Hiro H1H
Призначення:	летючий човен
Перший політ:	1927
Прийнятий на озброєння:	1929
Знятий з озброєння:	1938
Період використання:	1929–1938
На озброєнні у:	Імперський флот Японії
Розробник:	Арсенал флоту Хіро
Всього збудовано:	65
Конструктор:	Йошіо Хашіґучі
Екіпаж:	6 осіб
Крейсерська швидкість:	155 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	170 км/год
Тривалість польоту:	14,50 год
Практична стеля:	3 000 м
Довжина:	15,11 м
Висота:	5,19 м
Розмах крила:	22,97 м
Площа крила:	125,00 м²
Споряджений:	6 100 кг
Двигуни:	2 х Lorraine W-12, 2 х 450 к.с.
Внутрішнє бомбове навантаження:	бомби до 300 кг
Кулеметне озброєння:	2 х 7,7-мм кулемети
Hiro H1H у Вікісховищі

Хіро H1H (англ. Hiro H1H) — серійний летючий човен Імперського флоту Японії 20-30-х років 20 століття. Виготовлявся флотськими арсеналами Хіро, Йокосука^[en] і компанією Aichi.

На початку 1920-х років Імперський флот Японії розгорнув будівництво ліцензійних летючих човнів Felixstowe F.5. За умовами ліцензії був передбачений випуск 60 летючих човнів. Але ця кількість не покривала потреб флоту, тому в 1926 році флот звернувся до арсеналу Хіро з замовленням на створення свого летючого човна. Головним інженером проєкту став лейтенант Йошіо Хашіґучі, а сам проєкт базувався досвіді отриманому при виготовленні F.5, а також технологіях закуплених в британського виробника Short Brothers.

Дизайн фюзеляжу нового літака в цілому нагадував F.5, це був був суцільнодерев'яний біплан з полотняною обшивкою, але крила були повністю новими, пристосованими до більших швидкостей. Зокрема їх розмах став меншим, а крила підтримувались тільки двома парами міжкрильних стійок. Перши прототип був готовий восени 1927 року, і хоча деякі недоліки довелось виправити в цілому аероплан повністю відповідав очікуванням, зокрема мав гарну стабільність, контрольованість і льотні характеристики. Проєкт був прийнятий на озброєння з назвою Летючий човен Тип 15 (яп. 一五式飛行艇, Ічіґо-шікі Хікотей), або Н1Н в короткій системі позначень. Серійне виробництво літака почалося після завершення виробництва F.5 на тих же складальних лініях арсеналу Хіро (з лютого 1929) і фабриці Aichi (мало початись в 1929 році, але через проблеми з двигунами теж почалось в 1929 році).

Перший побудований прототип оснащувався виготовленими за ліцензією на арсеналі Хіро двигунами Lorraine I (400 к.с). В лютому 1929 року в Хіро було завершено першу серійну модифікацію H1H1 з двигунами Lorraine W-12 (450 к.с), які приводили в рух дволопасний гвинт. Спочатку літак оснащувався звичайними елеронами, але для полегшення керування їх було подовжено за край крила. Також додались два менші кіля на кінці хвостової горизонтальної поверхні, а підкрильні дерев'яні поплавки замінені на металеві.^[1]

H1H2 створювався як експериментальний суцільно-металевий варіант на арсеналі Йокосука. Фюзеляж мав бути таким самим як в H1H1, але посилений повздовжніми зовнішніми ребрами жорсткості типу Dornier. Також кіль був тільки один, але зі збільшеною площею. Цей варіант надійшов на озброєння флоту в 1930 році. В процесі виробництва також було створено варіант з двигунами BMW VII (500 к.с.) і чотирилопасними гвинтами. Фюзеляж і підкрильні поплавки були металевими, але крило було дерев'яним з полотняним покриттям. Проте цей варіант виявився заважким і демонстрував гірші характеристики, тому флот відмовився від подальшої розробки проєкту.

Варіант H1H3 виготовлявся на фабриках Aichi і оснащувався двигуном двигуном Lorraine V-12 (450 к.с) і чотирилопасним гвинтом. Крила і фюзеляж були ідентичними до фінальних варіантів H1H1, проте через кращі двигуни масу літака вдалось зменшити на 600 кг, що відмінно позначилось на льотних характеристиках.^[2] Всі варіанти могли оснащуватись озброєнням з двох 7,7-мм кулеметів у турелях у носовій та середній частині літака, а також до 300 кг бомб.

• H1H (Летючий човен Тип 15) — перший прототип з двома двигунами Lorraine I (потужність 400 к.с.)
• H1H1 (Летючий човен Тип 15-1, яп. 一五式一号飛行艇, Ічіґо-шікі Ічіґо Хікотей) — модифікація, оснащена 2 двигунами Lorraine W-12 (потужність 450 к.с.)
• H1H2 (Летючий човен Тип 15-1 модифікація 1, яп. 一五式一号改一飛行艇, Ічіґо-шікі Ічіґо Кай-ічі Хікотей) — модифікація, оснащена 2 двигунами Lorraine W-12 (потужність 450 к.с.) або 2 двигунами BMW VII (потужність 500 к.с.)
• H1H3 (Летючий човен Тип 15-2, яп. 一五式二号飛行艇, Ічіґо-шікі Ніґо Хікотей) — модифікація, оснащена 2 двигунами Lorraine V-12 (потужність 450 к.с.) і чотирилопасними гвинтами. Виготовлявся виключно компанією Aichi в кількості 45 літаків.^[3]

Летючі човни H1H стали основою парку морської розвідувальної та патрульної авіації у 30-х роках 20-го століття, ставши найкращим японським летючим човном на момент прийняття на озброєння. Вони несли службу в береговій обороні Японії. У бойових діях участі не брали.

Останні екземпляри були списані в кінці 30-х років, пізніше, ніж Hiro H2H, Kawanishi H3K, Hiro H4H, головним чином через свою надійність та величезну, 14-годинну тривалість польоту, що дозволяла довго патрулювати акваторію. Демонстрацією надійності літака став демонстраційний політ чотирьох H1H по маршруту Йокосука-Тітідзіма-Мауг(Маріанські острови)-Сайпан-Йокосука, подолавши 4700 кілометрів за чотири дні без жодної серйозної поламки.^[2]

Дані з Japanese Aircraft 1910—1941^[2]

• Кулеметне:
  • 1 × 7,7 мм кулемет в хвостовій турелі
  • 1 × 7,7 мм кулемет в верхній турелі
• Бомбове навантаження:
  • до 300 кг бомб

• Latécoère 300^[en]
• Martin PBM Mariner
• Ш-2
• Short S.26
• Savoia-Marchetti S.55

• Robert C. Mikesh, Shorzoe Abe. Japanese Aircraft 1910-1941. — Maryland : Naval Institute Press, 1990. — 293 с. — ISBN 1557505632. (англ.)
• Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912—1945 ISBN 83-86776-50-1 (пол.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Hiro H1H