Дяковська культура
Попередник	Культура сітчастої кераміки

Дяковська культура — археологічна культура залізної доби. Датована VII століттям до н. е. — V ст. н. е.. Названа відповідно городища біля села Дякове, розташованого нині в межах міста Москва^[1] на території музею-заповідника «Коломенське», котре в 1864 році дослідив Д. Я. Самоквасов, а в 1889—1890 роках — В. І. Сизов.

Належала давнім фінно-угорським племенам (предки відомих із літописів племен меря й весь^[2], а також інших племен), що жили в басейні верхньої течії Волги, Оки, у межах Валдайської височини, у Верхнім Подвінні. Деякі вчені приписують частину пам'яток дяковської культури

• предкам слов'ян, а
• західну їхню групу вважають пам'ятками балтів.

На окремих пам'ятках дяковської культури простежено шари, що свідчать, що вона доіснувала аж до літописних часів.

У Білорусі досліджені пам'ятки дяківської культури «Загорці», «Новий Болецьк», «Мямлі» (Городоцький район) та ін.^[1].

Населення дяківської культури жило патріархальними родинами. Характерні поселення дяковської культури — невеликі городища, розташовані на берегах рік на важкодоступних місцях і укріплені валами й ровами. З перших сторіч нашої ери поруч із городищами виникають відкриті поселення — селища. За житла правили прямокутні (іноді круглі) напівземлянки й наземні будівлі.

• Суспільний лад — первіснообщинний.
• Населення займалося скотарством, мотичним землеробством, мисливством і рибальством.
• З приблизно 200-их рр. н. е. розвивається обробіток металів. Виготовлялися залізні серпи, сокири, стріли, бронзові прикраси.
• Багато знарядь праці й прикрас зроблено з кістки. Для дяковської культури характерні глиняні грузики «Дякового типу» і в шарах до 100 р. н. е. — кераміка, прикрашена так званим «текстильним» («сітчастим») орнаментом.

Поховання дяковської культури не знайдено, що вказує на застосування трупоспалення.

• Городецька культура
• Абашевська культура
• Фатьянівська культура
• Культура сітчастої кераміки (Культура текстильної кераміки)