Волинське воєводство
Герб
Адм. центр	Луцьк
Країна	Велике князівство Литовське і  Корона Королівства Польського
Регіон	Велике князівство Литовське Малопольська провінція
Межує з: сусідні адмінодиниці Белзьке воєводство, Руське воєводство  ?
Населення
- повне
Площа
- повна	38 324 км²
Дата заснування	1566
Дата ліквідації	1795
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Волинське воєводство

Воли́нське воєво́дство (лат. Palatinatus Volhynensis, пол. Województwo wołyńskie) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського (до 1569) та Корони Польської Речі Посполитої. Існувало у 1566–1795 роках. Охоплювало більшу частину історичної Волині. Головне місто — Луцьк. Очолювали його волинські воєводи. Сеймик воєводства збирався у Луцьку. Мало представництво із трьох сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з трьох повітів. Станом на 1793 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&038323.080000038 323,80 км²^[1]. Населення в 1790 році нараховувало &&&&&&&&&0805170.&&&&00805 170 осіб.

На картах також трапляється назва Верхня Волинь (лат. Volynia superior, фр. Haute Volhynie) або Ближня Волинь (лат. Volynia citerior).

Воєводство створене 1566 року у складі Великого князівства Литовського^[2]. Після Люблінської унії 1569 року відійшло до Корони Польської^[2]. Входження Волині до складу Польщі активізувало процеси польської колонізації цих земель і покатоличення місцевої шляхти^[2].

Волинське воєводство було ареною активного національно-культурного руху і релігійної боротьби, що виразно проявилось у діяльності православних братств, Острозької академії, у відгомоні, який дістали тут повстання Косинського 1591—1593 років, повстання Наливайка 1594—1596 років, національна революція 1648—1676 під проводом Богдана Хмельницького, гайдамацький рух^[2]. Внаслідок Руїни землі Волині було спустошено, населення масово переселялося на схід, міста занепали^[2].

Після другого поділу Польщі 1793 року і включення Волині до складу Російської імперії Волинське воєводство було ліквідовано, а його територія увійшла до Ізяславського намісництва, яке від 1795 року називалося Волинським намісництвом^[2].

Головним осідком воєводства був Луцьк^[2]. Воєводство складалося з трьох повітів^[2]:

• Володимирський повіт
• Кременецький повіт
• Луцький повіт

За даними 1629 року, тут зафіксовано 2200 поселень (з них 114 міст та містечок), чисельність населення становило 650 тис. осіб^[2]. Близько 1000 міст і сіл належало князям Острозьким, решта — Вишневецьким, Заславським, Любомирським, Сангушкам^[2]. До складу воєводства входили у середині XVIII століття такі міста як Броди, Збараж.^[3]

• Януш Острозький (від 1558)
• Олександр Чорторийський (від 1566)
• Андрій Вишневецький (від 1576)
• Олександр Острозький (від 1593)
• Януш Заславський (1604—1629)
• Адам Олександр Санґушко (1630—1653)
• Микола Юрій Чорторийський (від 1657)
• Михайло Юрій Чарторийський (від 1661)
• Миколай Єронім Сенявський (від 1679)
• Ян Станіслав Яблоновський (1693—1697)
• Ян Адам Стадніцький (до 1713)
• Атаназій Валентій Мьончиньський (25 серпня 1713—1723)
• Станіслав Лєдуховський (26 березня 1724—1726)
• Міхал Потоцький (від 1726)
• Северин Юзеф Жевуський (у 1751^[4])
• Францішек Потоцький (1755)
• Юзеф Оссолінський (1757—1775)
• Ієронім Януш Санґушко (1775)

• У 1470-х роках народився Михайло Василевич. Був писар литовський, староста мідницький, кревський, стоклішський[a], кормяловський[b] і упітський. Можливий переписувач старовинного Пересопницького Євангелія, на якому складають присягу президенти України.
• На початку XVI століття народився Дмитро Вишневецький «Байда» (р. н. невід. — 1563/1564, Стамбул) — українсько-литовський магнат на Волині, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів, козацький ватажок, гетьман. Урядник Польського Королівства (староста канівський і черкаський). Власник маєтків у містечку Вишнівець Крем'янецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі.
• У 2-й половині XVI століття народилася у місті Луцьку Ганна Гойська або Анна (до шлюбу Козинська; пом. 1617) — руська шляхтичка, меценатка, фундаторка Почаївського монастиря, засновниця друкарні.
• Близько 1575 року народилася Галшка Гулевичівна (Єлизавета Василівна Гулевич, пом. у 1642, Луцьк, Волинь) — українська шляхтичка старовинного українського роду Гулевичів, меценатка, фундаторка Києво-Братського монастиря Київського Богоявленського братства та Київської братської школи, від якої веде історію Києво-Могилянська академія. Заповідала також гроші Луцькому Хресто-Воздвиженському братству. Опікувалась розвитком духовності та освіти.

• 1580-ті роки Острозька Біблія — надрукована книга першого повного перекладу Біблії (як Новий Завіт так і Старий Завіт) церковнослов'янською мовою. Переклад здійснено гуртком учених при Острозькій школі та видано в Острозі 1580—1581 року заходами князя Костянтина Василя Острозького. Надрукована друкарем Іваном Федоровичем.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Волинське воєводство (1566—1795)

• Верменич Я. В. Волинське воєводство 1) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 610. — ISBN 966-00-0734-5.
• Кокін Ю. Волинське воєводство // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5. — С. 94.
• Gloger Z. Województwo Wołyńskie [Архівовано 15 липня 2013 у Wayback Machine.] // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903.
• Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] — T. I. — S. 177—178.

• Lustracye królewszczyzn ziem ruskich Wołynia, Podola i Ukrainy z piérwszéj połowy XVII wieku / wydał Aleksander Jabłonowski. — Warszawa : Gebethner i Wolff, 1877. — 226 с. — (Źródła dziejowe. T. 5) (пол.)