року Джолі всиновила свою першу дитину,[96] семимісячного Меддокса Шивана,[97] з дитячого будинку в Баттамбанзі, Камбоджа.[98] Він народився 5 серпня 2001 року під ім'ям Рат Вібол[99] у місцевому селі.[77] Після двох візитів у Камбоджу — під час зйомок фільму «Лара Крофт — розкрадачка гробниць» (2001 рік) і польової місії УВКБ ООН — Джолі повернулася у листопаді 2001 року зі своїм чоловіком, Біллі Бобом Торнтоном, де вони зустрілися з Меддоксом, після чого подали заяву на його всиновлення.[100] Процес усиновлення тимчасово зупинили наступного місяця, коли уряд США заборонив усиновлення з Камбоджі через звинувачення в торгівлі дітьми..[100] Хоча посередницю Джолі з усиновлення засудили за шахрайство з візами і відмивання грошей, всиновлення нею Меддокса визнали законним.[101] Після завершення процесу вона взяла його під опіку в Намібії, де знімалася у фільмі «За межею» (2003 рік).[100] Джолі і Торнтон разом оголосили про всиновлення, але вона всиновила Меддокса сама,[84][102] і ростила його як мати-одиначка, оскільки вони розійшлися через три місяці після цього.[84][103]

Вагітна Джолі з режисером Клінтом Іствудом у травні 2008 року на каннській прем'єрі фільму «Підміна»

6 липня 2005 року Джолі удочерила дівчинку, шестимісячну Захару Марлі, з дитячого будинку в Аддис-Абебі, Ефіопія.[104][105] Захара народилася 8 січня 2005 року під ім'ям Ємсрах в Авасі.[106][107] Спочатку Джолі думала, що Захара є сиротою СНІДу[108] через офіційне показання її бабусі,[109] але після цього її біологічна мати виступила в медіа. Вона пояснила, що покинула свою сім'ю, коли Захара захворіла, і сказала, що вона подумала, що Захарі «дуже пощастило» через те, що її удочерила Джолі.[106] Джолі супроводжував її партнер, Бред Пітт, коли вона вирушила до Ефіопії, щоб взяти Захару під опіку.[104] Після цього вона відзначила, що вони разом вирішили удочерити дитину з Ефіопії,[110] вперше відвідавши країну на початку того року.[111] Після того, як Пітт оголосив про свій намір усиновити її дітей,[112] вона подала петицію про законну зміну їхнього прізвища з Джолі на Джолі-Пітт, яку задовольнили 19 січня 2006 року.[107] Після цього Пітт усиновив Меддокса і Захару.[113]

Щоб спробувати уникнути безпрецедентного ажіотажу медіа навколо їхніх стосунків, Джолі і Пітт вирушили до Намібії для появи на світ їхньої першої біологічної дитини.[88] 27 травня 2006 року вона народила донечку, Шайло Нувель, у Свакопмунді.[114] Вони продали перші фотографії Шайло через дистриб'ютора «Getty Images» з метою благодійності, аніж для того, щоб дозволити папараці зробити ці дорогоцінні фотографії.[113] People і Hello! придбали права на фотографії в Північній Америці і Великій Британії за $4,1 і $3,5 мільйони відповідно, що стало рекордом у фотожурналістиці знаменитостей на той час,[115] а весь прибуток пожертвували ЮНІСЕФ.[116]

15 березня 2007 року Джолі всиновила хлопчика, трирічного Пакса Тьєна, з дитячого будинку в Хошиміні, В'єтнам.[117] Він народився 29 листопада 2003 року під ім'ям Фам Куанг Шанг у Хошиміні, де його покинула біологічна мати одразу після народження.[118] Після відвідин дитячого будинку разом із Піттом у листопаді 2006 року, Джолі подала заяву на всиновлення як мати-одиначка, тому що в'єтнамські правила всиновлення забороняють неодруженим парам спільно всиновлювати дитину.[117] Після їхнього повернення до США, вона подала петицію про зміну прізвища її сина з Джолі на Джолі-Пітт, яку задовольнили 31 травня 2007 року.[119] Після цього, 21 лютого 2008 року, Пітт усиновив Пакса.[120]

У травні 2008 року на Каннському кінофестивалі Джолі підтвердила, що чекає на двійню. Вона провела два тижні у прибережній лікарні у Ніцці, Франція, а репортери і фотографи зібралися зовні на набережній.[121] 12 липня 2008 року вона народила сина, Нокса Леона, і дочку, Вів'єн Маршелін. Перші фотографії Нокса і Вів'єн продали разом People і Hello! за $14 мільйонів — найдорожчі фотографії знаменитостей в історії. Весь прибуток пожертвували фонду Джолі-Пітт.[122]

Профілактичне лікування раку

16 лютого 2013 року, у віці 37-ми років, Джолі перенесла превентивну двобічну мастектомію після того, як дізналася, що через дефектний ген BRCA1 ризик розвитку раку молочної залози у неї становить 87 %.[123] Її сімейний анамнез за материнською лінією вимагав генетичного тестування на мутації генів BRCA: її мати, акторка Маршелін Бертран, мала рак молочної залози і померла від раку яєчників, через який також померла бабуся Джолі.[124][125] Її тітка, в якої виявили аналогічний дефект гена BRCA1, померла від раку молочної залози через три місяці після того, як Джолі перенесла операцію.[126] Після мастектомії, яка знизила її шанси на розвиток раку молочної залози до менш ніж 5 %, Джолі провели реконструктивну операцію з використанням імплантатів і алотрансплантатів.[124] Через два роки, у березні 2015 року, після того, як результати щорічного тесту показали можливі ознаки ранніх стадій раку яєчників, вона перенесла превентивну сальпінгоофоректомію, оскільки ризик розвитку раку яєчників у неї становив 50 % через таку ж генетичну аномалію. Попри замісну гормональну терапію, операція спричинила передчасну менопаузу.[125]

«Я вирішила не зберігати мою історію в таємниці, бо є багато жінок, які не здогадуються, що можуть жити у тіні раку. Я сподіваюся, що вони також зможуть пройти генетичне тестування і якщо виявиться, що у них високий ризик розвитку хвороби, то вони також будуть знати, що у них є варіанти.»

— Джолі про причини висловитися про свою мастектомію.[123]

Після завершення кожної операції, Джолі обговорювала про це в статтях, опублікованих The New York Times, з метою допомогти іншим жінкам ухвалювати усвідомлені рішення щодо їхнього здоров'я. Вона детально описала свій діагноз, операції і особистий досвід, а також розповіла про її рішення перенести превентивну операцію, щоб запобігти хворобі заради своїх шести дітей.[123][125][127] Також Джолі написала: «Що стосується мене, то я не стала почуватися жінкою менше. Мене підбадьорює те, що я зробила сильний вибір, який у жодному разі не применшує моєї жіночності.»[123]

Оголошення Джолі про її мастектомію набуло широкого розголосу і спричинило обговорення про мутації генів BRCA і генетичне тестування.[128] Її рішення було схвально прийнято різними громадськими діячами,[129] в той час як учасники кампаній в галузі охорони здоров'я вітали її зусилля щодо підвищення поінформованості про варіанти, що є в жінок, які входять до групи ризику.[130] Прозваний як «Ефект Анджеліни» на обкладинці журналу Time,[131] вплив Джолі призвів до «глобального і довготривалого» збільшення тестування на гени BRCA:[132] кількість звернень збільшилася втричі в Австралії і подвоїлася у Сполученому Королівстві, регіонах Канади та в Індії,[132][133][134] а також значно збільшилася в інших європейських країнах і США.[135][136][137] Дослідники з Канади і Сполученого Королівства з'ясували, що попри значне збільшення, відсоток носіїв мутацій залишився таким же, що означає, що повідомлення Джолі досягло тих, хто є в найбільшому ризику.[132] В своїй першій статті Джолі виступила за більшу доступність тестування на гени BRCA і відмітила високу вартість,[138] яку суттєво знизили після того, як Верховний суд США, рішенням від червня 2013 року, визнав недійсними патенти на гени BRCA, які належали компанії «Myriad Genetics».[139][140]

Гуманітарна діяльність

У 2013 році Анджеліна Джолі за видатні гуманітарні досягнення отримала Нагороду імені Джина Гершолта від Американської академії кінематографічних мистецтв і наук[141].

Королева Великої Британії Єлизавета II 10 жовтня 2014 року присвоїла Анджеліні Джолі титул дами за її гуманітарну діяльність, вручивши їй Великий хрест ордена святого Михайла і святого Георгія.[142]

Анджеліна Джолі стала лауреаткою премії Волл-стріт Джорнел — WSJ Innovator Awards 2015 за свою гуманітарну діяльність.[143]

Громадська позиція

На фоні Ізраїльского палестинского конфлікту підтримала Палестину. На своїй сторінці в Instagram написала: «Це навмисне бомбардування населення, яке потрапило в пастку, якому нікуди не втікти. Сектор Гази був в'язницею під відкритим небом майже десятиліття і швидко перетворюється на масове поховання 40 відсотків загиблих»[144] Після цих дописів її не підтримав батько, назвавши її дурною.[145]

Анджеліна Джолі та Україна

30 травня 2014 року Анджеліна Джолі зізналася, що молиться за мир і єдність в Україні:

Я так переживаю, ми обидва в родині переживаємо, і молимось, аби в Україні був лад, аби ви були єдині. Знайте, я з вами. Я переживаю і молюся.»[146]

Оригінальний текст (англ.)

У пізнішому інтерв'ю вона заявила:

Я сподіваюся, мені не доведеться знімати про Україну кіно, подібне до «Країни крові та меду», яке я знімала про Боснію. Я щиро бажаю Україні, щоб ваша історія була менш кривавою і більш щасливою і, зрештою, щоб у вас нарешті настав лад.»[147]

Оригінальний текст (англ.)

На фоні повномасштабного вторгнення Росію в Україну 2022 року Анджеліна Джолі підтримала Україну. Разом з Управлінням Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців вона займається організацією допомоги українським біженцям[148].

30 квітня 2022 року відвідала Львів, де відвідала переселенців з інших регіонів України, поранених дітей, які постраждали від ракетного удару окупантів по краматорському вокзалу, школу-інтернат.[149][150][151]

Фільмографія

Фільми
Рік Українською Мовою оригіналу Роль
1982 У пошуках виходу Lookin' to Get Out Тош
1993 Кіборг 2: Скляна тінь Cyborg 2: Glass Shadow Казела 'Каш' Різ
1995 Хакери Hackers Кейт «Acid Burn» Ліббі
1996 Місяць пустелі Mojave Moon Елеонор «Еллі» Рігбі
1996 Кохання — це все, що тут є Love Is All There Is Джіна Малакікі
1996 Хибний вогонь Foxfire Маргрет «Ніжки» Садовська
1997 Зображаючи Бога Playing God Клер
1998 Джіа Gia Джіа Марія Каранджі
1998 Пекельний котел Hell's Kitchen Глорія Макнірі
1998 Від серця граючись Playing by Heart Джоан
1999 Керуючи польотами Pushing Tin Мері Белл
1999 Влада страху The Bone Collector Амелія Донахью
1999 Перерване життя Girl, Interrupted Лайза Роу
2000 Викрасти за 60 секунд Gone in Sixty Seconds Сара «Свей» Вейланд
2001 Лара Крофт — розкрадачка гробниць Lara Croft: Tomb Raider Лара Крофт
2001 Спокуса Original Sin Джулія Рассел/Бонні Кастл
2002 Життя, чи щось таке Life or Something Like It Лані Керіган
2003 Лара Крофт — розкрадачка гробниць: Колиска життя Lara Croft Tomb Raider: The Cradle of Life Лара Крофт
2003 За межею Beyond Borders Сара Джордан Бофорд
2004 Забираючи життя Taking Lives Іллеана Скот
2004 Підводна братва Shark Tale Лола (голос)
2004 Небесний капітан і світ майбутнього Sky Captain and the World of Tomorrow капітан Френкі Кук
2004 Олександр Alexander Олімпія
2005 Містер та місіс Сміт Mr. & Mrs. Smith Джейн Сміт
2006 Хибна спокуса The Good Shepherd Кловер Вілсон
2007 Беовульф Beowulf мати Гренделя (голос)
2007 Сильне серце A Mighty Heart Маріан Перл
2008 Кунг-Фу Панда Kung Fu Panda Тигриця
2008 Особливо небезпечний Wanted Fox
2008 Підміна Changeling Крістін Коллінз
2010 Солт Salt Евелін Солт
2010 Турист The Tourist Еліс
2011 Панда Кунг-Фу 2 Kung Fu Panda 2: The Kaboom of Doom Тигриця
2014 Чаклунка Maleficent Чаклунка
2015 Біля моря By the Sea Ванесса
2016 Панда Кунг-Фу 3 Kung Fu Panda 3 Тигриця
2019 Чаклунка: Володарка темряви Maleficent: Mistress of Evil Малефісента
2020 Айван, єдиний і неповторний The One and Only Ivan Стелла
2021 Ті, хто бажають моєї смерті Those Who Wish Me Dead Ганна Фабер
2021 Вічні The Eternals Тена
2024 Панда Кунг-Фу 4 Kung Fu Panda 4 Тигриця
2024 Марія Maria Марія Каллас
Телебачення
Рік Українською Мовою оригіналу Роль
1997 Справжні жінки True Women Джорджія Вірджинія Лоуші Вудс
1997 Джордж Уоллес George Wallace Корнелія Уоллес
1998 Джіа Gia Джіа Мері Каранджі

Нагороди та номінації

Нагорода Рік Категорія Назва Результат
Оскар 2000 Найкраща жіноча роль другого плану Перерване життя Перемога
2009 Найкраща жіноча роль Підміна Номінація
2014 Нагорода імені Джина Гершолта Н/Д Перемога
БАФТА 2009 Найкраща жіноча роль Підміна Номінація
Еммі 1998 Найкраща акторка другого плану в мінісеріалі або телефільмі Джордж Уоллес Номінація
Найкраща акторка в мінісеріалі або телефільмі Джіа Номінація
Золотий глобус 1998 Найкраща жіноча роль другого плану — телебачення Джордж Уоллес Перемога
1999 Найкраща жіноча роль мінісеріалу або телефільму Джіа Перемога
2000 Найкраща жіноча роль другого плану — кінофільм Перерване життя Перемога
2008 Найкраща жіноча роль — драма Сильне серце Номінація
2009 Підміна Номінація
2011 Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл Турист Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США 1999 Найкраща жіноча роль мінісеріалу або телефільму Джіа Перемога
2000 Найкраща жіноча роль другого плану Перерване життя Перемога
2008 Найкраща жіноча роль Сильне серце Номінація
2009 Підміна Номінація
Супутник 1999 Найкраща акторка — мінісеріалу або фільму на ТВ Джіа Перемога
2008 Найкраща жіноча роль (драма) Сильне серце Номінація
2009 Підміна Перемога
Кінопремія «Вибір критиків» 2000 Найкраща акторка другого плану Перерване життя Перемога
2008 Найкраща акторка Сильне серце Номінація
2009 Підміна Номінація
MTV Movie Awards 2002 Найкраща жіноча роль Розкрадачка гробниць Номінація
Найкраща бійка Номінація
2006 Містер і місіс Сміт Перемога
Найкращий поцілунок Номінація
2008 Найкращий лиходій Беовульф Номінація
2009 Найкраща жіноча роль Особливо небезпечний Номінація
Найкращий поцілунок Номінація
Найкращий «Що це було?!» момент Номінація
Національна рада кінокритиків США 1998 Прорив року: акторка Від серця граючись Перемога
Сатурн 2002 Найкраща кіноакторка Розкрадачка гробниць Номінація
2005 Найкраща кіноакторка другого плану Небесний капітан і світ майбутнього Номінація
2009 Найкраща кіноакторка Підміна Перемога

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #123089190 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  5. ↑ Kroll, Justin (17 вересня 2018). Angelina Jolie to Star in Thriller 'The Kept'. Variety. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  6. ↑ Bucksbaum, Sydney (21 липня 2019). See the exclusive first portrait of Angelina Jolie and the cast of The Eternals. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 21 липня 2019.
  7. ↑ Pomerantz, Dorothy (5 липня 2011). Hollywood's Highest-Paid Actresses. Forbes. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 15 січня 2015.
  8. ↑ Pomerantz, Dorothy (1 липня 2009). Hollywood's Top-Earning Actresses. Forbes. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 15 січня 2015.
  9. ↑ Pomerantz, Dorothy (29 липня 2013). Angelina Jolie Tops Our List of Hollywood's Highest-Paid Actresses. Forbes. Архів оригіналу за 24 серпня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
  10. ↑ The Celebrity 100: The World's Highest-Paid Celebrities 2020. Forbes. Архів оригіналу за 28 червня 2004. Процитовано 7 червня 2020.
  11. ↑ Angelina Jolie. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  12. ↑ Її середнє ім'я передано з американської англійської, але походить зі французької Жолі (фр. Jolie), що означає «красуня», «мила», «хороша».
  13. ↑ Morton, Andrew (2010). [Angelina: An Unauthorized Biography, с. 30, на «Google Books» Angelina: An Unauthorized Biography] (англ.). St. Martin's Publishing Group. ISBN 978-1-4299-4352-9.
  14. ↑ Angelina Jolie: Hollywood's Child. CBS News. 7 червня 2000. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2022.
  15. ↑ Mitchell, Peter (12 квітня 2004). Jolie denies affair. The Age. Australian Associated Press. Архів оригіналу за 2 вересня 2016. Процитовано 6 лютого 2015.
  16. ↑ Is Jon Voight Slovak?. University of Pittsburgh. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 28 грудня 2014.
  17. ↑ Shelden, Michael (2 жовтня 2001). Angie overdoes the bad girl act. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Voight is quick to say that Angelina is "not seriously Iroquois" and that this is just a little fancy he and Marcheline developed to enhance his ex-wife's exotic background.
  18. ↑ Huelsbeck, Mia (24 квітня 2023). Inside Angelina Jolie's Relationship With Her Mother. The List (амер.). Процитовано 17 грудня 2023.
  19. ↑ Van Meter, Jonathan (April 2002). Angelina Jolie: Body Beautiful. Vogue. Архів оригіналу за 6 червня 2002.
  20. ↑ Cohen, Rich. A Woman in Full. Vanity Fair. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 29 вересня 2017.
  21. ↑ Wills, Dominic. Angelina Jolie Biography. TalkTalk. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 28 грудня 2014.
  22. ↑ Jerome, Jim (11 квітня 1983). For Single Father Jon Voight 'Table for Five' Is a Story Close to His Own Painful Experience. People. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 28 грудня 2014.
  23. ↑ Heath, Chris (5 липня 2001). Blood, Sugar, Sex, Magic. Rolling Stone. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 28 грудня 2014.
  24. ↑ Van Meter, Jonathan (April 2002). Angelina Jolie: Body Beautiful. Vogue. Архів оригіналу за 6 червня 2002.
  25. ↑ Tracy, Kathleen A. (30 грудня 2008). Angelina Jolie: A Biography (англ.). Bloomsbury Publishing USA. ISBN 978-0-313-36461-7.
  26. ↑ Wills, Dominic. Angelina Jolie Biography. TalkTalk. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 28 грудня 2014.
  27. ↑ Rader, Dotson (11 липня 2010). Angelina Jolie: Taming Her Wild Heart. Parade. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 28 грудня 2014.
  28. ↑ Elias, Justine (25 січня 1998). A Chic Heroine, but Not a Pretty Story. The New York Times. Архів оригіналу за 3 квітня 2011. Процитовано 13 січня 2015.
  29. ↑ Wills, Dominic. Angelina Jolie Biography. TalkTalk. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 28 грудня 2014.
  30. ↑ Heath, Chris (5 липня 2001). Blood, Sugar, Sex, Magic. Rolling Stone. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 28 грудня 2014.
  31. ↑ Tauber, Michelle (4 серпня 2003). And Baby Makes Two. People. Архів оригіналу за 8 вересня 2012. Процитовано 11 січня 2015.
  32. ↑ Van Meter, Jonathan (April 2002). Angelina Jolie: Body Beautiful. Vogue. Архів оригіналу за 6 червня 2002.
  33. ↑ Rader, Dotson (11 липня 2010). Angelina Jolie: Taming Her Wild Heart. Parade. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 28 грудня 2014.
  34. ↑ Van Meter, Jonathan (March 2004). Learning to Fly. Vogue. Архів оригіналу за 4 травня 2004.
  35. ↑ Zahn, Paula (host) (9 червня 2005). Angelina Jolie Profile. Paula Zahn Now. CNN. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 28 грудня 2014.
  36. ↑ Tauber, Michelle (4 серпня 2003). And Baby Makes Two. People. Архів оригіналу за 8 вересня 2012. Процитовано 11 січня 2015.
  37. ↑ 'Sick Boy' weds former addict. Daily Mirror. 3 травня 1996. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 28 грудня 2014.
  38. ↑ Heath, Chris (5 липня 2001). Blood, Sugar, Sex, Magic. Rolling Stone. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 28 грудня 2014.
  39. ↑ Heath, Chris (5 липня 2001). Blood, Sugar, Sex, Magic. Rolling Stone. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 28 грудня 2014.
  40. ↑ Wloszczyna, Susan (9 грудня 2011). Jolie in charge, as director and mom. USA Today. Архів оригіналу за 9 вересня 2014. Процитовано 28 грудня 2014.
  41. ↑ Silverman, Stephen M. (2 серпня 2002). Jolie Also Splits from Dad, Jon Voight. People. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 28 грудня 2014.
  42. ↑ Hiltbrand, David (23 липня 2003). Tough gal on screen, vulnerable up close. The Philadelphia Inquirer. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 грудня 2014.
  43. ↑ Van Meter, Jonathan (April 2002). Angelina Jolie: Body Beautiful. Vogue. Архів оригіналу за 6 червня 2002.
  44. ↑ Grossberg, Josh (17 вересня 2002). Angelina Jolie's Name Interrupted. E! Online. Архів оригіналу за 30 квітня 2011.
  45. ↑ Poole, Oliver (3 серпня 2002). Father tells of Jolie's 'mental problems'. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 9 січня 2015. Процитовано 28 грудня 2014.
  46. ↑ Simon, Bob (host) (27 листопада 2011). Angelina Jolie on her father. 60 Minutes. CBS. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 28 грудня 2014.
  47. ↑ Cohen, Rich (July 2008). A Woman in Full. Vanity Fair. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014.
  48. ↑ Simon, Bob (host) (27 листопада 2011). Angelina Jolie on her father. 60 Minutes. CBS. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 28 грудня 2014.
  49. ↑ Green, Mary (12 лютого 2007). Angelina's Heartbreak. People. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 28 грудня 2014.
  50. ↑ Simon, Bob (host) (27 листопада 2011). Angelina Jolie on her father. 60 Minutes. CBS. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 28 грудня 2014.
  51. ↑ Heath, Chris (5 липня 2001). Blood, Sugar, Sex, Magic. Rolling Stone. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 28 грудня 2014.
  52. ↑ Wake, Matt (27 липня 2023). How Angelina Jolie ended up on a Widespread Panic album cover. The Huntsville Times (англ.). Процитовано 25 листопада 2023.
  53. ↑ Wills, Dominic. Angelina Jolie Biography. TalkTalk. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 28 грудня 2014.
  54. ↑ Heath, Chris (5 липня 2001). Blood, Sugar, Sex, Magic. Rolling Stone. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 28 грудня 2014.
  55. ↑ Maslin, Janet (15 вересня 1995). Those Wacky Teenagers and Their Crazy Fads. The New York Times. Архів оригіналу за 9 січня 2015. Процитовано 29 грудня 2014.
  56. ↑ Brandt, Andrew (4 травня 2001). How Hollywood portrays hackers. PC World. Архів оригіналу за 10 травня 2006.
  57. ↑ Chater, David (27 листопада 2008). Angelina Jolie: A Culture Show Special; Oceans; The Jacksons Are Coming; Lead Balloon. The Times. Архів оригіналу за 19 вересня 2021. Процитовано 15 січня 2023.
  58. ↑ Trenholm, Richard (22 грудня 2021). Before The Matrix, Johnny Mnemonic and Hackers led the internet movies of the '90s. CNET. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 15 січня 2023.
  59. ↑ Reynolds, Simon (4 червня 2015). What's your favourite Angelina Jolie film?. Digital Spy. Архів оригіналу за 15 січня 2023. Процитовано 15 січня 2023.
  60. ↑ Mathews, Jack (23 серпня 1996). Rebellion in 'Foxfire' Loses Impact in Leap to the '90s. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 9 січня 2015. Процитовано 29 грудня 2014.
  61. ↑ Ebert, Roger (17 жовтня 1997). Reviews: Playing God. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 29 грудня 2014.
  62. ↑ Strauss, Robert (16 травня 1997). 'True Women' Cooks Up a Tale of Suffering With No Nutritional Value. The Philadelphia Inquirer. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 січня 2015.
  63. ↑ Childers, Chad (11 липня 2013). Angelina Jolie in 'Anybody Seen My Baby?' by the Rolling Stones. Ultimate Classic Rock. Архів оригіналу за 24 вересня 2016.
  64. ↑ Winfrey, Lee (24 серпня 1997). A Story Of Civil Wrongs And Eventual Repentance. The Philadelphia Inquirer. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 січня 2015.
  65. ↑ 50th Primetime Emmys Nominees and Winners: Outstanding Supporting Actress in a Miniseries or Movie. Academy of Television Arts & Sciences. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 9 лютого 2015.
  66. ↑ а б Star Light, Star Bright – Hollywood's shining starlets. Pavement. February–March 2000. Архів оригіналу за 12 лютого 2002. Процитовано 29 грудня 2014.
  67. ↑ The 5th Annual Screen Actors Guild Awards. Screen Actors Guild–American Federation of Television and Radio Artists. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 9 лютого 2015.
  68. ↑ Heath, Chris (5 липня 2001). Blood, Sugar, Sex, Magic. Rolling Stone. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 28 грудня 2014.
  69. ↑ Van Meter, Jonathan (April 2002). Angelina Jolie: Body Beautiful. Vogue. Архів оригіналу за 6 червня 2002.
  70. ↑ Heath, Chris (5 липня 2001). Blood, Sugar, Sex, Magic. Rolling Stone. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 28 грудня 2014.
  71. ↑ Stack, Peter (22 січня 1999). 'Heart' Barely Misses a Beat. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.
  72. ↑ Breakthrough Performance Archives. National Board of Review. Процитовано 29 жовтня 2020.
  73. ↑ Kasle Furmaniak, Jennifer (August 2003). Angelina Holds Nothing Back. Cosmopolitan. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  74. ↑ Hobson, Louis B. (2000). Jolie's rocky relationships. Calgary Sun. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  75. ↑ Heath, Chris (5 липня 2001). Blood, Sugar, Sex, Magic. Rolling Stone. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  76. ↑ Bandon, Alexandra (25 серпня 1996). Following, Ambivalently, in Mom or Dad's Footsteps. The New York Times. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  77. ↑ а б Tauber, Michelle (4 серпня 2003). And Baby Makes Two. People. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  78. ↑ Craig, David Cobb (22 лютого 1999). Passages. People. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  79. ↑ а б Dam, Julie K.L. (22 травня 2000). Early to Wed. People. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  80. ↑ Tis the Season to Be Jolie. Girlfriends. December 1997. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  81. ↑ Czyzselska, Jane (November 2005). Jenny Shimizu and Rebecca Loos: what's the story?. Diva. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  82. ↑ а б Kesner, Julian; Megna, Michelle (2 лютого 2006). Angelina, saint vs. sinner. Daily News. New York. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  83. ↑ Thornton Still Has Angelina Blood Locket. WENN. 21 квітня 2004. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  84. ↑ а б в Smolowee, Jill (5 серпня 2002). Marriage, Interrupted. People. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  85. ↑ Van Meter, Jonathan (March 2004). Learning to Fly. Vogue. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  86. ↑ Harris, Mark (15 жовтня 2008). The Mommy Track. The New York Times. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  87. ↑ Angelina Jolie Pregnant. People. 11 січня 2006. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  88. ↑ а б The Brangelina fever. Reuters. 6 лютого 2006. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  89. ↑ Ali, Lorraine (20 вересня 2016). Why the Angelina Jolie-Brad Pitt marriage mattered so much in modern Hollywood. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  90. ↑ Serjeant, Jill (13 квітня 2012). Seven years, six kids, Brad and Angelina agree to wed. Reuters. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  91. ↑ Rothman, Michael (28 серпня 2014). All the Details: Brad Pitt and Angelina Jolie Are Married. ABC News. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  92. ↑ Angelina Jolie: I had my ovaries removed, preventively. CBS News. 24 березня 2015. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  93. ↑ Angelina Jolie to divorce Brad Pitt. BBC News. 20 вересня 2016. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  94. ↑ Angelina Jolie and Brad Pitt reach custody agreement. BBC (англ.). Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  95. ↑ Angelina Jolie & Brad Pitt Are Officially Single. The Blast. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  96. ↑ Angelina and Billy Bob Adopt Cambodian Child. WENN. 12 березня 2002. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  97. ↑ Grossberg, Josh (17 вересня 2002). Angelina Jolie's Name Interrupted. E! Online. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  98. ↑ Jolie and Pitt in Vietnam to adopt boy, 3. The Guardian. 15 березня 2007. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  99. ↑ Meas, Roth (6 серпня 2012). A very Jolie birthday for Cambodian son. The Phnom Penh Post. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  100. ↑ а б в Jolie News. People. 25 березня 2002. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  101. ↑ Adoption Scammer Gets 18 Months in Jail. ABC News. 19 листопада 2004. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  102. ↑ Stein, Ruthe (26 квітня 2009). Billy Bob Thornton Likes Staying Put. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  103. ↑ Single women 'should adopt'. BBC News. 7 березня 2004. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  104. ↑ а б Bell, John (14 липня 2005). Angelina's Baby Zahara: Her Touching Family Story. Yahoo! News. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  105. ↑ Angelina Jolie Biography. People. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  106. ↑ а б Tadesse, Tsegaye (20 листопада 2007). Jolie's adopted girl conceived during rape. Reuters. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  107. ↑ а б Judge says Jolie's children can take Pitt's name. Associated Press. 19 січня 2006. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  108. ↑ Blitzer, Wolf (host) (28 вересня 2005). Angelina Jolie discusses Africa. The Situation Room. CNN. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 вересня 2012. Процитовано 23 липня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
  109. ↑ Serpe, Gina (15 листопада 2007). No Baby Mama Drama for Brangelina. E! Online. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  110. ↑ Cooper, Anderson (host) (20 червня 2006). Angelina Jolie: Her Mission and Motherhood. Anderson Cooper 360 Degrees. CNN. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020. [Архівовано 2015-02-20 у Wayback Machine.] Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 23 липня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
  111. ↑ Tauber, Michelle; Wulff, Jennifer (18 липня 2005). Angelina Adopts a Girl: And Baby Makes Three. People. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  112. ↑ Brad Pitt to Adopt Angelina's Kids. People. 5 грудня 2005. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  113. ↑ а б Briscoe, Daren (3 липня 2006). The Giving Back Awards: 15 People Who Make America Great. Newsweek. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  114. ↑ Pitt and Jolie have baby daughter. BBC News. 28 травня 2006. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  115. ↑ Rose, Lacey. (18 липня 2007). The Most Expensive Celebrity Photos. Forbes. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  116. ↑ Brangelina baby pics sell. The Age. Australian Associated Press. 8 червня 2006. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  117. ↑ а б Johnson, Kay (15 березня 2007). Meet Angelina's Boy: Pax Thien Jolie. Time. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  118. ↑ Johnson, Kay (22 березня 2007). The Tale of Angelina's New Son. Time. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  119. ↑ Lee, Ken (31 травня 2007). Angelina Jolie's Son Legally Named Pax Thien Jolie-Pitt. People. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  120. ↑ Angelina and Brad's Adoption of Pax Finalized. People. 21 лютого 2008. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  121. ↑ Gruber, Ben (15 липня 2008). Jolie twins doctor admits to pre-birth pressure. Reuters. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  122. ↑ First images published of 'Brangelina' twins. CNN. 4 серпня 2008. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.(англ.)
  123. ↑ а б в г Jolie, Angelina (14 травня 2013). My Medical Choice. The New York Times. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  124. ↑ а б Funk, Kristi (14 травня 2013). A Patient's Journey: Angelina Jolie. Pink Lotus Breast Center. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  125. ↑ а б в Jolie Pitt, Angelina (24 березня 2015). Angelina Jolie Pitt: Diary of a Surgery. The New York Times. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  126. ↑ Angelina Jolie's aunt dies of breast cancer. The Guardian. Associated Press. 27 травня 2013. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  127. ↑ Payne, Ed (16 травня 2013). Angelina Jolie undergoes double mastectomy. CNN. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  128. ↑ 'Angelina Jolie effect' tracked for cancer gene screening in Canada. The Canadian Press. 3 вересня 2014. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  129. ↑ Hollywood Praises Angelina Jolie's 'Brave' Double Mastectomy Decision. The Hollywood Reporter. 14 травня 2013. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  130. ↑ Siddique, Haroon (15 травня 2013). Angelina Jolie praised for revelation over double mastectomy. The Guardian. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  131. ↑ Park, Alice; Kluger, Jeffrey (27 травня 2013). The Angelina Effect. Time. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  132. ↑ а б в Engel, Mary (18 вересня 2014). Quantifying the 'Angelina Jolie effect'. Fred Hutchinson Cancer Research Center. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  133. ↑ Hagan, Kate (13 листопада 2013). Breast cancer: Genetic testing soars after Angelina Jolie's double mastectomy. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  134. ↑ Sikdar, Prabeerkumar (7 лютого 2015). Jolie sways Indian women into mastectomy: Doctors. The Times of India. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  135. ↑ Jakobsen, Siw Ellen (6 квітня 2014). Angelina Jolie har fått norske kvinner til å genteste seg. Forskning (Norwegian) . Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  136. ↑ Ziekenhuizen merken Angelina Jolie-effect: 40 procent meer vrouwen laten zich onderzoeken op borstkankergen. Het Nieuwsblad (Dutch) . 4 квітня 2014. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  137. ↑ Phillips, Greg (11 лютого 2015). AARP Study: BRCA Gene Testing Rates Soar After Angelina Jolie Double Mastectomy Announcement. AARP. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  138. ↑ Hess, Amanda (14 травня 2013). Angelina Jolie Removed Her Breasts to Save Her Life. Some Fans Wish She Hadn't. Slate. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  139. ↑ Liptak, Adam (13 червня 2013). Supreme Court Rules Human Genes May Not Be Patented. The New York Times. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  140. ↑ Nelson, Roxanne (3 січня 2014). Medicare Slashes Reimbursement for BRCA Gene Testing. Medscape. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.(англ.)
  141. ↑ Governors Awards 2013. oscars.org (англ) . АКМН. Архів оригіналу за 14 січня 2014. Процитовано 14 січня 2014.
  142. ↑ Британська королева вручила Анджеліні Джолі знаки лицарського титулу. ukranews.com. 13 жовтня 2014. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
  143. ↑ Анджеліна Джолі стала лавреатом премії WSJ Innovator Awards 2015 за гуманітарну діяльність (рос) . ivetta.ua. 5 листопада 2015. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 26 червня 2016.
  144. ↑ "Вбивають цілі сім'ї": Анджеліна Джолі знову заступилася за сектор Газу. www.unian.ua (укр.). Процитовано 10 листопада 2023.
  145. ↑ Я дуже розчарований: батько Анджеліни Джолі назвав брехливими її пости у соцмережі – відео. Інформатор UA (укр.). 7 листопада 2023. Процитовано 10 листопада 2023.
  146. ↑ Анджеліна Джолі вступилася за Україну. YouTube. ТСН. 29 травня 2014. Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
  147. ↑ Міністерство культури надрукувало «білий список» діячів культури з різних країн. YouTube. ТСН. 30 липня 2015. Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 29 травня 2021.
  148. ↑ «Я молюся за людей». Анджеліна Джолі підтримала Україну та зайнялася організацією допомоги біженцям. НВ Life. 24 лютого 2022. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
  149. ↑ Анджеліна Джолі провідала дітей, волонтерів та переселенців: як пройшов візит у Львів. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
  150. ↑ Джолі у Львові: чому кінозірка здійснила несподіваний візит. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
  151. ↑ До Львова приїхала голлівудська акторка Анджеліна Джолі. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.

Посилання

Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id