Альберт Великий
лат. Albertus Magnus
Альберт Великий, фреска Томи Моденського з 1352 року, Тревізо, Італія
Основні відомості
Ім'я при народженні:	Альберт фон Больштедт
Народження	1200[1][2][…] Лауйнген, Баварське герцогство[4][5][…]
Альма-матер:	Падуанський університет[6] і Паризький університет[7]
Заклад:	Паризький університет[8]
Конфесія:	християнство
Смерть:	15 листопада 1280[6][2][…]
Кельн, Пруссія[5][6][10]
Місце поховання:	St. Andreas Churchd[11]
Праці й досягнення
Рід діяльності:	клірик, хімік, письменник, музикознавець, теоретик музики
Основні інтереси:	філософія
Традиція/школа:	схоластика
Звання:	професор
Титул:	граф, «doctor universalis», єпископ
Значні роботи:	Список De homined, De vegetabilis et plantis libri septemd, De mineralibusd і Secreta Mulierumd
Попередники:	Йордан Саксонський
Послідовники:	Тома Аквінський
Альберт Великий у Вікісховищі

Святий Альбе́рт Вели́кий (лат. Albertus Magnus, при народженні Альберт фон Больштедт (нім. Albert von Bollstadt)) (бл. 1193 — 15 листопада 1280) — німецький католицький теолог, філософ і природознавець, чернець-домініканець, наставник Томи Аквінського, представник ортодоксальної схоластики, канонізований у 1931 році.

Стаття є частиною циклу про схоластику

Джерела Біблія | Євангеліє Античні учені: Аристотель | Евклід | Птолемей | Платон Отці Церкви: Августин Аврелій | Діонісій Ареопагіт | Іван Дамаскін | Боецій

Течії Томізм | Скотизм | Концептуалізм | Номіналізм | Реалізм | Августинізм | Аверроїзм

Схоластики Рання схоластика: Рабан Мавр | Ноткер Німецький | Гуго Сен-Вікторський | Алкуїн | Йоан Скот Еріугена | Аделард Батський | Іоанн Росцелін | П'єр Абеляр | Гільберт Порретанський | Іоанн Солсберійський | Бернард Шартрський | Амальрік із Бена | Петро Даміані | Ансельм Кентерберійський | Бонавентура | Беренгар Турський | Гійом із Шампо | Давид Динанський | Петро Ломбардський Середня схоластика: Альберт Великий | Тома Аквінський | Дунс Скот | Августин Блаженний | Аверроес | Вітело | Дитрих Фрейберзький | Ульріх Енгельберт | Вінсент із Бове | Жан Жандунський | Роджер Бекон | Роберт Гросетест | Олександр Гельський | Єгидій Римський | Роберт Кілвордбі | Раймунд Луллій | Марсилій Падуанський Пізня схоластика: Альберт Саксонський | Волтер Берлі | Микола Кузанський | Жан Буридан | Нікола Орезмський | Петро д'Альї | Вільям Оккам | Данте | Марсилій Інгенський | Лере Франсуа

Проблематика Проблема Всемогутності | Проблема існування | Дискусія про універсалії | Логіка | Переісточення | Проблема істини | (Вчення про двоїсту істину) | Проблема єдності та множинності (Екземпляризм) | Проблема напередвизначеності | Догматичне богослов'я | Проблема пізнання (Метод Бекона[en] | Принцип бритви Оккама) | Проблема мислення

Школи Шартрська школа | Саламанкська школа | Оксфордська школа[en]

Дискурс Філософія Середньовіччя

Неосхоластика[en] Портал:Католицтво Цей шаблон: переглянути обговорити редагувати

Народився у Швабії у родині графа фон Больштедта у Лауїнгені. Точна дата народження невідома, ймовірно народився між 1193 і 1206 роками.

Учився в Падуї, викладав у Парижі (Сорбонна), Кельні та інших містах.

Почав перебудовувати та систематизувати католицьке богослів'я на основі арістотелізму. Це продовжив його учень Тома Аквінський. Вони разом боролися проти опозиційних шкіл у схоластиці, єресей, аверроїзму, проти антифеодальних ідей і рухів. Альберт Великий — автор філософських творів («Про причини та про виникнення загального») і природничо-наукових трактатів про мінерали, рослини, тварин.

Альберт Великий — видатний схоласт. Завдяки коментарям Альберта праці Арістотеля стали надбанням середньовічної культури. Він не тільки систематизував знання античних і арабських вчених у галузі природознавства й етики, а й провів також власні дослідження на основі спостережень і досвіду.

Інтерес до натурфілософської проблематики закономірно міг зумовити заняття Альберта алхімією. Найвідоміший його твір у цій традиції — «Libellus de Alchimia» («Книжка про алхімію», «Мале алхімічне зведення»). Навколо фігури Альберта-алхіміка постали численні легенди, що змальовували його як чаклуна. Казали, нібито він міг перетворити зиму на літо, аби провести бенкет у монастирському дворі. За іншою легендою, одного разу Альберт створив механічну мідну людину, що могла відповідати на всі запитання. Однак згодом дивний механізм було знищено учнем філософа, Томою Аквінським.

Альберт Великий славився своєю ерудицією, проте власного вчення не створив. За енциклопедичність знань отримав від католицької церкви титул «doctor universalis».

• 20006 Альбертус Маґнус — астероїд, названий на честь філософа^[12].

• Остапчук Г. О. Альберт Великий [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія (дата звернення: 16.02.2019).
• Альберт Великий [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.] / Українська загальна енциклопедія
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Средневековый мир в терминах, именах и названиях, Мн., «Беларусь», 1999.(рос.)
• Марчукова С. М., Естественнонаучные представления в средневековой Европе. — СПб.: Европейский дом, 1999.(рос.)

• Альберт Великий // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.