Ельблонг Elbląg
Герб Прапор
Ринкова брама в Ельблонгу
Основні дані
54°05′ пн. ш. 19°24′ сх. д. / 54.083° пн. ш. 19.400° сх. д. / 54.083; 19.400
Країна	Польща
Регіон	Вармінсько-мазурське воєводство
Столиця для	Ельблонзьке воєводство і Elbląg Voivodeship (1454–1466)d
Межує з — сусідні нас. пункти Ґміна Ельблонґ, Ґміна Толькмицько, Ґміна Мілеєво  ?
Засновано	1237
Магдебурзьке право	1246
Площа	79,82 км²
Населення	124668 (2011)[1]
· густота	1587 (2008[2]) осіб/км²
Назва мешканців	пол. elblążanin[3] і пол. elblążanka[4]
Міста-побратими	: Тернопіль Лер (Східна Фризія) Ronneby Нарва Друскінінкай Лієпая Комп'єнь Троубрідж Кокімбо Baoji Тайнань
Телефонний код	(48) 55
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	NE
GeoNames	3099759
OSM	↑223408 ·R (Вармінсько-Мазурське воєводство)
SIMC	0932703
Поштові індекси	82-300 до 82-315
Міська влада
Вебсайт	umelblag.pl
Мапа
Ельблонг у Вікісховищі

Е́льблонг (пол. Elbląg) — місто на правах повіту на півночі Польщі. Найстарше місто у Вармінсько-Мазурському воєводстві (засноване в 1237 році, міські права в 1246 році) та місто розташоване найнижче у Польщі — у дельті річки Ельблонг. З 1975 до 1998 року столиця Ельблонзького воєводства. Портове і курортне місто. В місті проживає значна громада українців.

Ельблонг — великий центр важкої промисловості (турбіни, гвинти, обладнання для суден), харчової промисловості (пивоварний завод групи «Живець»), а також туристики (Ельблонзький канал і відомі системи суднопідіймачів).

Місто є найстаршим у воєводстві, закладено Германом фон Балком - комтуром ордену шпиталю св. Марії з Єрусалиму 1237 р.^[5]. Заселено переселенцями з Любека. Було головною резиденцією тевтонців, яку 1309 р. перенесли до Мальборка.

Рукопис пам'ятки «Польська правда» було знайдено 1868 року в Ельблонґу (звідси ще одна назва пам'ятки — Ельблонзька книга), де він зберігався у міському архіві до ІІ-ї світової війни (1939—1945 рр.). Під час війни його було втрачено.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][6]:

• Парк Базантарня (колишній Вогельсанг);
• Парк Порохівня;
• Парк ім.Кайки;
• Парк Планти;
• Парк Модрини - надзвичайно цінний парк на місці старої садиби фабриканта з віковими та екзотичними деревами;
• Гора Хороброго;
• Гусяча гора.

Археологічно-історичний музей в Ельблонгу (колекція матеріалів готів, естів (балтів), результати розкопок факторії Трусо, побут Жуляв, історія Ельблонга, ельблонзьке декоративне мистецтво: кераміка, скло, меблі та загибель німецького Ельблонга 1945 р.) - розміщується на території колишнього замку.

Театр ім Севрука

• ФК «Олімпія»

• Фрагмент колишнього підзамча (зерносховище хрестоносців), потім кляштор бригідок, гуманістична гімназія, суч. Історико-археологічний музей Ельблонга [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]. Збереглися найстаріші підземелля. При вході до музею знаходиться фрагмент готичної мармурової колони з ельблонзького замку;
• Готичний житловий будинок з 13-14 ст. з замкового комплексу, який було перебудовано в часи бароко і в 19 ст. поруч з південного боку рештки готичного підземелля та кам’яні частини з замку хрестоносців [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Господарчий будинок хрестоносців на підзамчу 14 ст, пізніше бровар та солодовня. Поруч оборонна стіна 14 ст. [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Острів Зерносховищ з рештками рову середньовічного Ельблонга та, імовірно, рештками насипів бастіону 17 ст. між вулицями Тартачною і Купецькою [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]. Рови острова Зерносховищ дуже перспективне місце дослідження на предмет артефактів пов’язаних з середньовічним Ельблонгом;
• Залишки Ковальского бастіону на вул. Поштовій (в товщі землі). [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.] Бастіон займав велику площу, майже усього плацу Слов’янського. Розкопано рештки каземату для гармат. Наразі бастіон законсервований;
• Залишки одного з бастіонів 17 ст. у парку Планти [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Вулиця Ковальська – місце де виявлено найстарший рів та вал 13 ст., пізнішу цегляну оборонну стіну першої лінії міських стін Ельблонга, а також релікти Ковальської брами міста [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]. Стіна розміщувалася на кам’яному фундаменті шириною 80 см. Вона проходила вздовж сучасної вулиці Примуже.
• Високий розвідний міст [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Низький розвідний міст; [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Костел св. Миколая (13-15 ст.) з сакристією, в якій перебував Микола Коперник [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Ратуша старого міста (Стоїть на фундаментах старої ельблонзької ратуші 16 ст.) [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];

• 

  Будівля ради міста, колишня реальна гімназія фон Плауена (1910-1912 рр.) та скульптура Ахілла поблизу неї; [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Костел Різдва Богородиці (Маріацький) та кляштор домініканців (13-16 ст. сучасна галерія El) [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]. Одна з перших мурованих церков на прусських землях. Його пресбітеріум є однією з найстаріших цегляних будівель держави хрестоносців. Окрім самого костелу включає південне крило галереї кляштора з 1320-1330 рр., перекритого тридільним готичним склепінням. Тут наявні численні поховальні плити з епітафіями. До комплексу входять також руїни кляшторного будинку 13-14 ст. з підземеллями перекритими склепіннями. Зовнішній мур кляшторного будинку – обвідна північна стіна галереї з епітафіями купців, головним чином англійського походження. Також зберігся кляшторний мур з брамою з боку вул. Кусьнерської та Водної з 15 ст. та фрагментом з 19 ст. Плити з епітафіями, сильно пошкоджені, зустрічаються і в стінах костелу;
• Торгова брама (1319-1420 рр.) [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]. Єдина пам’ятка по оборонних мурах міста;
• Рештки забудови старого міста. Уклад вулиць старого міста, імовірно, відповідає першому, який склався ще з 1246 р. Типова для балтійських міст "гребнева" система. Головна вулиця Старий ринок; [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Кам'яниця-бровар на вул. Святого Духа, 3 з фасадом 1647 р. [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Кам’яниця близько 1583 р. побудована членом Англійської східної компанії Alexandr Niesbeth, вул. Ковальська, 10; [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Єдина кам'яниця Ельблонга з готичним фасадом, вул. св. Духа, 13 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Каплиця Серця Ісусового на вул. Замкова (перше місце регулярних греко-католицьких богослужінь); [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Королівський будинок (місце перебування Владислава IV, Карла Густава, Фредеріка Великого), вул. Старий Ринок, 54 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Будинки по вул. Старий Ринок, 55-56. Основа будинків 14 ст., фасад пізньо-ренесансний – кінець 16 ст.; [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Місце найстаршої корчми під Христофором, вул. Старий ринок, 57-59 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Кам'яниця з бароковим фасадом д.п. 18 ст., вул. Старий ринок, 65 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Млин хрестоносців у Базантарні [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Танк Т-34-85 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Костел та шпиталь св. Духа близько 1300 р. [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.] Комплекс складається з костелу, шпитального будинку та готичного муру, який оточував подвір’я.
• Пам'ятник Пекарчику [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Костел блаженної Дороти 1705-1759 рр. (перенесений з Качинос на Жулявах), вул. Равська [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Стара греко-католицька церква народження Іоанна Хрестителя (колишня протестантська каплиця на цвинтарі костелу св. Анни) [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]. Наразі передана протестантам Ельблонга;
• Будинок молитовні менонітів, вул. Гарбари 12 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Кам'яниця з фасадом близько 1598 р. В ній перебували польський король Сигізмунд ІІІ та шведський Густав Адольф. Розташована на вул. Вигілійна, 3 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Храм менонітів, острів зерносховищ (сучасний польсько-католицький костел); [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Костел св. Павла на Заваді (поч. 20 ст. – неоготика) [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Костел св. Войцеха з прикостельним кладовищем [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Костел св. Трійці на Заторжу (вул. Келецька) 1838 р. Перенесений з с. Нова Церква на Жулявах; [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Будинок Скарбового ужонду [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Кладовище радянських солдат та цивільне кладовище на Агриколі [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Ресторан "Мисливський"; [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Пам’ятник жертвам Ельблонзької справи [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Костельна стежка – фрагмент проходу, який вів від шпиталя св. Духа до костелу домініканців св. Марії [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Рештки німецького пам’ятника на Гусячій горі (кол. гора Людендорфа) [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Вілла Едварда Богстеде-Колькмана [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.] (архітектор Otto Depmeyer) – перенесена з вул. 12 лютого на вул. Варшавську на острові Зерносховищ;
• Червона вілла [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.] (архітектор Otto Depmeyer) на острові Зерносховищ;
• Колишня гімназія св. Яна, наразі гімназія №5 на вул. Агриколя, 1929 р. [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Колишні піхотні кошари, вул. Саперів. 1912 р. [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Будинок в стилі класицизму по вул. Вапенній, 16 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Комплекс інженерних шкіл 1929-1930 рр. вул. Коменського 39 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Комплекс економічних училищ, поч. 20 ст., вул. Бема 50 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Комплекс вілл на краю Ельблонзької височини по вул. Бема [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Бароковий палац Gross Wesseln по вул. Ченстоховська, 9 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Будинок Західного банку (бувшої філії Рейхсбанка), вул. 1 травня, 16 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Будинок окружного суду, 1912-1914 рр., площа Конституції, 1; [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Костел св. Юрія 14 ст., зовнішній мур – 15 ст., вул. Бема [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Забудова 1920-х-1930-х рр. згідно ідеї міста-сада, вул. Піонерська, Кайки, Фалата [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Будинок комплексу економічної школи, вул. Крулевецька, 128 [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Зразки прибуткових будинків 19-поч. ХХ ст. по вул. Крулевецька, Кренгельна, Затишшя. Стиль модерн та еклектика [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Забудова колишньої тютюнової фабрики «Loesser & Wolff», вул. Крулевецька [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Зразки прибуткових будинків 19-поч. ХХ ст. по вул. Грюнвальдська навпроти залізничного та автовокзалу [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Костел Божого Тіла, 1405 р., вул. Божого Тіла [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Духовна семінарія Ельблонзької єпархії, вул. Божого Тіла [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Фабрика та вілла Адольфа Нойфельдта по вул. Затишшя [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Вілла Фридриха Баумгарта (18 ст.), вул. Сточнева; [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Верф Фердинанда Шихау, вул. Сточнева [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Скульптура Тесея перед готелем Арбітр [Архівовано 24 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Фрагмент парку з старими деревами дуба та бука та двір, вул. Bolesława Chrobrego, 10 [Архівовано 27 липня 2021 у Wayback Machine.];
• Міський палацик з 1800 р. по вул. Першого Травня. 48 [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.];
• Будинки фабрики локомотивів 1872 р. на вулиці Грюнвальдській [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]^[7];
• Місце неіснуючого єврейського цвинтаря з меморіальною дошкою^[8];
• Смотрова вежа в парку Моджеве – залишок по парковій садибі Зесего.

• Тернопіль (з 1992).

• Войцех Бальчун (нар. 1970) — польський і український вищий керівник, голова правління ПАТ «Укрзалізниця».
• Тадеуш Домбровський (нар. 1978) — польський поет, есеїст, критик.
• Бруно Ергард Абегг (1803-1848) — прусський державний діяч.

• Іван Яремин (1910 – 2007) - отець митрат, настоятель греко-католицької парафії в Пасленку та Ельблонгу. Діяч культурно-релігійного відродження українців депортованих в рамках злочинної операції Вісла 1947 р. на терени коло Ельблонга.
• Лев Горак - піонер української громади в Ельблонгу, перший голова, а потім багаторічний заступник голови відділу Українського суспільно-культурного товриства в місті.

Перші вихідці з теренів України могли перебувати в Ельблонгу з давніх часів. Зокрема, 1551 р. ректором ельблонзької гімназії став Микола Геласінус (Смешкович) зі Львова. Українці могли перебувати в місті і за часів Великої північної війни, коли 1710 р. війська Петра І виперли шведів з Ельблонгу та перебували тут до 1712 р. Російські війська, які підтримували Августа III, повторно окупували Ельблонг в 1733-1736 рр. і ще раз під час Семирічної війни (1756-1763 рр.) в 1758-1762 рр. Перші документальні свідчення присутності більшого числа українців у місті відносяться до періоду Другої Світової війни і пов'язані з перебуванням в’язнів українського походження у філіях концентраційного табору Штуттгоф. Спочатку їх утримували на так званій фабриці пензлів та щіток Ноймана на вулиці Грюнвальдській. Звідти їх перевели до бараків, що розміщувались на сучасній вулиці Fredry. З вересня 1944 р. в’язнів утримували також в бараках на вул. Freta, де знаходилися підтабори Штуттгофа, які обслуговували заклади Шихау (Lager XIII, XVII та XXI). Наразі від колишнього табору залишився лише льох, де зберігали овочі. А між вул. Фредри та залізничними коліями розміщено пам’ятний камінь. З того часу під Ельблонгом на території парку Проховня знаходиться невелике кладовище померлих у підтаборах Штуттгофа.

У місті розміщено танк-пам’ятник Т-34-85, який нагадує про рейд 8 танків капітана Геннадія Львовича Дяченка (українця за походженням), які навесні 1945 р. прорвалися у місто, що готувалося до оборони, та пройшли його наскрізь. До 2017 р. у місті існувала вулиця Diaczenki, яку було перейменовано на вул. Starowejska. Події війни залишили в Ельблонгу цвинтар солдатів радянської армії на Агриколі. У 1945 р. радянських солдатів також було поховано на колишньому протестантському цвинтарі на розі вул. Sadowa та Bema.

У 1947 р. в околицях Ельблонга були розселені українці–жертви злочинної акції Вісла. Українців не виселяли до самого Ельблонга. Вони з’являлися тут пізніше: шукали праці і почали оселювалися у місті. Українці-греко-католики відвідували римсько-католицькі храми, a православні - утворену в місті православну церкву св. Марії Магдалени. До останньої, зокрема, примкнули депортовані українці з Холмщини та Підляшшя. На жаль, через відсутність національно-патріотичної позиції в православній церкві Польщі та внаслідок сильних промосковських настроїв, нащадки православних українців асимілювалися.

1949 р. в Ельблонгу відбув тритижневий курс латинського обряду о. Іван Яремин, після чого був призначений вікарієм римсько-католицького пароха о. кан. Вацлава Гіпша в парафії св. Миколая в Ельблонгу. Також о. Іван Яремин став капеланом по Ельблонзьким шпиталям, зокрема, у міському шпиталю в Ельблонгу, де служив в римському обряді. В Ельблонгу Іван Яремин жив у будинку за адресою вул. Nitschmanna 5, кв. 6.

У 1961 р. в Ельблонгу діяв відділ Українського суспільно-культурного товариства, садиба якого розташовувалася над приміщеннями кооперативного клубу «Космос», вул. Grobla Świętego Jerzego 16^[9]. Його голова Лев Горак разом з отцем Яреминим активно працював з місцевими українством (переважно греко-католиками з Галичини), намагаючись активізувати його на релігійне та суспільно-культурне життя. Проте, лише у червні 1974 р. в каплиці сестер катажинек на вул. Zamkowa 17^[10] розпочались регулярні греко-католицькі служби, виникла парафія Різдва св. Івана Хрестителя. Першим пробощем був став Іван Яремин, який на той час вже був настоятелем греко-католицької парафії у Пасленку. Тож у Ельблонгу служив за сумісництвом.

Друга Домівка відділу Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ) в Ельблонгу розміщувалася на вул. Teatralna 20, кв. 1^[11]. Відділ УСКТ розташовувався тут з 1969 р. в квартирі на 1 поверсі. 1981 р. греко-католики отримали каплицю (колишню цвинтарну каплицю знищеного наразі костелу св. Анни) на вул. R. Traugutta 15^[12]. Вона стала церквою Різдва св. Іоанна Предтечі, якою ельблонзькі українці користувалися до до 2021 р. 1984 р. її передали греко-католицькій громаді у власність. У травні 2011 року єпископ Іван Мартиняк освятив ділянку під будівництво нової великої церкви Різдва св. Іоанна Хрестителя по вул. Tragutta 64^[13]. Станом на 2019 р. було зведено плебаню та храм (стіни та позолочені бані, храм засклено). У січні 2021 р. після початку богослужінь в новій церкві, настоятель парафії народження Іоанна Хрестителя в Ельблонгу о. Андрій Сорока передав каплицю св. Анни протестантам. 22 червня 2024 р. відбулося урочисте освячення нового храму та святкування 50-річчя греко-католицької парафії Різдва святого Івана Хрестителя в Ельблонзі. Літургію очолив архиєпископ Євген Попович, митрополит Перемисько-Варшавський (УГКЦ), у співслужінні з єпископами Аркадієм Трохановським – єпархом Ольштинсько-Ґданським, єпископом Володимиром Ющаком – єпархом Вроцлавсько-Кошалінським та римо-католицькими єпископами^[14].

В Ельблонзі станом на 2016 р. мешкало коло 500 українців. Проте в повіті мешкало ще близько 5 тисяч українців. На вул. Grunwaldska 31^[15] знаходиться домівка: офіс та світлиця Ельблонзького відділу Об’єднання українців в Польщі (ОУП). Старання заміни домівки на вул. Teatralna на іншу, більшу українці вели з 30 вересня 1976 р. Домівка функціонувала тут до 1990 р., коли вже це був відділ Об'єднання Українців в Польщі. 1991 р. відділ ОУП переїхав у сучасну домівку. Тут проходять українські урочистості та культурні заходи.

З 1966 року в Ельблонзі відбувається український конкурс дитячої творчості. Зараз — під назвою «Дитячий фестиваль української культури». Розпочинався фестиваль 1966 р. з конкурсу декламування, який проходив в першій домівці УСКТ на вул. Grobla Świętego Jerzego 16^[9]. Пізніше він проходив в різних місцях, але найчастіше в кінотеатрі «Святовид» чи суміжному приміщенні театру ім. Севрюка^[16]. У 2017 р., з нагоди 25-ти років партнерських відносин Ельблонга з Тернополем, площа на перехресті вулиць Konopnickej та Niepodleglosci була названа на честь Тернополя^[17].

2018 р. на хвилі активного використання історії польськими політиками, кресов'яцькі кола в Ельблонгу хотіли назвати рондо на перетині вулиць Niepodległości та Legionów^[18] в пам'ять жертв ОУН-УПА. Втім пізніше з ініціативи мешканця Ельблонга Я. Бокея рондо назвали на честь комуністичного війська польського, яке билося з УПА за с. Бірча в Бещадах в 1945/46 рр^[19][20].

У 2007 році Ельблонг ініціював проєкт «Балтійська Україна», який мав полягати на будівництві нового порту, який буде сполучатися з Балтійським морем через прокопаний у Вісляній косі канал. Передбачалося, що порт стане морським виходом України та Білорусі (яким до XIX ст. слугував Гданськ). У 2018 р. влада Польщі ухвалила рішення про будівництво канала через Вісляну косу.^[21].

Станом на 2016-18 рр. в Ельблонгу і околицях працювало багато сезонних працівників з України. у грудні 2018 р. в помешканні для українських будівельників на вул. Божого тіла відбулася пожежа. Працівники втратили все що заробили. Один чоловік був поранений. Мешканці міста зібрали пожертви для допомоги потерпілим^[22].

Після початку збройної агресії Росії проти України 24.02.2024 р. міська влада Ельблонга під керівництвом президента міста і давнього друга місцевих українців П. Врублевського організувала допомогу біженцям. До цієї допомоги долучилася також українська громада міста, консолідована при парафії Різдва св. Іоанна Хрестителя. У місті функціонували пункти збирання допомоги за адересами вул. Traugutta 40^[23] та Салоні Canal+ в торгівельному центрі Ogrody^[24][16][17].

• Elbląg // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 326. (пол.) — S. 326—342. (пол.)
• Парнікоза Іван Українці в околицях Ельблонга: початки спільноти
• Парнікоза Іван Українська громада Ельблонга
• Історія парка Базантарня в Ельблонгу (польск.)
• Piątkowski A. Dawny Elbląg wielkim wlascicelem ziemskim. Wydawnictwo Morske, Gdańsk, 1987 – 72 s.
• Mamuszka F. Elbląg i okolice. Informator krajoznawczy. Wydawnictwo Morske, Gdańsk, 1978 – 276 s.
• Józefczyk M. Średniowiecze Elbąga. Wydawnictwo diecezijalne w Peplinie, 1996. – 300 s.
• Bałdowski J. Warmia i Mazury z Kaliningradem. Pod red. Marioli Malerek Wydawnictwo Laumann-Polska, 1997. - 282 s.
• Elbląg, Kaliningrad –ponad granicami / Ельблонг, Калининград – вне границ. Przewodnik historyczny / Исторический путеводитель 2007-2013

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ельблонг

• ЕЛЬБЛОНҐ