Іван Вишневецький
Народився	30 листопада 1490 або не пізніше 1480 Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство
Помер	не раніше 1541 і не пізніше 24 травня 1542 Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство
Поховання	Києво-Печерська лавра
Країна	Велике князівство Литовське
Знання мов	російська
Учасник	Литовсько-московська війна 1534—1537[1]
Титул	князь
Посада	Черкаський староста[d], Староста Пропойськийd[2], Чечерський старостаd[2], Канівський старостаd і Q26713572?[3]
Конфесія	православ'я
Рід	Вишневецькі
Батько	Михайло Вишневецький
Мати	Q130214920?[4]
Брати, сестри	Федько Вишневецький, Федір Вишневецький і Вишневецький Олександр Михайлович
У шлюбі з	Анастасія Олізарович Марія Магдалена Бранкович
Діти	1) Дмитро, Андрій, Костянтин, Катерина; 2) Сигізмунд, Олександра

Вишневецький Іван Михайлович гербу Корибут (1490—1543) — руський князь і магнат, державний діяч Великого князівства Литовського. Батько Дмитра-Байди Вишневецького.

Син князя Михайла Васильовича Вишневецького (1475–1512). Здобув класичну освіту. Отримав військовий досвід під орудою батька. Разом з ним і братом Олександром в 1512 розбив кримськотатарську орду під Лопушним.

Активно розширював свої володіння, здебільшого на Волині та Білорусі. Процес припав на період між 1511 та 1532 (отримував у вигляді надань, найперше — від короля Сигізмунда I Старого), захоплював силою, купував.

З 1533 року був старостою ейшишським і ворнянським, у 1536–1543 — старостою чечерським^[5], з 1541 року — канівським та черкаським, з 1556-го — пропойським (того року згаданий також старостою чечерським). Земський «попис» зобов'язував його виставляти 14 озброєних вершників.

Брав участь у Стародубській війні. У 1534 році разом з володимирським старостою Федором Сангушком сплюндрував Смоленську землю, завдавши значної шкоди московитянам. Після цього рушив до Могильова, де з'єднав з великим гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом. По укладенню миру 1536 року повернувся до своїх володінь.

Після смерті Костянтина Острозького став одним з організаторів оборони Волині від нападів татар. Зокрема, з цією метою очолював мобілізацію шляхти 1534, 1538 та 1540.

Після смерті у 1543 році похований у Києво-Печерській лаврі.

Фінансував діяльність декількох Київських святинь, серед яких Михайлівський собор та Києво-Печерська Лавра. Також відомий тим, що фундував Вознесенську замкову церкву (1530 рік), яка, хоча й невелика, проте відома своє акустикою та двома старовинними іконами Пресвятої Богородиці, що були виконані у староруському (староукраїнському) та візантійському стилях.

Перша дружина — Анастасія Олізарович — донька Семена Олізаровича з роду київських бояр, вдова князя Івана Сангушка-Ковельського. Діти:

• Катерина, дружина великого гетьмана литовського, київського воєводи Григорія Ходкевича;
• Дмитро «Байда»;
• Андрій;
• Костянтин.

Друга дружина — Марія Магдалена, донька Йована Бранковича, деспота сремського та Єлени Якшич^[6].

Діти:

• Олександра, дружина маршалка господарського Івана Шимковича^[7], а пізніше Миколая VII Радзивілла;
• Сигізмунд.

• Реєнт О. П., Коляда І. А. Усі гетьмани України. — Х. : Фоліо, 2008.
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 549. (пол.)

• Jan ks. Wiśniowiecki h. Korybut (ID: 3.55.123) [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.