Як-9
Як-9
Призначення:	винищувач
Перший політ:	6 липня 1942 (Як-7ДИ)
Прийнятий на озброєння:	вересень 1942
Знятий з озброєння:	1950
На озброєнні у:	ВПС СРСР
Розробник:	ДКБ ім. Яковлєва, Тушинський машинобудівний заводd, Novosibirsk Aircraft Production Associationd і Production Corporation Polyotd
Виробник:	ОКБ Яковлєва
Всього збудовано:	16769
Конструктор:	Олександр Яковлєв
Екіпаж:	1 особа
Максимальна швидкість (МШ):	600 км/год
Дальність польоту:	875 км
Практична стеля:	10750 м
Довжина:	8,5 м
Розмах крила:	9,74 м
Площа крила:	17,5 м²
Споряджений:	2833 кг
Двигуни:	1×М-105ПФ
Гарматне озброєння:	1x20мм ШВАК
Кулеметне озброєння:	1x12,7мм УБС
Як-9 у Вікісховищі

Як-9 — радянський одномоторний літак-винищувач Другої світової війни^[1]. Був розроблений КБ під керуванням Олександра Сергійовича Яковлева. Був наймасовішим радянським винищувачем Німецько-радянської війни. Вироблявся з жовтня 1942 по грудень 1948 р., всього було побудовано 16769 літаків.

Як-9 став закономірним продовженням винищувачів Як-1 та Як-7. З конструктивної точки зору він являв собою подальший розвиток Як-7. Мало відрізняючись від нього за зовнішнім виглядом, Як-9 в той же час був з усякого погляду досконалішим. Це природно, оскільки при створенні цього літака було враховано майже дворічний досвід виробництва і бойового застосування Як-1 та існувала можливість ширшого застосування дюралюмінію, в якому країна відчувала вже не такі великі труднощі, як на початку війни. Використання металу дозволило, зокрема, істотно зменшити масу конструкції, а виграш використовувати або для збільшення запасу пального, або для оснащення літака потужнішим озброєнням і різноманітнішим спецобладнанням.

Як-9 був наймасовішим винищувачем радянських ВПС періоду Німецько-радянської війни. У середині 1944 літаків Як-9, Як-9Т і Як-9Д в сумі було більше за всіх інших винищувачів, що знаходилися на озброєнні, разом узятих і вони значною мірою замінили Як-1 і Як-7Б на основних фронтах. Випуск Як-9 на заводі № 153 досягав 20 літаків на день.

Як-9 випускався на трьох великих заводах (№ 153, 166, 82), брав участь у всіх операціях Радянської Армії, починаючи з Сталінградської битви. Всі модифікації винищувача мали відмінні льотно-технічні характеристики, не мали значних конструктивних або експлуатаційних дефектів, що призводять до аварій.

Першим серійним літаком став Як-9 з двигуном М-105ПФ. Як-9 з двигуном М-105ПФ і гвинтом ВИШ-61П був фронтовим винищувачем. Він являв собою серійний літак, прототипом для якого став полегшений варіант літака Як-7ДІ. Від останнього Як-9 мав ряд відмінностей, основні з яких такі: запас пального і число бензобаків зменшені відповідно з 500 кг і чотирьох баків до 320 кг і двох баків (на Як-7ДІ в полегшеному варіанті два консольних бака не заливалися, на серійних Як-9 вони були відсутні); запас мастила зменшено з 50 до 26…30 кг; зняті бомботримачі для зовнішньої підвіски бомб.

Озброєння Як-9 було аналогічне Як-7ДІ — одна мотор-гармата ШВАК з боєзапасом 120 патронів і один (лівий) синхронний кулемет УБС з боєзапасом 200 патронів. Польотна маса в порівнянні з полегшеним варіантом Як-7ДІ збільшилася до 2870…2875 кг, що пояснювалося в основному нижчою культурою виробництва і менш жорстким масовим контролем на серійних заводах у порівнянні з дослідним виробництвом ДКБ О. С. Яковлєва.

Головною особливістю Як-9 була здатність створювати на його основі найрізноманітніші за призначенням типи літаків, включаючи фронтовий винищувач із звичайним і важким озброєнням, винищувач далекого супроводу, винищувач-бомбардувальник, винищувач-фоторозвідник, висотний винищувач-перехоплювач, двомісний неозброєний пасажирський літак спеціального призначення, двомісний навчально-тренувальний і вивізний винищувач.

Як-9 мав 22 основних модифікації, з яких 15 будувалися серійно. На Як-9 встановлювалися п'ять різних нових і модифікованих типів двигунів, шість варіантів числа й обсягу бензобаків, сім варіантів озброєння і два варіанти спецобладнання. Крім того, у Як-9 було два різновиди крила, що істотно відрізнялися: змішаної і суцільнометалевою конструкцій. Всі модифікації Як-9, крім вихідної конструкції, мали спеціальні індекси.

Дослідний літак, спроба поліпшити характеристики Як-9 за рахунок встановлення потужнішого двигуна М-106ск оснащеного одношвидкісним нагнітачем. Літак вийшов на випробування в жовтні 1942 р. Проте двигун працював незадовільно і винищувач залишився в єдиному екземплярі.

Літак випробовувався в грудні 1942 року. Перспективний двигун М-107А при таких самих габаритах як і М-105ПФ мав набагато більшу потужність, але виявився ще «сирим» і одного разу через його відмову літак зазнав аварії, в якій ледь не загинув льотчик-випробувач П. М. Стефановський. Цей варіант Як-9 був виготовлений лише в одному екземплярі.

Ця модифікація відрізнялася від базової моделі великим запасом палива (ЯК-9 320 кг, Як-9Д 480 кг). Паливо розміщувалося не в двох баках як на Як-9, а в чотирьох: двох кореневих по 208 л і двох консольних по 117 л. Максимальна дальність польоту досягла 1400 км. Виробництво ЯК-9Д почалося в березні 1943 р. (замість Як-9) і тривало до травня 1944 Всього було виготовлено 3068 винищувачів ЯК-9Д.

На літаку в розвалі блоку циліндрів двигуна М-105ПФ була встановлена 37 мм гармата НС-37. Через велику довжину гармати, кабіну льотчика зсунули назад на 0,4 м, також було проведено посилення конструкції і агрегатів. Боєзапас складався з 30-32 снарядів для гармати НС-37 і 200–220 патронів для синхронного кулемета УБ. Маса секундного залпу становила 3,74 кг. 37-мм гармата дозволила збільшити дистанцію відкриття стрільби: для порушення бойового порядку бомбардувальників 1000–1200 м; окремо не маневреним бомбардувальникам 500–600 м. Як-9Т з успіхом застосовувався для атаки наземних цілей. Бронебійні снаряди з дистанції 500 м під кутом 45 градусів пробивали броню товщиною 30 мм. Проте сильна віддача гармати приводила до того, що у бік цілі йшло лише перші кілька снарядів. У звіті про військових випробуваннях літака зазначалося: «льотчик, який літає на Як-9Т, повинен бути свого роду снайпером і вміти вражати літак ворога напевно — з першого пострілу»^[2]. Наприкінці 1943 р. літак використовувався для боротьби з морськими цілями противника на Чорному морі. У період з березня 1943 р. по червень 1945 р. було побудовано 2748 літаків Як-9Т.

Літак Як-9Т зі збільшеним запасом палива, мав чотири баки як на Як-9Д. Випускався у 1944 р.

Модифікація Як-9Т на якій замість 37 мм гармати НС-37 була встановлена 45 мм гармата НС-45. Зазор між порожнім валом редуктора гвинта та стволом гармати, що проходив крізь нього, становив лише 0,75 мм. Для зменшення сили відбою, яка становила 7 тс, ствол НС-45 забезпечили дульним гальмом. Але, все ж при стрільбі на невеликих швидкостях літак розгортало, а льотчик відчував різкі поштовхи. Було рекомендовано вести стрільбу короткими чергами по 2-3 постріли. Маса секундного залпу Як-9К досягла 5,53 кг. У квітні-червні 1944 р. побудували серію Як-9К з 53 літаків. За час військових випробувань винищувачі провели 51 повітряний бій, в ході яких було збито 8 FW-190 A-8 і 4 BF-109 G (зустрічей з бомбардувальниками не було). Свої втрати склали 1 Як-9К. Середня витрата 45-ти мм патронів на збитий літак противника склав 10 штук. Як-9К не стали випускати великою серією через ненадійність роботи гармати НС-45.

Дослідний варіант Як-9. Замість синхронного 12,7 мм кулемета УБ на літаку була встановлена 20 мм гармата ШВАК. Як-9П виготовлений в березні 1943 р.

 Албанія

• Військово-повітряні сили Албанії отримали 12 літаків у 1951 році.

Болгарія

• Військово-повітряні сили Болгарії

 Велика Британія

• Як-9ДД Джеймса Еріка Сторрара, командира 234 Sqn, RAF

 Північна Корея

• Військово-повітряні сили КНДР

 КНР

• Військово-повітряні сили КНР

 Монголія

• Авіація Монгольської Народної Армії отримала 34 літаки на початку червня 1945 року. Всі літаки були зняті з озброєння у 1954 році.

 Польща

• Повітряні сили Польської Армії
• Військово-повітряні сили Польщі використовували декілька літаків з 1947 по 1953 рік.
• Військово-морські сили Польщі

 СРСР

• Військово-повітряні сили СРСР

 США

• Трофейні, захоплені в Північній Кореї

Угорщина

• Військово-повітряні сили Угорщини отримали 120 одиниць Як-9П у 1949 році. В Угорщині літак називали «Vércse» (Боривітер).

 Франція

• Armée de l'Air
  • Ескадрилья Нормандія-Німан

 Югославія

• Військово-повітряні сили Югославії

З 1942 по 1945 рік літак активно брав участь в усіх операціях ВПС СРСР.

З 1950 Як-9 брав участь у корейській війні, на боці КНДР.

• Джерело: Медведь А. Н., 208, стр. 59, 88; Шавров, 1988.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Як-9

1. ↑ {cite book |last1 = Angelucci |first1 = Enzo |last2 = Matricardi |first2 = Paolo |title = World Aircraft: World War II, Volume II |series = Sampson Low Guides |place = Maidenhead, UK |publisher = Sampson Low |year = 1978 |isbn = 0-562-00096-8}}
2. ↑ http://combatavia.info/index1yak9.html

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (липень 2014)