Лейпцизький університет
Uni Leipzig|rector
51°20′19″ пн. ш. 12°22′43″ сх. д. / 51.3387° пн. ш. 12.378727777778° сх. д. / 51.3387; 12.378727777778
Назва латиною	Alma mater Lipsiensis
Тип	громадський університет[2] видавець відкритого доступу[d][3] повний університетd і університет прикладних наукd[2]
Країна	Німеччина
Гасло	Aus Tradition Grenzen überschreiten
Засновано	2 грудня 1409
Засновник	Вільгельм II (маркграф Мейсену)
Ректор	Eva Inés Obergfelld
Студентів	28 125 (зима 2011/12)[1]
Співробітників	3246 (2010)[1]
Членство у	Утрехтська мережа, Німецька дослідницька мережаd[4], German Rectors' Conferenced[5], German University Sports Federationd[6], Асоціація університетів Європи[7], Informationsdienst Wissenschaftd[8], UFA / DFH / FGU[9], German National Research Data Infrastructure (NFDI) e.V.d[10], ORCID[d][11] і ELIXIR Germanyd
Складається з	Бібліотека Альбертіна, Q28738079?, HISTOdigitaLEd, Wilhelm Ostwald Instituted і Q124844618?
Мова викладання	німецька
Випускники	Категорія:Випускники Лейпцизького університету
Штаб-квартира	Лейпциг
Адреса	Лейпциг
Сайт	uni-leipzig.de​(нім.)​(англ.)
Universität Leipzig у Вікісховищі

Ле́йпцизький університет (нім. Universität Leipzig; лат. Alma mater lipsiensis) — університет у Лейпцигу, Німеччина. Другий у країні за часом заснування після Гайдельберзького університету. Кельнський університет, Ерфуртський університет та Вюрцбурзький університет, які були засновані раніше Лейпцизького, на деякий час переривали свою діяльність і потім відкривалися знову.

У зимовий семестр 2007/2008 навчального року в університеті навчалося 26 978 студентів. Штат співробітників університету становить 8579 осіб. Лейпцизький університет — найбільший вищий навчальний заклад міста.

Університет входить до асоціації університетів Європи Утрехтська мережа та до німецького об'єднання German U15.

У 1409 році в результаті заворушень в Карловому університеті Праги, викликаних гуситським рухом, приблизно тисяча німецьких викладачів і студентів перебралися в Лейпциг, який тоді що був торговим центром Маркграфства Мейсен, і відновили там роботу «артистичного» факультету. Місто відразу надало факультетові будівлю на вулиці «Петерсштрассе». Правителі Фрідріх I Войовничий та Вільгельм II Багатий виділили на утримання університету 500 гульденів на рік і кошти на дві навчальні будівлі. 2 грудня 1409 року теолог Йоганнес Отто фон Мюнстерберг, обраний ректором університету, зачитав його статут. У 1415 році було засновано медичний, а в 1446 році — юридичний факультети. В університеті було чотири земляцтва: саксонське, мейсенське, арагонське (пізніше баварське) і польське. Університет мав власні прибутки із земель, подарованих курфюрстами. У кінці XIX століття окрім земель університет мав ще близько 50 ділянок у місті загальною вартістю 18,5 млн марок.

У період існування НДР Лейпцизький університет мав ім'я Карла Маркса.

У 1991 році було відновлено первинну назву університету Alma mater lipsiensis. У 2003 році плани перебудови університетських корпусів у центрі міста викликали бурхливі дискусії. Протести спричинили проведення повторного конкурсу. І у 2005 році розпочалися будівельні роботи. У 2009 році університет відзначив своє 600-річчя проведенням більше ніж 300 наукових заходів та виставок^[12].

Спочатку університет мав чотири факультети: гуманітарних наук, теології, медицини і права. Сьогодні до складу університету входять такі 14 факультетів:

• Факультет теології
• Факультет юридичний
• Факультет історії, мистецтва та сходознавства
• Факультет філології
• Факультет педагогіки
• Факультет соціальних наук та філософії
• Факультет економіки
• Факультет спорту
• Факультет медицини (з університетською лікарнею)
• Факультет математики та комп'ютерної науки
• Факультет біологічних наук, фармації та психології
• Факультет фізики та наук про землю
• Факультет хімії та мінералогії
• Факультет ветеринарії

До університету належать такі інститути:

• Інститут імені Гердера
• Східно-Азійський інститут Лейпцизького університету
• Інститут релігійних досліджень Лейпцизького університету
• Інститут класичної археології Лейпцизького університету
• Інститут міжнародного права, європейського права та міжнародного публічного права (InVEA)

Бібліотека університету «Альбертіна» була заснована в 1543 році. У XIX столітті бібліотека мала 438 000 томів і 4000 рукописів. Зараз фонди бібліотеки становлять 5 000 000 томів та 7700 передплачених періодичних видань.

Серед викладачів Лейпцизького університету багато відомих імен:

• Карл Густав Аккерман (1820—1901) — німецький політик.
• Базаров Олександр Іванович (1845—1907) — російський хімік.
• Георг Бредіг (1868—1944) — німецький фізико-хімік.
• Ріхард Вагнер (1813—1883) — німецький композитор.
• Християн Фрідріх Самуель Ганеман (1755—1843) — засновник гомеопатії.
• Арнольд Ґелен (1904—1976) — німецький філософ і соціолог.
• Ганс-Дітріх Геншер (нар. 1927) — німецький державний діяч.
• Трауготт Гербер (1710—1743) — німецький лікар, ботанік і мандрівник.
• Геровський Георгій Юліанович (1886—1959) — карпаторусинський лінгвіст.
• Йоганн Вольфганг фон Гете (1749—1832) — німецький поет.
• Карл Генріх Фердинанд Зінтеніс (1806—1867) — німецький філолог і педагог.
• Еріх Кестнер (1899—1974) — німецький письменник і сценарист.
• Фелікс Кляйн (1849—1925) — німецький математик.
• Крупський Олександр Кирилович (*1845—†1911) — хімік-технолог.
• Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646—1716) — німецький філософ і математик.
• Готгольд Ефраїм Лессінг (1729—1781) — німецький драматург.
• Карл Лібкнехт (1871—1919) — німецький політик-соціаліст, один із засновників КПН.
• Пауль Юліус Мебіус (1853—1907) — німецький психіатр та невролог.
• Ангела Меркель (нар. 1954) — німецький політик, федеральний канцлер Німеччині з 2005 року.
• Теодор Моммзен (1817—1903) — німецький історик, філолог і юрист.
• Томас Мюнцер (1490—1525) — німецький проповідник-реформатор.
• Фрідріх Ніцше (1844—1900) — німецький філософ.
• Новаліс (1772—1801) — німецький письменник.
• Самуель фон Пуфендорф (1632—1694) — німецький юрист, філософ та історик.
• Радищев Олександр Миколайович (1749—1802) — російський письменник, філософ, поет.
• Людвіг Райхенбах (1793—1879) — німецький ботанік-систематик, орнітолог і зоолог.
• Генріх Густав Райхенбах (1823—1889) — німецький ботанік-систематик, орнітолог; фахівець з орхідей.
• Фердинан де Сосюр (1857—1913) — швейцарський лінгвіст.
• Едвард Теллер (1908—2003) — американський фізик угорського походження.
• Роберт Шуман (1850—1856) — німецький композитор і піаніст.
• Ернст Юнгер (1895—1998) — німецький письменник.
• Едуард Зіверс (1850—1932) — німецький філолог.
• Ернст Кассірер (1874 — 1945) — німецький і американський філософ і культуролог.
• Альбрехт Пенк (1858—1945) — німецький географ і геолог.
• Ойген Могк (1858—1945) — німецький вчений у галузі давньоскандинавської літератури та германо-скандинавської міфології.
• Вітольд Камінський (1859—1931) — відомий гідропат, автор "Друг здравія"

• Universität Leipzig (Hrsg.) (2010):’‘Geschichte der Universität Leipzig 1409—2009.’‘5 Bände. Leipzig: Leipziger Universitätsverlag, ISBN 978-3-86583-310-5
• Jens Blecher/Gerald Wiemers (2006):’‘Die Universität Leipzig 1943—1992.’‘Erfurt: Sutton Verlag, ISBN 978-3-89702-954-5
• Jens Blecher/Gerald Wiemers (1998):’‘Studentischer Widerstand an der Universität Leipzig. 1945—1955.’‘Beucha: Sax-Verlag, ISBN 978-3-930076-50-5.
• Birk Engmann (2008):’‘Der große Wurf. Vom schwierigen Weg zur neuen Leipziger Universität.’‘Beucha: Sax-Verlag, ISBN 978-3-86729-022-7
• Konrad Krause (2003):’‘Alma mater Lipsiensis. Geschichte der Universität Leipzig von 1409 bis zur Gegenwart.’‘Leipzig: Leipziger Universitätsverlag, ISBN 3-936522-65-0
• Ulrich von Hehl (Hrsg.) (2005):’‘Sachsens Landesuniversität in Monarchie, Republik und Diktatur. Beiträge zur Geschichte der Universität Leipzig vom Kaiserreich bis zur Auflösung des Landes Sachsen 1952.’‘Leipzig: Evang. Verl.- Anst. (= Beiträge zur Leipziger Universitäts— und Wissenschaftsgeschichte. Bd. 3), ISBN 3-374-02282-0
• Katrin Löffler (Hrsg.) (2009):’‘Als Studiosus in Pleiß-Athen.’‘Autobiographische Erinnerungen von Leipziger Studenten des 18. Jahrhunderts. Leipzig: Lehmstedt, ISBN 978-3-937146-68-3
• Eberhard Schulze (2006):’‘Die Agrarwissenschaften an der Universität Leipzig 1740—1945. Beiträge zur Leipziger Universitäts— und Wissenschaftsgeschichte, Reihe B, Bd. 10, Leipzig: Evangelische Verlagsanstalt, ISBN 978-3-374-02389-9
• Eberhard Schulze (2008):’‘Die Agrarwissenschaften an der Universität Leipzig 1945/46 — 1996. Leipzig. Leipziger Ökonomische Societät e. V., ISBN 978-3-00-023989-2

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лейпцизький університет

• Офіційний сайт