Глогув Głogów
Герб Прапор Ґлоґува
Основні дані
51°39′ пн. ш. 16°04′ сх. д. / 51.650° пн. ш. 16.067° сх. д. / 51.650; 16.067
Країна	Польща
Регіон	Нижньосілезьке воєводство
Столиця для	Ґлоґовський повіт, Гміна Глогув і Глогувське князівство
Засновано	X століття
Магдебурзьке право	1253
Площа	35,11 км²
Населення	69608 (2011)[1]
· густота	1945 (2008[2]) осіб/км²
Агломерація	497 560
Висота НРМ	85,5  м
Міста-побратими	Різа (1 жовтня 2005)[3][4][5], Кам'янець-Подільський (2004)[6][3], Ланґенгаґен (29 лютого 1996)[3][7][8], Айзенгюттенштадт (1972)[3][9][10]
Телефонний код	(48) 76
Часовий пояс	UTC+1[11] і UTC+2[11]
Номери автомобілів	DGL
GeoNames	3099213
OSM	r2709063  ·R
SIMC	0954082
Поштові індекси	67-200 до 67-211
Міська влада
Вебсайт	glogow.pl
Мапа
Глогув у Вікісховищі

Гло́гув (пол. Głogów, чеськ. Hlohov), історично також відомий як Глогау (нім. Glogau) — місто в Польщі, на річці Одра. Адміністративний центр Глоговського повіту Нижньосілезького воєводства.

Частина Легницько-Глогувського мідного округу (пол. Legnicko-Głogowski Okręg Miedziowy).

Глогув здавна відомий своїм колегіумом, переданий віданню єзуїтів ще у добу Тридцятирічної війни. Під час шведської війни у стінах колегіума знайшли притулок польський філософ та письменник Теофіл Рутка, професор риторики, Єрж Лілієнталь, професор граматики.

Глогув розташований у північній частині воєводства Нижня Сілезія. Майже повністю нинішнє місто лежить на лівому березі Одеру, хоча колись ядро міста ​​було на острові Тумський, який був оточений рукавами річки.

За даними на 1 січня 2023 року площа міста становить 35,12 км² (144 місце в країні). Місто становить 7,98 % площі повіту.

Деякі гіпотези схиляються до думки, що поселенням «Лугідунум» з карти Птолемея може бути Глогув, це місце було нанесено на карту в «Географії» Клавдія Птолемея 142-147 років нашої ери. Той факт, що це місце був Глогув, повідомляється в збірнику «Lexicon Universale» і це пов’язано з його розташуванням по відношенню до інших визначених місць у Сілезії, однак інші джерела ототожнюють «Lugidunum» з Легницею. Але це лише припущення, оскільки карта Птолемея дуже неточна.

Глогув – одне з найстаріших міст Польщі. Найдавніша глогувська фортеця була заснована в Х столітті слов'янським племенем Дзядошани і знаходилася на правому березі річки Барич. Племінну фортецю завоював Мешко I, який близько 989 року побудував нову, більшу фортецю при впадінні Барича в річку Одер на місці сьогоднішнього колегіального костелу. Фортеця мала форму овалу розміром 108×78 метрів.

У 1010 і 1017 роках німецьке військо Генріха II двічі перебувало під опорним пунктом у Глогув. Проте облога міста не відбулася, як згадує Тітмар Мерзебурзький. Найвідомішою з битв за Глогув є оборона міста 1109 року від військ німецького короля Генріха V.

У 1157 році Глогув був завойований Фрідріхом I Барбароссою, який спалив місто.

У 1491-1506 роках тут правили Ягеллони, Ян Ольбрахт і Сигізмунд Старий, пізніше польські королі. Згодом місто підпорядковувалося чеським Ягеллонам, а потім Габсбургам.

У середині XVII ст., під час Тридцятилітньої війни, Глогув перетворили на фортецю. Його брали в облогу і завойовували прусські, французькі, російські, шведські та австрійські війська.

З 1740 року підпорядковувався прусським Гогенцоллернам. Під час наполеонівських війн тут квартирували польські війська Яна Генрика Домбровського.

Першу друкарню в Глогуві, ймовірно, заснували близько 1606 р. Йоахім і Вігант Фунх і діяла до Тридцятилітньої війни. Ще одна друкарня була заснована в 1676 році. У 19 столітті друкарство стало важливою галуззю промисловості в місті. У 1862 році в місті почав виходити науково-культурний журнал «Schlesische Provinzialblätter – Neue Folge», який був продовженням важливого для культури Сілезії періодичного видання «Schlesische Provinzialblätter».

У ХІХ столітті робилися спроби розібрати укріплення, але лише в 1873 році вдалося пересунути їх межі на схід, а в 1902 році вони були зняті. Після знесення міських стін місто пережило будівельний бум, і населення зросло з 24 000 близько 1900 року до 33 000 у 1939 році. Передбачаючи такий розвиток подій, міська влада залучила Йозефа Штюббена (1845-1936), одного з найповажніших планувальників міста. Саме завдяки йому в наступні роки було створено низку зелених насаджень на території, що залишилася після бастіонів, що оточували центр міста.

У 1917 році відбулося повстання солдатів місцевого гарнізону під назвою Глогівська революція, яке було криваво придушено.

Незадовго до закінчення Другої світової війни Глогув був оголошений фортецею. Шеститижнева облога міста Червоною Армією з 11 лютого по 1 квітня 1945 року призвела до знищення понад 95% будівель. Старе місто лежало в руїнах. Крім усього іншого, знищено колегіальний костел Пресвятої Богородиці. На честь радянських воїнів – завойовників міста на площі споруджено пам’ятник. Влітку 1945 року радянська окупаційна влада передала Глогув під польську адміністрацію.

Швидких трансформацій і розвитку місто зазнало лише після рішення про будівництво мідеплавильного заводу, розпочатого в 1967 році. Завод і сьогодні залишається найбільшим промисловим підприємством міста.

З 1945 по 1950 рік Глогув належав до Вроцлавського воєводства, а в 1950 році був включений до новоствореного Зеленогурського воєводства. З 1975 по 1998 рік належало до провінції Легниця. Від адміністративної реформи 1999 року належить до Нижньосілезького воєводства.

Графік населення міста Глогув за останні 85 років.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][12]:

• Пйотр Бродовський (* 1989) — польський шахіст.
• Радослав Кавенцький (* 1991) — польський плавець.
• Ельжбета Романовська (* 1983) — польська актриса кіно, телебачення та театру.

Має партнерські зв'язки з містами:

• Айзенгюттенштадт – Німеччина (1972)
• Мідделбург – Нідерланди (1990)
• Лагольм – Швеція (1994)
• Лангенгаген – Німеччина (1996)
• Амбер-Веллі – Велика Британія (1999)
• Кам'янець-Подільський – Україна (2004)
• Різа – Німеччина (2005)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глогув (місто)

• Офіційний сайт міста [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Głogowa Dolna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 605. (пол.).— S. 605. (пол.)
• Głogowa Górna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 605. (пол.).— S. 605—606. (пол.)