Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (червень 2022)

Камишний Юрій Костянтинович
Народження	25 квітня 1962(1962-04-25) (62 роки)  Житомир, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Жанр	малярство і графіка
Навчання	Одеське художнє училище (1982)
Діяльність	художник
Член	Спілка художників України
Батько	Камишний Костянтин Кузьмович
Нагороди

Камишний Юрій Костянтинович (нар. 25 квітня 1962 р., м. Житомир, Україна), народний художник України (2016), член НСХУ, член Міжнародної спілки художників під егідою ЮНЕСКО, лауреат українських та міжнародних премій. Працює в жанрі пейзажу та натюрморту.

Народився 25 квітня 1962 р. в м. Житомир. Батько — Костянтин Камишний — український художник. Юрій навчався у Житомирській художній школі, а згодом закінчив Одеське державне художнє училище імені М. Б. Грекова (1982).

З 1992 р перебуває у лавах Національної спілки художників України. А з 2005 року — член Міжнародної Спілки художників під егідою ЮНЕСКО та Міжнародної професійної спілки художників.

Педагоги з фаху — В. Власов, К. Філатов. Працює в галузі живопису, графіки.

«Натюрморт із фруктами» (1985), «Натюрморт з осою» (1989), «З бабусиних долонь. Осінь» (1991), «Земля і Небо» (1994), «Натюрморт з абрикосом» (1995), «Літо стрекоче» (1996), «Узимку» (1998), «Вечір» (1999), «Бабусині вишні» (2000), «Жовтий світ» (2001), «Я теж україночка» (2004), «Сніг на коси» (2005), «Не запрошена у вирій» (2008), «Ті, що за нас несуть хрест» (2008), «Знак двох» (2009), «Молитва за незігрітих» (2010)

Роботи Юрія Камишного зберігаються:

• в експозиції Львівської галереї мистецтв,
• музеї ім. Лесі Українки м. Київ,
• в Культурному центрі України в Москві,
• в Одеському музеї ім. М. К. Реріха,
• музеї Лесі Українки м. Звягель,
• Житомирському обласному літературному музеї,
• Центрі Української Культури та Мистецтв м. Києва,
• в колекціях Президентів України — Л. Д. Кучми, П. О. Порошенка, Патріарха Володимира, найтитулованішого спортсмена України — Сергія Бубки та приватних колекціях в Україні й за кордоном.

• 1994 — стипендіат обласного Фонду культури.
• 1996 — лауреат міського конкурсу «Людина року-96» в номінації «Кращий художник».
• 2001 — лауреат премії ім. Лесі Українки Житомирського обласного відділення Українського фонду культури.
• 2006 — лауреат міжнародної премії ім. М. К. Реріха.
• 2008 — лауреат всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка.
• 2008 — заслужений художник України.
• 2009 — відзнака «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
• 2011 — лауреат всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Івана Нечуя-Левицького.
• 2013 — відзнака Житомирської обласної ради «Честь і слава Житомирщини».
• 2016 — народний художник України. За значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність^[1]
• 2017 — відзнака «За заслуги перед містом» ІІ ступеня.
• 2018 — відзнака Житомирської обласної ради «Почесний Амбасадор Житомирщини».^[2]

• коротка біографія Камишного на сайті НСХУ^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
• Про присвоєння почесного звання. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 919/2008
• Біографія та роботи Юрія Камишного [Архівовано 9 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Житомирська бібліотека
• Юрій Камишний. Живопис. Каталог. Львів, 2002. [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]
• http://kamyshny.com.ua/bio.php [Архівовано 3 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• https://uain.press/interview/yak-narodnyj-hudozhnyk-yurij-kamyshnyj-opynyvsya-v-posttrypilskij-krayini-de-ye-stil-zlagody-1344235 [Архівовано 3 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• Вишневецька І. Реалізм без берегів // Вітчизна. 2001. № 11–12; Величко І. А. Житомирські села в історії та мистецтві Юрія Камишного. Ж., 2005; Юрій Камишний: Альбом. К., 2006.
• Ж 74 «Велика Волинь»: Житомир, 2013. — С. 12.
• Ж 74 Житомирський вернісаж. Краса України. Житомирщина: Житомир, 2012. — С. 38
• https://sverediuk.com.ua/hudozhnik-yuriy-kamishniy-z-lyubov-yu-do-batkivskoyi-zemli/ [Архівовано 3 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.