| Юзеф Вольф | |
|---|---|
| пол. Józef Wolff | |
 | |
| Народився | 15 грудня 1852 Варшава, Російська імперія |
| Помер | 9 серпня 1900 (47 років) Гайдельберг, Німеччина |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Країна | Королівство Польське |
| Місце проживання | Санкт-Петербург[1] |
| Діяльність | історик, медієвіст, геральдист, генеалог, книгар |
| Галузь | історія[2], геральдика[2] і генеалогія[2] |
| Alma mater | Лейпцизький університет |
| Знання мов | польська[2] |
Юзеф (Осип Людвикович) Вольф (пол. Józef Ludwik Wolff; нар.15 грудня 1852, Варшава, Царство Польське, Російська імперія — †9 серпня 1900, Гайдельберг, Німецька імперія) — польський знавець геральдики та генеалогії, бібліофіл і книготорговець. Член-кореспондент Польської академії знань у м. Кракові.
Життєпис
Син єврейського[3] торговця й банкіра Людвіка Вольфа. Навчався на економічному факультеті університету в Лейпцигу. Після його закінчення працював у Торговому банку в м. Варшаві.
Пізніше Ю.Вольфа поглинула пристрасть до вивчення історії. Він переїхав до Санкт-Петербургу і зайнявся дослідженням документів про історію, генеалогії та просопографії правлячих, княжих та інших родів і осіб, які займали чільне становище у Великому князівстві Литовському.
З 1883 р. почали публікуватися роботи Ю.Вольфа з історії дворянства середньовічної держави, частини території якого нині входять до складу Білорусі, України, Литви, Латвії, Польщі (Підляшшя), Росії, Естонії.
Основним джерелом історичних даних для нього служила, крім архівів, литовська метрика — збори копій всіх документів, що вийшли з великокнязівської канцелярії і сейму Великого князівства Литовського.
Праці
Капітальна праця польського історика Юзефа Вольфа про литовсько-руських князів, за багатством зібраного матеріалу (перш за все з книг Метрики) до сих пір не має собі рівних.
- Князья Кобринские. — Краков, 1883.
- Сенаторы и сановники Великого княжества Литовского 1386—1795 гг. — Краков, 1885.
- Пацови. Историко-генеалогические материалы — СПб., 1885.
- Еврей — министр короля Сигизмунда. Исторический очерк. — Краков, 1885 (репринтное издание — Тель-Авив, 1988)
- Род Гедимина. — Краков, 1886
- Князья литовско-русские с конца XIV века. — Варшава, 1895.
- Сапеги. — СПб., 1890—1893.
З неопублікованої спадщини Ю.Вольфа був його рукопис «Гербовник литовської шляхти», що згорів під час пожежі в бібліотеці Красинських у м. Варшаві в 1944 році.
Примітки
Джерела
- (рос.) Бычкова М. Е., «Юзеф Вольф в Петербурге» (Из истории генеалогических исследований в последней четверти XIX века) // История и историки: 1978. — М.: Наука, 1981. — С.252—262.
- (біл.) Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, 2001. — 576 с.: іл. ISBN 985-6302-33-1.
- (пол.) Matthias Mieses, «Polacy-chrześcijanie pochodzenia żydowskiego», Warszawa, 1938. — s. 235.
- (пол.) Marian Leczyk, «Polsko-rosyjskie związki społeczno-kulturalne na przełomie XIX i XX wieku», Warszawa, 1980. — s. 155 nn
- (пол.) Maria Prosińska-Jackl, «Słownik historyków polskich», Warszawa, 1994. — s. 562.
- (пол.) Artur Kijas, «Polacy w Rosji od XVII wieku do 1917 roku. Słownik biograficzny», Poznań, 2000. — s. 380.
Посилання
- (рос.) Генеалогия Великого княжества Литовского XIV—XVIII вв.в книгах Юзефа Вольфа [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | GKG: /g/1222cpj8 · ISNI: 0000000117360385 · J9U: 987007299202305171 · LCCN: n85159218 · LIH: LNB:V*265778;=BV · MAK: 9810643792805606 · NKC: js2014850966 · NUKAT: n97013361 · RERO: 02-A005619821 · VIAF: 378608 |