Ян Кезгайлович (лит. Jonas Kęsgaila; бл. 1415–1485) — державний та військовий діяч Великого князівства Литовського з литовського боярського роду Кезгайлів, син Кезгайла Волімонтовича та Гелени.

З 1449 року був старостою жемайтійським, і водночас з 1478 був каштеляном віленським. У 1451 році отримав від великого князя Казимира IV Ягеллончика маєток Мстибогів у Волковиському повіті. Після смерті батька також одідичив частку Дяволтову, Крожів та інші землі в Литві та Білорусі. Став одним з найбагатших магнатів ВКЛ після смерті бездітних братів Михайла та Добеслава Кезгайловичів. Мав двох синів — Станіслава та Миколая, від яких пішли дві гілки Кезгайлів.

• Насевіч В. Кезгайлы / Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0.

1. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 78, 91.
   d:Track:Q123243396