Плоцьк Płock
Герб Прапор
Плоцький замок
Основні дані
52°33′ пн. ш. 19°42′ сх. д. / 52.550° пн. ш. 19.700° сх. д. / 52.550; 19.700
Країна	Польща
Регіон	Мазовецьке воєводство
Столиця для	Мазовецьке князівство, Плоцьке воєводство, Плоцький повіт і Королівство Польське
Межує з — сусідні нас. пункти Ґміна Стара Біла, Ґміна Радзаново, Ґміна Слупно, Ґміна Ґомбін, Ґміна Лонцьк, Ґміна Новий Дунінув  ?
Засновано	IX століття
Магдебурзьке право	1237
Площа	88,04 км²
Населення	124553 (2011)[1]
· густота	1442 (2008[2]) осіб/км²
Агломерація	біля 203 000
Висота НРМ	105  м
Водойма	Вісла
Міста-побратими	Лозниця (1972), Бєльці, Форлі, Дармштадт (1988), Форт-Вейн, Мажейкяй, Осер, Таррек, Руставі (2 грудня 2011)[3], Хуай'ань (липень 2010), Плевен (7 вересня 2011)[4], Житомир (26 березня 2018)[5][6]
Телефонний код	(48) 24
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	WP
GeoNames	3088825
OSM	r2989159  ·R
SIMC	0968687
Поштові індекси	09-400 до 09-411, 09-417 до 09-419,09-421
Міська влада
Вебсайт	ump.pl
Мапа
Плоцьк у Вікісховищі

Плоцьк (пол. Płock) — місто в центральній Польщі, на річці Вісла. Місто на правах повіту.

Археологічні дослідження показали, що Плоцьк був заснований наприкінці X століття. Найважливішим місцем для міського центру було Тумське узгір'я, де була побудована перша оборонна фортеця.

У 1037—1047 став головним опорним пунктом Мецлава.

У 1079—1138 під керуванням династії П'ястів входило до Королівства Польського, в 1138—1495 у складі Мазовецького князівства, з 1495 і до другого поділу польських земель, Плоцького воєводства у складі Речі Посполитої.

У 1793 терен воєводства увійшов до складу провінції Південна Пруссія королівства Пруссія, де Плоцьк став столицею Нової Східної Пруссії. 

Під час окупації французами Польщі Плоцьк став столицею Великого герцогства Варшавського. У 1809 префект міста Раймунд Рембелінські створив друкарню в Плоцьку. Після Віденського конгресу в 1815 вона розділена між прусським Великим князівством Познанським і Царством Польським у складі Російської імперії.

У 1816—1837 Плоцьке воєводство у складі конгресового королівства Польщі Російської імперії, у 1837—1917 — Плоцька губернія.

У 1820 році створено Плоцьке наукове товариство.

Під час Листопадового повстання 1830—1831 до бунтівників приєднався і Плоцьк. 23 вересня 1831 року у міській ратуші відбулося останнє засідання польського сейму.

Під час Січневого повстання 1863 Плоцьк мав бути містом національного уряду, а саме місто мало певне стратегічне значення. Напад повстанців на російський гарнізон був відбитий. 15 травня 1863 року у Плоцьку розстріляний командир повстанців Зигмунт Падлевський. Після поразки у повстанні почалися репресії, боротьба з проявами патріотизму та період зросійщення.

Наприкінці XIX століття в місті проживало понад 27 000 жителів. Поганий розвиток індустріалізації призвів населення до бідності, а ріст безробіття викликав еміграцію та зростаючу економічну нестабільність.

Під час російської революції 1905 в Плоцьку почали відбуватися страйки, демонстрації та сутички з поліцією. У 1907 році Плоцьке наукове товариство відновило свою діяльність. Почали відкриватися приватні школи з вивченням польської мови.

Під час Першої світової війни у лютому 1915 року німецькі війська зайняли місто. Наприкінці війни у листопаді 1918 року жителі Плоцька роззброїли німецький гарнізон.

18-19 серпня 1920 року відбувся бій з більшовиками, який був спрямований ними на Плоцьк після невдалого нападу на Влоцлавек. Після переможної битви військові генерала Холлера розстріляли рабина Хайма Шапіру, звинуваченого солдатами в тому, що він з балкона своєї квартири вказав більшовикам на польське укріплення. Міські радники заступалися за рабина, але це не спрацювало.

У 1918—1939 року місто було резиденцією муніципальних і повітових органів влади. В ці роки місто отримало залізничне сполучення через Кутно та Серпс, а також був побудований сталевий міст, що зв'язав дві лінії в напрямку Вісли. Але через недостатність інвестицій та відсутність великих промислових підприємств місто опинилося в стані економічної кризи та безробіття. 

На початку Другої світової війни 9 вересня 1939 року німецькі війська увійшли до Плоцька. Місто було включено до Третього Рейху як частина регентства Цеханов, що входило до складу Східної Пруссії. Одразу ж почалася депортація єврейського та частково польського населення, яке відправлялися в концентраційні та трудові табори в Німеччині. Ряд будівель було знесено, у тому числі частина єврейського кварталу. Міський театр також був зруйнований. З 21 травня 1941 року місто отримало німецьку назву Шрьоттерсбург (нім. Schröttersburg).

21 січня 1945 року Плоцьк зайнятий 70-ю армією Другого Білоруського фронту радянських військ.

Після війни у місті почався період невеликої індустріалізації, під час якого наявні промислові заводи були перебудовані й осучаснені, а також побудовано кілька нових. Поступовий економічний розвиток і поліпшення умов життя населення супроводжувалися розвитком освіти та зростанням культурного розвитку.

Період розвитку Плоцька в епоху Народної Польщі поділяється на два етапи, розділені до 1960, коли почалося будівництво великого нафтопереробного заводу (так-званий нафтохімічний завод). 

7-8 червня 1991 року Плоцьк відвідав Папа Іван Павло II.

Після адміністративної реформи у 1998 Плоцьк увійшов до складу Мазовецького воєводства.

26 лютого 2008 року місцева міська рада надала місту новий Статут, згідно з яким повна і юридична назва почала позначатися як «Столиця князів міста Плоцьк».

• Базиліка Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, Плоцьк

У місті — одна з найбільших паливно-енергетичних фірм Центральної Європи — Orlen. До Плоцька планується продовжити нафтопровід Одеса-Броди.

У місті було започатковано рок-гурт «Lao Che» (1999).

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][7]:

У місті є головний собор старокатолицької маріавітської церкви в Польщі — Храм Милосердя і Милості.

У місті на православному цвинтарі знаходиться могила вояка УНР Леоніда Лісовського та його дружини. Могилу знайдено польськими скаутами. Тут 14.08.2019 р. було запалено лампади в рамках акції «Полум'я Братерства»^[8].

• Владислав І Герман — князь Польщі
• Земовит III — князь у Плоцьку
• Якуб Бучацький — єпископ латинський плоцький.

• Miejsca kultu. W: Bogusław Gierlach: Sanktuaria słowiańskie. Warszawa: Iskry, 1980, s. 122—123. ISBN 83-207-0116-3.
• Andrzej Buko «Archeologia Polski wczesnośredniowiecznej», wyd. Trio, Warszawa 2005, s.232
• Aneta Bukowska, Maciej Trzeciecki «Relikty architektury kamiennej na Wzgórzu Tumskim w Płocku — wyniki badań weryfikacyjnych» [w:]Architektura Romańska w Polsce, Muzeum Początków Państwa Polskiego, Gniezno 2009, s.300-311, ​ISBN 978-83-61391-12-8​
• Aneta Bukowska, Maciej Trzeciecki «Relikty architektury kamiennej na Wzgórzu Tumskim w Płocku — wyniki badań weryfikacyjnych» [w:]Architektura Romańska w Polsce, Muzeum Początków Państwa Polskiego, Gniezno 2009, s.311-316, ​ISBN 978-83-61391-12-8​
• N. Wójtowicz, Udział płockich harcerzy w wojnie 1920 roku, Notatki Płockie, 1999, nr 4(181), s. 13-23.
• Włodzimierz Borodziej, Maciej Górny «Wojna z Żydami», «Le Monde Diplomatique», grudzień 1918, str. 36
• Rada Ochrony Pomników Walki i Męczeństwa «Przewodnik po upamiętnionych miejscach walk i męczeństwa lata wojny 1939—1945», Sport i Turystyka 1988, ​ISBN 83-217-2709-3​, str. 296
• Płock // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 285. (пол.)— S. 285—308. (пол.)

• MACIEJ TRZECIECKI. PRZESTRZEŃ PUBLICZNA ŚREDNIOWIECZNEGO PŁOCKA JAKO PRZEDMIOT BADAŃ ARCHEOLOGA [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.]
• Informacje Płock [Архівовано 15 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Historia Miasta Płocka [Архівовано 16 січня 2019 у Wayback Machine.]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Плоцьк (Польща)

Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.