Мішель Морган
Ім'я при народженні	Сімо́на Рене́ Русе́ль
Народилася	29 лютого 1920(1920-02-29)[2][3][…] Неї-сюр-Сен, Сена[d], Франція[2][5]
Померла	20 грудня 2016(2016-12-20)[6][4][…] (96 років) Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція[5]
Поховання	цвинтар Монпарнас
Громадянство	Франція
Діяльність	1935—1999
Alma mater	Курси Симона
Роки діяльності	1935 — 2001
У шлюбі з	William Marshalld, Анрі Відаль і Жерар Урі
Діти	Mike Marshalld
Брати / сестри	Hélène Rousseld
IMDb	ID 0006807
Нагороди та премії
Мішель Морган у Вікісховищі

Сімо́на Рене́ Русе́ль (фр. Simone Renée Roussel; *29 лютого 1920(19200229), Нейї-сюр-Сен — 20 грудня 2016, Медон, О-де-Сен), відома як Мішель Морган (фр. Michele Morgan — французька акторка, автобіографка та художниця. У Франції Мішель Морган користувалася загальним визнанням як одна з «grandes-dames» французького кіно.

Народилася 29 лютого 1920 року. Дитинство провела в передмісті Парижа, місто Нейі-сюр-Сен. Тут живе і зараз. Батько був перекладачем. Мати повністю себе присвятила домові та п'ятьом дітям, які виховувалися в суворих католицьких правилах.

У 15 років записалася на драматичні курси акторської майстерності Рене Сімоне. В 17 років отримала першу роль в кіно з легендарним артистом Ремю. Зйомки, хвалебні статті, де її називали «юною Гретою Гарбо», призводять до запрошення в картину «Набережна туманів». Партнером у фільмі буде Жан Габен, з яким Морган пов'язуватимуть деякий час романтичні стосунки.

На гребені успіху «Набережних туманів», за рік до початку війни, Мішель Морган запрошують до Голлівуду. Не бажаючи працювати на фашистів, Морган їде до Америки. Кар'єра там не зовсім вдалася — ролі були другорядні, а то й епізоди. Одружилася з американським співаком Вільямом Маршалом, народила сина Майка.

Після звільнення Парижа французькі продюсери запропонували знятися в картині «Пасторальна симфонія». Морган повертається в Париж, пізніше розлучається з чоловіком. За картину «Пасторальна симфонія» в 1946 році отримує приз в Каннах. Кар'єра набирає обертів — головні ролі, зіркові партнери.

Другий шлюб теж виявився невдалим. Третім чоловіком (цивільним) був французький режисер Жерар Урі, з яким Морган прожила 46 років.

Морган — одна з небагатьох актороу старшого покоління, до яких проявили інтерес режисери «нової хвилі»: «Ландрі» (1962) Клода Шаброля і більш молоді постановники: «Кіт і миша» (1975) Клода Лелуша, «У всіх все гаразд» (1990) Джузеппе Торнаторе.

Була головою журі фестивалю на Каннах, написала автобіографію.

Після втрати сина в 2005 році (помер від раку легенів в 60 років) і чоловіка в 2006 році, легендарна кінозірка вела життя самітниці, допускаючи до себе лише рідних. Останній фільм «Суперниці» (1999), був знятий для телебачення. Кіно відійшло на другий план, почала захоплюватися живописом — писала картини. Траплялися виставки.

• Біографія на сайті Кінотеатр ру [Архівовано 13 вересня 2014 у Wayback Machine.]