Валерій Олександрович Шевчук
Народився	20 серпня 1939(1939-08-20)  Житомир, Українська РСР, СРСР
Помер	6 травня 2025(2025-05-06)[1] (85 років)  Київ, Україна[2]
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	архівіст, історик літератури, перекладач, новеліст, прозаїк
Alma mater	Історико-філософський факультет Київського університетуd
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Роки активності	1967—2025
Напрямок	психологічна проза, літературознавство, публіцистика
Жанр	публіцистика, повість[d], оповідання, роман і казка
Magnum opus	Дім на горі, Три листки за вікном
Членство	СП СРСР
Нагороди
Премії
Шевчук Валерій Олександрович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

|Брати, сестри=

Вале́рій Олекса́ндрович Шевчу́к (20 серпня 1939(19390820), Житомир — 6 травня 2025, Київ) — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, літературознавець, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко, шевченківський лауреат. Молодший брат письменника та радянського дисидента Анатолія Шевчука.

Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення школи у 1956 році хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Вступити не вдалося, тому він повернувся додому. Працював підсобним робітником під час ремонту Житомирського сільськогосподарського інституту. У цей період захоплювався вивченням літератури, зокрема української. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, «встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя».

У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958 р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: «Січ» (студія імені В. Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960 р. почав писати новели.

У 1961 р. дебютував оповіданням «Настунька» про Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Навесні 1961 р. літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться»^[3]. На те оповідання був гострий відгук в університетській газеті «За радянські кадри». За газету «Заспів», де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили художника, який малював ту газету.

У 1961 році Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах «Вітчизна» та «Літературна Україна». Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна — «Вона чекає його, чекає» — була навіть пізніше екранізована^[4].

Після закінчення університету Валерія Шевчука було відправлено до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія». У листопаді був призваний до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.

Повернувся додому у 1965 р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі «Україна», протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі^[5].

У 1966 р. закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи^[6].

У 1967 р. вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.

У 1969 р. він написав повість «Золота трава»^[7] і перший варіант повісті «Мор», до якої повернувся в 1980 р. і зробив остаточну редакцію в 1983 р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім нових оповідань.

У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Протягом 1979—1999 pp. Валерій Шевчук видав книги:

• «Крик півня на світанку» (1979);
• «Долина джерел» (1981);
• «Тепла осінь» (1981);
• «На полі смиренному» (1983);
• «Дім на горі» (1983);
• «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984);
• «Барви осіннього саду» (1986);
• «Три листки за вікном» (1986);
• «Камінна луна» (1987);
• «Птахи з невидимого острова» (1989);
• «Дзиґар одвічний» (1990);
• «Дорога в тисячу років» (1990);
• «Панна квітів» (1990);
• «Із вершин та низин» (1990);
• «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994);
• «У череві апокаліптичного звіра» (1995);
• «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996);
• «Жінка-змія» (1998);
• «Юнаки з вогненної печі» (1999);
• «Біс плоті» (1999) та ін.

З 1988 р. Валерій Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України.

В. Шевчук — викладав у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, був ведучим історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

Помер 6 травня 2025 у віці 86 років після важкої хвороби в лікарні «Феофанія»^[8][9]. Був похований 8 травня на Байковому кладовищі (ділянка № 42а)^[10].

• Дружина Неоніла (н. 1943),
• Доньки Мирослава (н. 1968) та Юліана (н. 1972),
• Онук Богдан (н. 1997).

Вважався одним із фундаторів Житомирської прозової школи.^[11] У творчості Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.

Автор близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Також він працює над актуалізацією старокиївської літературної тематики та літератури середньої доби: роман «На полі смиренному» (1982), роман-есей «Мисленне дерево» (1986), упорядкування в перекладах на сучасну літературну мову збірки любовної лірики 16-19 століть «Пісні Купідона» (1984), «Літопис Самійла Величка» у журналі «Київ» 1986—1987 рр. та інше.

(хронологічно)

• «Серед тижня» (1967, збірка оповідань і повістей)
• «Набережна 12» (1968)
• «Середохрестя» (1968, повість)
• «Вечір святої осені» (1969)
• «Крик півня на світанку» (1979)
• «Долина джерел» (1981)
• «Тепла осінь» (1981)
• «На полі смиренному» (1983, роман) [2]
• «Дім на горі» (1983, роман)
• «Двоє на березі» (1984)
• «Маленьке вечірнє інтермецо» (1984)
• «Барви осіннього саду» (1986)
• «Три листки за вікном» (роман, 1986)
• «Мисленне дерево» (1986, роман-есей)
• «Камінна луна» (1987)
• «Птахи з невидимого острова» (1989, повість)
• «Сповідь» (1989, повість)
• «Мор» (1989, повість)
• «Дзиґар одвічний» (1990)
• «Дорога в тисячу років» (1990)
• «Панна квітів» (1990, збірка казок)^[12]
• «Із вершин та низин» (1990)
• «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994)
• «У череві апокаліптичного звіра» (1995, збірка оповідань)
• « Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995)[3]^[13]
• «Око прірви» (1996, роман)
• «Жінка-змія» (1998)
• «Юнаки з вогненної печі» (1999)
• «Біс плоті» (1999, збірка оповідань)
• «Срібне молоко» (2002, роман)
• «Тіні зникомі. Сімейна хроніка» (2002, роман)
• «Темна музика сосон» (2003, роман)
• «Сад житейський думок, трудів та почуттів» (2003, автобіографія)
• «Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту» (2006, повість)
• «Драматургія» (2006, збірка п'єс)
• «Привид мертвого дому (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2005)^[14]
• «Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима» (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2008)
• «Роман юрби» (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2009)
• «Місто днів» ( 2015, збірка поезій)
• «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI—XVIII століть. Книга 1»(К., Кліо, 2019. ISBN 978-617-7023-98-1)
• «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI—XVIII століть. Книга 2»(К., Кліо, 2019. ISBN 978-617-7023-99-8)

• «Українські билини: Історико-літературне видання східнослов'янського епосу». Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. (2003, збірка казок і легенд)^[15]

• Шевчук В. На полі смиренному… — Київ: Дніпро, 1983. (Серія «Романи й повісті» 1983, № 2).
• Шевчук В. Мисленне дерево. Роман-есе про давній Київ / Валерій Шевчук. — Київ: Молодь, 1989. — 360 с. — ISBN 5-7720-0261-9.
• Шевчук В. Птахи з невидимого острова. Роман, повісті / Валерій Шевчук. — Київ: Радянський письменник, 1989. — 472 с. — ISBN 5-333-00272-X.
• Шевчук В. У череві апокаліптичного звіра. Історичні повісті та оповідання / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1995. — 208 с. — ISBN 5-333-01290-3.
• Шевчук В. Око Прірви. Роман / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1996. — 200 с. — ISBN 5-333-01481-7.
• Шевчук В. Біс плоті. Історичні повісті / Валерій Шевчук. — Київ: Твім інтер, 1999. — 360 с. — ISBN 966-7430-01-4.
• Шевчук В. Юнаки з вогненної печі / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1999. — 303 с. (серія «Сучасна українська література») — ISBN 966-579-056-0.

• Шевчук В. Срібне молоко / Валерій Шевчук. — Львів: Кальварія, 2002. — 192 с. — ISBN 966-663-046-X.
• Шевчук В. Тіні зникомі / Валерій Шевчук. — Київ: Темпора, 2002. — 304 с. — ISBN 966-95991-1-3.
• Шевчук В. Темна музика сосон. Роман. Сад житейський думок, трудів та почуттів. Автобіографічні замітки / Валерій Шевчук. — Київ: Акцент, 2003. — 448 с. — ISBN 966-95944-4-8.
• Шевчук В. Мор: Фантастичні повісті / Валерій Шевчук. — Львів: ЛА «Піраміда», 2004. — 320 с.
• Шевчук В. Драматургія / Валерій Шевчук. — Львів: Сполом, 2006. — 416 с. — ISBN 966-665-407-5.
• Шевчук В. Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту. — Львів: Каменяр, 2006.
• Шевчук В. Сон сподіваної віри. Готично-притчева проза / Валерій Шевчук. — Львів: Піраміда, 2007. — 416 с. — ISBN 978-966-441-007-3.
• Шевчук В. Дім на горі. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011.
• Шевчук В. Три листки за вікном. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — 702 с. — ISBN 978-617-585-024-4.
• Шевчук В. Птахи з невидимого острова. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. — 384 с. — ISBN 978-617-585-033-6.
• Шевчук В. Чотири романи. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. — 768 с. — ISBN 978-617-585-043-5.
• Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Кросворд [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. — К.: Либідь, 2014. — 264 с.
• Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Театр прози [Архівовано 20 серпня 2017 у Wayback Machine.]. — К.: Либідь, 2014. — 216 с.
• Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Милий кохання тягар [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. — К.: Либідь, 2014. — 216 с.
• Шевчук В. Місто днів. — К.: Либідь, 2015. — 528 с.
• Шевчук В. Порослий кульбабами дворик. Книга I Жовте світло вікон. — Тернопіль: Богдан, 2015. — 272 с.
• Шевчук В. Порослий кульбабами дворик. Книга II Халабуда для коханки. — Тернопіль: Богдан, 2015. — 288 с.

• Eye of the Abyss (Око Прірви), частина 1 (переклад Ольги Рудакевич) в «Ukrainian Literature», том I, 2004. — див [4] [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]
• Eye of the Abyss (Око Прірви), частина 2 (переклад Ольги Рудакевич) в «Ukrainian Literature», том 2, 2007. — див [5] [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]
• My Father Decided to Plant Orchards and The Cobbler (переклад Юрія і Мойри Луцьких), в «Modern Ukrainian Short Stories», Ukrainian Academic Press, 1973
• The Devil Who Is (The One-Hundredth Witch) (переклад Ольги Рудакевич) в «Ukrainian Literature», том I, 2004. — див [6] [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]
• The Voice of Grass (переклад Юрія Тарнавського), в AGNI Magazine виданий Бостонським університетом, 1993
• The Moon's Cuckoo from the Swallow's Nest (переклад Миросі Стефанюк), в «From Three Worlds. New Writing From Ukraine» видання Zephyr Press, 1996
• Lunar Pain (Місячний біль), (переклад Юрія Ткача), в-во «Байда», Мельбурн 2010
• Breath of Evil (Голос трави), (переклад Юрія Ткача), в-во «Байда», Мельбурн 2016
• Birds from An Invisible Island. (переклад Лариси М. Л. Залеської Онишкевич) в An Anthology of Modern Ukrainian Drama. Ed. Larissa Zaleska Onyshkevych.  CIUS: Edmonton, Toronto, 2012, 483—521.

• Іван Вишенський. Твори [Архівовано 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.] / Пер. В. Шевчука. — К.: Дніпро, 1986.
• Малі українські діярії XVII—XVIII ст. /Упоряд., пер. В. Шевчука. — К.: Кліо, 2015. — 408 с.

• «Заслужений діяч польської культури» (1986)
• Шевченківська премія за роман «Три листки за вікном»^[16] (1988)
• «Орден князя Ярослава Мудрого» V ст. (1999)
• Лауреат Державної премії України ім. Шевченка,
• Премія фонду Антоновичів,
• Літературні премії ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка,
• Премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001)
• Почесний професор НаУКМА (2007)
• 2011 року у Інституті філології та журналістики Житомирського університету була започаткована Премія Шевчука — українська літературна премія за найкращу книгу прози, видану українською за попередній рік. Премія щороку в квітні^[17].
• Медаль Івана Мазепи (2016).^[18]
• Ювілейна медаль «25 років незалежності України»^[19] (2016)
• Лауреат літературної Премії імені Пантелеймона Куліша за двокнижжя прози «Порослий кульбабами дворик» (2017)^[20]

За мотивами романів Валерія Шевчука художник і режисер Анатоль Степаненко зняв фільм «Повний місяць. Ноктюрн»,1986, (Кіностудія імені Олександра Довженка), режисерка Наталя Мотузко — фільм «Голос трави»,1992,  — барвисті фантазії на тему українського фольклору.^[21].

«Місяцева зозулька» — мелодрама 1993 року на основі повісті «Місяцева зозулька з ластів'ячого гнізда» (Україна, реж. Сергій Дудка)^[22].

• Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 5. Про Валерія Шевчука [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 6. Про «Музу Рокслянську» Валерія Шевчука [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Л. Б. Тарнашинська. Шевчук Валерій Олександрович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 624. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Шевчук, Валерій Олександрович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — С. 718. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3."
• Лариса Залеська Онишкевич «Шлях вічного повороту» [про «Птахи з невидимого острова» В. Шевчука], Сучасність, 1, 1996, 93-96.
• Лариса Залеська Онишкевич, «Шлях вічнного повернення і відвідини пекла» [вступ до п'єси «Птахи з невидимого острова» В. Шевчука], Антологія модерної української драми, ред. Л. Залеська Онишкевич,— К. Т.,1998. — 475—478.
• Кравченко А. Валерій Шевчук // Історія української літератури XX століття. У 2 кн./За ред. В. Г. Дончика. — К-,— Кн. 2.— 1995.
• Мовчан Р. Валерій Шевчук // Українська проза XX століття. — К-, 1997.
• Навчально-методичні матеріали до уроків вивчення творчості Валерія Шевчука //Українська мова і література в школі. — 2003. — № 6-9.
• Шевчук В. Сад житейських думок, трудів та почуттів. // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст..: В 4 кн. — К., 2001. —Кн. 4.
• [[https://web.archive.org/web/20080622201013/http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=309 Архівовано 22 червня 2008 у Wayback Machine.] Автобіографія Валерія Шевчука]
• Біографія Валерія Шевчука [Архівовано 18 січня 2010 у Wayback Machine.]
• Збірка інтерв'ю з Валерієм Шевчуком

Валерій Шевчук:"має дерзновення бути самим собою" [Текст]: Біобібліогр. нарис. — К. : Б.в, 2002. — 112 c. — (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління).

"Труди і дні " Валерія Шевчука [Текст]: (до 80-ліття від дня народження) / Р. Мовчан // Слово і час. — 2019. — № 9. — С. 21-33.—Бібліогр. в кінці ст.

Феноменальна постать [Текст]: До 89-річчя Валерія Шевчука / Б. Горинь // Українська літературна газета. — 2019. — № 18 (13 верес.). — С. 1, 3.

Художня галактика Валерія Шевчука [Текст]: постать сучасного укр. письменника на тлі західноєвропейської літератури. — Київ: Вид-во ім. О. Теліги, 2001. — 224 c.

• Шевчук Валерій Олександрович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 960-961.
• Помер письменник Валерій Шевчук. Як він відкривав нові світи і як його карав КДБ
• «Людина має себе збагнути»: Валерій Шевчук про літературу та людяність
• Пішов з життя український письменник-шістдесятник Валерій Шевчук
• Пішов у вічність Валерій Шевчук
• Юрій Винничук. Валерій Шевчук і його богема.
• Валерій Шевчук про світло і темряву