Мунія іржаста

Іржаста мунія (підвид L. p. punctulata)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Астрильдові (Estrildidae)
Рід:	Мунія (Lonchura)
Вид:	Мунія іржаста

Біноміальна назва

Lonchura punctulata
(Linnaeus, 1758)^[2]^[3]

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Loxia punctulata Linnaeus, 1758
Munia punctulata (Linnaeus, 1758)

Посилання

Вікісховище:	Lonchura punctulata
Віківиди:	Lonchura punctulata
ITIS:	179619
МСОП:	22719821
NCBI:	414892

Му́нія іржаста^[4] (Lonchura punctulata) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії^[5]^[6]^[7]. Часто утримується в неволі.

Опис

Довжина птаха становить 10-12,5 см, розмах крил 5,2-5,8 см, довжина хвоста 4,3-4,5 г, вага 12-16 г. Верхня частина тіла коричнева, голова темно-коричнева. Нижня частина тіла біла, поцяткована чорнувато-коричневим або чорним лускоподібним візерунком. Центральні стернові пері і верхні покривні пера хвоста охристі, решта стернових пер темно-коричневі з охристими краями. Очі червонувато-карі, дзьоб короткий, міцний, чорний, лапи сизі. Вокалізація включає різноманітні трелі і посвисти.

Виду не притаманний статевий диморфізм, хоча у самців горло і візерунок на нижній частині тіла можуть бути дещо більш темними, ніж у самиць. У молодих птахів верхня частина тіла коричнювато-охриста, нижня частина тіла світло-охриста, темні плями на ній відсутні. Линька у них відбувається у віці 6-8 місяців і може тривати до 5 місяців.

Підвиди

Виділяють одинадцять підвидів:^[8]

L. p. punctulata (Linnaeus, 1758) — північ Пакистану, Індія (за винятком північного сходу), Непал, Шрі-Ланка;
L. p. subundulata (Godwin-Austen, 1874) — Бутан, Північно-Східна Індія, Бангладеш і західна М'янма;
L. p. yunnanensis Parkes, 1958 — південно-східний Тибет, південний Сичуань, Юньнань, північна М'янма;
L. p. topela (Swinhoe, 1863) — південна М'янма, Таїланд, південно-східний Китай, Тайвань, Хайнань, Індокитай;
L. p. cabanisi (Sharpe, 1890) — Філіппіни, північний Калімантан (узбережжя західного Сабаха і Брунея);
L. p. fretensis (Kloss, 1931) — південь Малайського півострова, Суматра і сусідні острови, зокрема Ніас;
L. p. nisoria (Temminck, 1830) — південний і західний Калімантан, Ява, Балі і західні Малі Зондські острови (Ломбок, Сумбава);
L. p. sumbae Mayr, 1944 — Сумба;
L. p. blasii (Stresemann, 1912) — центральні і східні Малі Зондські острови (від Флореса до Тимора), південні Молуккські острови (острови Танімбар);
L. p. baweana Hoogerwerf, 1963 — острів Бавеан (на північ від Яви);

Поширення і екологія

Іржасті мунії мешкають в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї, Східному Тиморі, на Шрі-Ланці, Тайвані і Філіппінах, спостерігалися в Афганістані. Також вони були інтродуковані в різних частинах світу^[9], зокрема на сході Австралії^[10], на Маврикії і Реюньйоні, на острові Гаїті, на Ямайці, Кубі і Пуерто-Рико, на Сейшельських і Каролінських островах, на островах Рюкю (Японія)^[11], на Гаваях^[12]^[13], локально на півдні Флориди і в Каліфорнії^[14]^[15]. Іржасті мунії живуть в різноманітних природних середовищ, віддають перевагу відкритим, порослим травою місцевостям поблизу води, трапляться на плантаціях і в садах, на рисових полях, поблизу людських поселень. Зазвичай вони зустрічаються на рівнинах, однак в передгір'ях Гімалаїв зустрічаються на висоті 2500 м над рівнем моря, а в горах Нілґірі на висоті до 2100 м над рівнем моря.

Поведінка

Іржасті мунії є дуже соціальними птахами^[16], зазвичай вони зустрічаються невеликими зграйками, однак іноді можуть утворювати зграї до сотні птахів^[17]^[18] . Вони живляться переважно насінням трав, іноді також дрібними ягодами і комахами^[19]^[20]^[21]. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, однак пік гніздування зазвичай припадає на сезон мусонних дощів^[22]. В Гімалаях на великій висоті птахи гніздяться переважно у серпні та вересні, на східному узбережжі Австралії майже протягом всього року.

Іржасті мунії гніздяться колоніями. Їхні гнізда мають куполоподібну форму з бічним входом, робляться з переплетених травинок і листя бамбука та інших рослин, розміщуються на дереві, майже впритул одне до одного. В Індії іржасті мунії зазвичай гніздяться на деревах Zanthoxylum asiaticum, Gymnosporia montana і Senegalia chundra^[23]^[24]. В кладці від 4 до 6, іноді до 10 яєць^[25]. Інкубаційний період триває 10-16 днів. І самиці, і самці будують гніздо, насиджують кладку і доглядають за пташенятами. Пташенята покидають гніздо через 21-25 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Lonchura punctulata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 вересня 2022
↑ Edwards, George (1743). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 1. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 40, Plate 40.
↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 173.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Baker, E.C. Stuart (1926). The Fauna of British India Birds including Ceylon and Burma. Birds. Т. 3 (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 91.
↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1968). Check-List of Birds of the World. Т. 14. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology.
↑ Rasmussen, P.C.; Anderton, J.C. (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Т. Volume 2. Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 673. ISBN 978-84-87334-66-5.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 вересня 2022.
↑ Burton, M.; Burton, R. (2002). International Wildlife Encyclopedia. New York, NY: Marshal Cavendish. ISBN 9780761472865.
↑ Forshaw J; Mark Shephard; Anthony Pridham. Grassfinches in Australia. Csiro Publishing. с. 267—268.
↑ Eguchi, K.; Amano, H.E. (2004). Invasive Birds in Japan (PDF). Global Environmental Research. 8 (1): 29—39.
↑ Moulton, M.P. (1993). The All-or-None Pattern in Introduced Hawaiian Passeriforms: The role of competition sustained. The American Naturalist. 141 (1): 105—119. doi:10.1086/285463. JSTOR 2462765.
↑ Moulton, M. P.; Allen, L. J. S.; Ferris, D. K. (1992). Competition, resource use and habitat selection in two introduced Hawaiian Mannikins. Biotropica. 24 (1): 77—85. doi:10.2307/2388475. JSTOR 2388475.
↑ Duncan, R.A. (2009). The status of the nutmeg mannikin (Lonchura punctulata) in the extreme western panhandle of Florida (PDF). Florida Field Naturalist. 37 (3): 96—97.
↑ Garrett, K.L. (2000). The juvenile nutmeg mannikin: identification of a little brown bird (PDF). Western Birds. 31 (2): 130—131.
↑ Baptista, L.F.; Lawson, R.; Visser, E.; Bell, D. A. (1999). Relationships of some mannikins and waxbills in the estrildidae. Journal für Ornithologie. 140 (2): 179—192. doi:10.1007/BF01653597.
↑ Restall, R. (1997). Munias and Mannikins. Yale University Press. с. 97—105. ISBN 978-0-300-07109-2.
↑ Moynihan, M.; Hall, M.F. (1954). Hostile, Sexual, and Other Social Behaviour Patterns of the Spice Finch (Lonchura punctulata) in captivity. Behaviour. 7 (1): 33—76. doi:10.1163/156853955X00021.
↑ Mehta, P. (1997). Spotted Munia Lonchura punctulata feeding on scat?. Newsletter for Birdwatchers. 37 (1): 16.
↑ Nuijens, F.W.; Zweers, G.A. (1997). Characters discriminating two seed husking mechanisms in finches (Fringillidae: Carduelinae) and estrildids (Passeridae: Estrildinae). Journal of Morphology. 232 (1): 1—33. doi:10.1002/(SICI)1097-4687(199704)232:1<1::AID-JMOR1>3.0.CO;2-G. PMID 29852621.
↑ Avery, M. L. (1980). Diet and breeding seasonality among a population of sharp-tailed munias, Lonchura striata, in Malaysia (PDF). The Auk. 97: 160—166. doi:10.1093/auk/97.1.160.
↑ Sikdar, M.; Kar, A.; Prakash, P. (1992). Role of humidity in the seasonal reproduction of male spotted munia, Lonchura punctulata. Journal of Experimental Zoology. 264 (1): 82—84. doi:10.1002/jez.1402640112.
↑ Gokula, V. (2001). Nesting ecology of the Spotted Munia Lonchura punctulata in Mudumalai Wildlife Sanctuary (South India). Acta Ornithologica. 36 (1): 1—5. doi:10.3161/068.036.0107.
↑ Sharma, R.C.; Bhatt, D.; Sharma, R.K. (2004). Breeding success of the tropical Spotted Munia Lonchura punctulata in urbanized and forest habitats. Ornithological Science. 3 (2): 113—117. doi:10.2326/osj.3.113.
↑ Lamba, B.S. (1974). Nest construction technique of the Spotted Munia, Lonchura punctulata. Journal of the Bombay Natural History Society. 71 (3): 613—616.

Джерела

Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Lonchura punctulata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 вересня 2022

[2] Edwards, George (1743). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 1. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 40, Plate 40.

[3] Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 173.

[4] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[5] Baker, E.C. Stuart (1926). The Fauna of British India Birds including Ceylon and Burma. Birds. Т. 3 (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 91.

[6] Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1968). Check-List of Birds of the World. Т. 14. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology.

[pcr-7] Rasmussen, P.C.; Anderton, J.C. (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Т. Volume 2. Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 673. ISBN 978-84-87334-66-5.

[ioc-8] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 вересня 2022.

[IWE-9] Burton, M.; Burton, R. (2002). International Wildlife Encyclopedia. New York, NY: Marshal Cavendish. ISBN 9780761472865.

[10] Forshaw J; Mark Shephard; Anthony Pridham. Grassfinches in Australia. Csiro Publishing. с. 267—268.

[11] Eguchi, K.; Amano, H.E. (2004). Invasive Birds in Japan (PDF). Global Environmental Research. 8 (1): 29—39.

[12] Moulton, M.P. (1993). The All-or-None Pattern in Introduced Hawaiian Passeriforms: The role of competition sustained. The American Naturalist. 141 (1): 105—119. doi:10.1086/285463. JSTOR 2462765.

[Moulton-13] Moulton, M. P.; Allen, L. J. S.; Ferris, D. K. (1992). Competition, resource use and habitat selection in two introduced Hawaiian Mannikins. Biotropica. 24 (1): 77—85. doi:10.2307/2388475. JSTOR 2388475.

[14] Duncan, R.A. (2009). The status of the nutmeg mannikin (Lonchura punctulata) in the extreme western panhandle of Florida (PDF). Florida Field Naturalist. 37 (3): 96—97.

[15] Garrett, K.L. (2000). The juvenile nutmeg mannikin: identification of a little brown bird (PDF). Western Birds. 31 (2): 130—131.

[Baptista-16] Baptista, L.F.; Lawson, R.; Visser, E.; Bell, D. A. (1999). Relationships of some mannikins and waxbills in the estrildidae. Journal für Ornithologie. 140 (2): 179—192. doi:10.1007/BF01653597.

[Munias&Mannikins-17] Restall, R. (1997). Munias and Mannikins. Yale University Press. с. 97—105. ISBN 978-0-300-07109-2.

[behaviour-18] Moynihan, M.; Hall, M.F. (1954). Hostile, Sexual, and Other Social Behaviour Patterns of the Spice Finch (Lonchura punctulata) in captivity. Behaviour. 7 (1): 33—76. doi:10.1163/156853955X00021.

[19] Mehta, P. (1997). Spotted Munia Lonchura punctulata feeding on scat?. Newsletter for Birdwatchers. 37 (1): 16.

[20] Nuijens, F.W.; Zweers, G.A. (1997). Characters discriminating two seed husking mechanisms in finches (Fringillidae: Carduelinae) and estrildids (Passeridae: Estrildinae). Journal of Morphology. 232 (1): 1—33. doi:10.1002/(SICI)1097-4687(199704)232:1<1::AID-JMOR1>3.0.CO;2-G. PMID 29852621.

[21] Avery, M. L. (1980). Diet and breeding seasonality among a population of sharp-tailed munias, Lonchura striata, in Malaysia (PDF). The Auk. 97: 160—166. doi:10.1093/auk/97.1.160.

[Sikdar-22] Sikdar, M.; Kar, A.; Prakash, P. (1992). Role of humidity in the seasonal reproduction of male spotted munia, Lonchura punctulata. Journal of Experimental Zoology. 264 (1): 82—84. doi:10.1002/jez.1402640112.

[23] Gokula, V. (2001). Nesting ecology of the Spotted Munia Lonchura punctulata in Mudumalai Wildlife Sanctuary (South India). Acta Ornithologica. 36 (1): 1—5. doi:10.3161/068.036.0107.

[24] Sharma, R.C.; Bhatt, D.; Sharma, R.K. (2004). Breeding success of the tropical Spotted Munia Lonchura punctulata in urbanized and forest habitats. Ornithological Science. 3 (2): 113—117. doi:10.2326/osj.3.113.

[25] Lamba, B.S. (1974). Nest construction technique of the Spotted Munia, Lonchura punctulata. Journal of the Bombay Natural History Society. 71 (3): 613—616.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]