село Верхів | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
![]() | |||||
Країна | ![]() | ||||
Область | Рівненська область | ||||
Район | Рівненський район | ||||
Тер. громада | Острозька міська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA56060450110070174 ![]() | ||||
Облікова картка | с. Верхів | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1545 | ||||
Перша згадка | 1545 (480 років)[1] | ||||
Населення | 403 | ||||
Площа | 2,138 км² | ||||
Густота населення | 251,17 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 35825 | ||||
Телефонний код | +380 3654 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°23′10″ пн. ш. 26°18′47″ сх. д. / 50.38611° пн. ш. 26.31306° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
234 м | ||||
Водойми | річка Безіменна | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 35825, Рівненська обл., Острозький р-н, с.Верхів, вул.Центральна,19 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
![]() | |||||
|
Ве́рхів — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить біля 450 осіб. З 2020 року входить до складу Острозької міської громади.
Географія
На північно-східній околиці села бере початок річка Безіменна.
Назва
Назва села походить від розташування на вершині гори.
Історія села
![]() | Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
На околиці села виявлено два поховання в кам'яних гробницях епохи міді городоцько-здовбицької культури. Випадково виявлені оранкою у 1892 року. У 1948 році на території сільського кладовища біля кістяка дитини в кам'яній гробниці знайдено глиняний черпак комарівської культури.
Вперше село згадується в описі Луцького замку 1545 року. В 1583 р. в селі були млин і піп (отже, вже була церква).
В подальших історичних документах є згадки про Верхів і його замок. У 1617 році село було знищене татарами.
В 1902 р. в селі було 133 хати і 683 жителі. Село при старому тракті так званому житомирському, положене в місцевості підгірській і дуже врожайній. Вознесенська церква була дерев'яна, 1785 р. побудови. Колись село було власністю князів Острозьких і згідно з поборовим реєстром належало до князівського замку в Степані. Пізніше перейшло до Т. Чацького. В 1831 р. було сконфісковане царським урядом до «удільних фундушів». У середині ХІХ ст. дерев'яна церква згоріла, а на її місці 1875 р. була побудована кам'яна церква з дзвіницею.
У 1906 році село належало до Хорівської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 15 верст, від волості 14. Дворів 139, мешканців 798[2].
Після встановлення УНР село було короткочасно захоплено більшовиками в січні 1918 року. В 1919—1939 роках село було під польською владою, ОУН починала боротьбу проти окупантів, яка тривала десятиліття проти всіх зайд.
У селах Плоске і Верхів 1 серпня 1948 року закатована Дарія Михайлівна Защик, 1888 року народження, там її кров'ю зросились снопи. Убитий голова Сільської Ради Макар Прокопович Гайдук — демобілізований солдат-фронтовик. 6 вересня наклав головою Іван Романович Цюх, 1900 р., Феофан Євдокимович Марченко, 1902 р.
Історія Верхівської школи
Перший навчальний заклад у селі було відкрито у 1873 році Удільним відомством. Це було однокласне народне училище, яке розташовувалось у приміщенні цього ж відомства й утримувалося за його кошти. В 1878 році в ньому навчалось 43 учні чоловічої статі та 16 жіночої. Працювало з учнями 3 вчителі, один з яких викладав Закон Божий. Пізніше училище стало двокласним і було переміщене в більше приміщення, в якому проживав управитель маєтку графа Іллінського, Григорій Добринський. У цьому двоповерховому приміщенні школа функціонує і сьогодні.
До повалення самодержавства навчання у школі велося російською мовою, з 1922 по 1939 рік — польською. Школа в ці роки носила ім'я всесвітньо відомого вченого Миколая Коперника. Очолював її Томаш Тарновський, потім Франк Францішек, учетилювала і його дружина Стефанія. Вчило верхівських дітей подружжя Марії та Павла Ковальських — батьки доктора історичних наук, професора Національного університету «Острозька академія» М. П. Ковальського.
Слід відзначити, що вчителі школи брали активну участь у діяльності тодішньої „Просвіти“. Активним організатором просвітянської діяльності була Юлія Плисак.
Після радянської анексії західноукраїнських земель, більшість учителів була замінена новими. Директором школи було призначено Персмана Пейсаха. В роки нацистської окупації діти не вчились.
Після війни відновилось навчання в школі. І першими вчителями у ній були Галина Павлюк та її двоюрідна сестра Наталія Андріївна. Під час виселення поляків з Волині приміщення школи стало місцем збору польських родин, які мешкали в селі. Звідси їх відправляли на залізничну станцію для перевезення в Польщу.
За роки війни школа зазнала різних пошкоджень, тому 1949 року її працівники під керівництвом директора Олександра Пашкульського зробили косметичний ремонт. Зміцнення навчально-матеріальної бази продовжувалось за директора Миколи Івановича Опацького та його наступника Олександра Михайловича Григорука.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 534 | 99.44% |
російська | 3 | 0.56% |
Усього | 537 | 100% |
Відомі люди
В селі проживала Юлія Федорівна Плисак (1909-1957) — організаційний референт Острозького повітового проводу ОУН і водночас керівник жіночої сітки ОУН, член Волинського крайового проводу ОУН і північної похідної групи ОУН, політв'язень польських і німецьких тюрем та радянських концтаборів.[4]
Примітки
- ↑ ВРУ
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Бойчук З. О. Олександр Луцький — «Беркут» — командир УПА «Захід». — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2019. — 272 с. — ISBN 978-668-002-5
Література
- Wierzchów 2.) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 410. (пол.)
- Верхів // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 687. (пол.)
- Витяги з протоколів допитів Ю. Луцької //Літопис УПА. Нова Серія том 9. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА 1944—1945. Київ-Торонто, 2007. 910 с. — стор. 402—424
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.