| Дата заснування | 1991 |
|---|---|
| Дата ліквідації | 1995 |
| Тип | творче угруповання (артгурт) українських художників |
| Голова | Тіберій Сільваші |
| Ключові особи | Олександр Животков, Марко Гейко, Анатолій Криволап, Микола Кривенко |
| Члени | Олександр Бабак, Едуард Димшиць |
Живописний заповідник — творче угруповання (артгурт) українських художників, що існувало в 1991—1995 роках, складова частина Нової української хвилі.
Історія
Засновано 1991[1][2] (за іншими даними — 1992) року у Києві за ініціативи керівника молодіжного відділення Спілки художників України Тіберія Сільваші. Він став фундатором та автор концепції. Майбутня спільнота, як і Паризька комуна, сформувалась на седнівських пленерах ще в 1988—1989 роках, організованих за сприяння Спілки художників України. Локаціями були простір на березі річки Снов на Чернігівщині, в Будинку творчості і відпочинку художнього фонду Української РСР «Седнів». Представники постмодерністського мистецтва в Україні саме це містечко зробили центром «нової української хвилі»[3]. Подібна виставка «Живописний заповідник версія 2018» відбулась у листопаді 2018 року в Луцьку у музеї сучасного українського мистецтва Корсаків[4]
Артгурт як спільна діяльність художників розпався 1995 року[5]. Хоча митці продовжують і надалі співпрацювати і разом виставляти свої твори.
За назву творче угруповання обрало термін заповідник, як засвідчення поваги до заповітів живопису, колоризму, красного малярства з відповідністю фаховим законам. Першу спільну мистецьку виставку Landschaft «Живописного заповідника» було проведено 2002 року. Вона проходила у Національному художньому музеї України у Києві. Ще одна («Живописний заповідник. Золотий період») відбулась у березні-квітні 2018 року. Експозиція, розташована в залі аукціонного дому «Золотий Перетин» включала близько 30 творів усіх основних учасників, створених з 1990 по 1999 роки[1][5].
|
Експерт з сучасного мистецтва Станіслав Скорик про виставку 2018 року:
«Унікальність експозиції у тому, що, по-перше, через багато років нам вдалося зібрати разом роботи п'яти геніїв українського сучасного мистецтва в період світанку "Живописного заповідника". По-друге, представити твори, які ніколи не виставлялися і довгий час перебували виключно в приватних колекціях»[1]. |
|
Мистецький напрям
Учасники артгурту були прихильниками постмодернізму. Домінуючими у своїй творчості вони обрали позитивні цінності категорії «прекрасного» з орієнтацією на дослідження кольору (кольоропису), фактури і форми в просторі. В той же час, у кожного з учасників творче угруповання залишалося власне, автентичне бачення живопису[1].
Особливості мистецького напряму артгурту представлено у вступних статтях «Феномен „Живописного заповідника“» Е. Димшиця та «У контексті картини» О. Соловйова до каталогу «Живописний заповідник» (1995), «Живопис — незавершений проект» Г. Рудик до каталогу «Landscape „Живописного заповідника“» (2008) і «Опис неба над „Заповідником“» Т. Сільваші до каталогу «Живописний заповідник» (2008; усі — Київ).
Учасники
- Олександр Бабак — автор полотен та ленд-арту;
- Олександр Животков — автор енергійних композицій, де показано різні психологічні стани людини;
- Анатолій Криволап — автор кольоронасичених горизонтальних структур, тяжіє до народної колористики;
- Марк Гейко;
- Микола Кривенко.
Популяризатором та натхнеником об'єднання виступив мистецтвознавець Едуард Димшиць.
Примітки
- ↑ а б в г Роботи золотого періоду мистецького об'єднання "Живописний заповідник" представлять в Києві. skullinsky.art (ua) . 19 березня 2018. Процитовано 23 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Роботи культового мистецького об’єднання «Живописний заповідник» покажуть в Києві. artukraine.com.ua (ua) . 20 березня 2018. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 23 лютого 2021.
- ↑ Кочубінська Тетяна Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.]. — Київ: Publish Pro, 2018. — С. 24
- ↑ «Живописний заповідник версія 2018». Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2021.
- ↑ а б «Живописний заповідник». У залі «Золотое Сечение» представлені кращі роботи Тиберія Сільваші, Олександра Животкова, Марка Гейка, Анатолія Криволапа та Миколи Кривенка. День (ua) . 3 квітня 2018. Процитовано 23 лютого 2021.
Джерела
- «Крає-Вид» «Живописного заповідника» // Петрова О. Мистецтвознавчі рефлексії: Збірник статей. Київ, 2004.
Посилання
- О. М. Петрова. Живописний заповідник // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Профайл «Живописний заповідник» [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.] на сайті МИТЕЦЬ.