Шавуот שבועות
Дата	6 (та 7 у диаспорі) сівана
Святкування	синагога, сім'я
Традиції	Молитва, молочна їжа Заборона роботи
Пов'язаний з	Песах, Ісру Хаґ
Шавуот у Вікісховищі

Юдаїзм
Релігія Бог (імена • єдинобожжя) принципи міцва (10 • 613) галаха кашрут пророк месія ґіюр молитва ковчег менора тфілін мезуза філософія етика Кабала мінхаг синагога рабин атеїзм
Тексти Танах (Тора Невіїм Ктувім) Талмуд (Мішна Гемара) Рабіністична література (Мідраш Тосефта) Таргум Мішне Тора Арбаа Турім Шулхан арух Зоар
Етнолінгвістичні групи ашкеназі (литваки) сефарди італкі романіоти мізрахі кочин Бней-Ісраель фалаша дотичні групи  Бней-Анусім лемба караїми кримчаки самаритяни криптоюдеї аравійські євреї суботники
Громади Ізраїль Старий Ішув Ішув 12 племен діаспора Євреї Палестини Європа Австрія Албанія Бельгія Білорусь Болгарія Велика Британія Греція Данія Естонія Іспанія Італія Латвія Литва Молдова Нідерланди Німеччина Польща Португалія Росія Румунія Словаччина Угорщина Україна Франція Чехія Швеція Азія Азербайджан В'єтнам Вірменія Грузія Ємен Індія Індонезія Ірак Іран Китай Кіпр Ліван Сирія Туреччина Узбекистан Філіппіни Японія Африка Алжир Ефіопія Єгипет Зімбабве Лівія Марокко ПАР Туніс Намібія Північна Америка Гаїті Домініканська Республіка Канада Куба Мексика Пуерто-Рико Сальвадор США Ямайка Південна Америка Аргентина Болівія Бразилія Венесуела Гаяна Еквадор Колумбія Парагвай Перу Суринам Уругвай Чилі Австралія і Океанія Австралія Гуам Нова Зеландія Палау Фіджі
Конфесії Талмудичний юдаїзм ашкеназі (литваки) сефарди ортодокси ультра-ортодокси реформісти консерватори караїми гайманоти секуляристи реконструкціоністи хасиди оновленці гуманісти відносини з християнством індуїзмом ісламом
Культура міньян кидушин ніда брит-мила бар(бат)-міцва викуп первістка міква цдака єшива шлюб похорон музика кухня (хошет) гілоні шиддух зівід-хабад зірка Давида
Календар свята шабат Рош Гашана Йом-Кіпур Суккот Сімхат Тора Песах Шавуот Ханука Ту-бішват Пурим Лаг ба-Омер Девяте ава Йом га-Шоа
Мови Іврит (біблійний іврит) їдиш єврейсько-грецька єврейсько-іранська джуурі ладино бухорі кнааніт єврейсько-арамейська єврейсько-арабська
Історія Палестина хронологія лідери давня історія Юдейське царство Єрусалимський Храм Вавилонський полон Ассирійський полон Перська Юдея Хасмонеї Синедріон схизма фарисеї елліністичний юдаїзм Юдейські війни Візантійська імперія Середньовіччя Золота доба сабатианство хаскала емансипація антисемітизм антиюдаїзм переслідування Голокост Ізраїль Алія Баал-тешува арабо-ізраїльський конфлікт
Святі місця Земля Ізраїльська Єрусалим (в юдаїзмі історія Оливна гора Сіон Храмова гора Стіна плачу) Синай Печера Махпела Могила Рахелі Могила Йосипа Хеврон Цфат Тверія
Політика Політика Ізраїлю Агуда Бунд фемінізм ліві / праві сіонізм (загальний зелений соціалістичний нео релігійний ревізіонізм)
Категорія • портал • проєкт
п о р

Шавуо́т^[1], Шабуот^[2] (івр. שָׁבוּעוֹת), Швуес (їдиш שבועות) — свято в юдаїзмі що відзначається 6 сівана за еврейським календарем, на 50 день омеру. Початково одне з паломницьких свят пов'язане зі збором нового врожаю. Починаючи з II ст. до н.е. асоціюється з даруванням євреям Тори на горі Синай при виході з Єгипту. За межами Ерец-Ісраель свято триває два дні. Державне свято та загальний вихідний день у сучасному Ізраїлі.

• Хаґ га-Шавуот (івр. חג השבועות) — «Свято Тижнів». Назва пов'язана із заповіддю вести лік семи тижнів від Песаху^[he]. Вперше згадується у Книзі «Шмот»:

וחג שבעת תעשה לך, בכורי קציר חטים

…Святкуватимеш свято седмиць - свято первоплоду пшеничних ужинків… (Вих. 34:22)

• Хаґ га-Кацир (івр. חג הקציר) — «Свято врожаю».

וחג הקציר ביכורי מעשיך אשר תזרע בשדה

І свято жнив первопло́ду праці твоєї, що сієш на полі. (Вих. 23:16)

• Ацерет (івр. עֲצֶרֶת) — «Зупинка», або «Утримання». Така назва з'являється у Талмуді та у працях мудреців ХаЗаЛю. Вона походить від заборони праці у цей день та завершення періоду пов'язаного з Песахом із встановленими для нього обмеженнями, тому що це своєрідне доповнення до Песаху (закінчення Песаху)^[3].
• Йом га-Бікурім (івр. יום הביכורים) — «День перших плодів». Назва вперше з'являється у книзі «Ба-Мітбар» та походить від заповіді приносити жертву до Храму.

בְיוֹם הַבִּכּוּרִים, בְּהַקְרִיבְכֶם מִנְחָה חֲדָשָׁה לַה', בְּשָׁבֻעֹתֵיכֶם: מִקְרָא קֹדֶשׁ יִהְיֶה לָכֶם, כָּל מְלֶאכֶת עֲבֹדָה - לֹא תַעֲשׂוּ

У день первоплодів, коли принесете Господеві нову офіру, на свято седмиць, будуть у вас святі збори; ніякої важкої роботи не виконуватимете (Чис. 28:26)

• Зман Матан-Тора (івр. זְמַן מתן תורה) — «Час дарування Тори». Ця назва не з'являється у ТаНаХу, а походить від мудреців, через традиційне уявлення що в ці дні Всевишній дав Мойсею Десять заповідей.
• Йом га-Хамішим (івр. יום החמישים) — «П'ятдесятий день»: Цей день названий так тому, що він завершує 49 днів відліку Омера^[he]
• Йом га-Кагал (івр. יום הַקְּהֵל) — «День зібрання», названий на честь зібрання ізраїльтян під час підготовки до подій на Синаї.
• Хаґ га-Маім. Ще одна популярна назва — «Свято води»^[he] (івр. חג המים), тому що діти та молодь, як правило, ведуть під час нього водні війни, дотримуючись стародавнього звичаю серед північноафриканських євреїв обливати один одного водою на Шавуот. Походженням звичаю є мідраш, згідно з яким Тора керувалася водою^[4].

Абревіатура назв свята — ХаКаТ ШиВАА (івр. חקת שבעה) - (חמישים, קציר, תורה, שבועות, ביכורים, עֲצרת, הַקְהֵל)

Наразі єдиною виконуваною заповіддю, що встановлена Торою, є заборона праці у цей день, проте за часів існування єрусалимського храму закон вимагав виконання й інших настанов.

Так Шавуот був другим із трьох паломницьких свят. На Песах, Шавуот та Сукот кожному чоловіку належало здійснити паломництво до Храму.

Три рази в році вся чоловіча стать буде з'являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере: у свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок (Втор. 16:16)

За часів існування Єрусалимського Храму в цей день приносилася особлива хлібна жертва — «Два хліби» (івр. שְׁתֵּי הַלֶּחֶם). Обов'язок принести жертву встановлений Торою:

3 ваших осель принесете два хлі́би колиха́ння, — дві десяті ефи́ пшеничної муки будуть вони, будуть спечені ква́шені, первопло́ди для Господа. (Лев. 23:17)

Ці дві хлібини спечені із пшениці нового врожаю були квасні на відміну від прісних хлібів що приносилося у жертву у інших випадках. Це символізує завершення періоду від Песаху до Шавуоту —від заборони квасного, до дозволу та прийнятності його як жертви.

Оскільки заборонено випікати хліб у свято хліби для жертви випікали напередодні, а якщо Шавуот припадав на неділю то у п'ятницю, адже це заборонено і в Шабат.

Жертва «Двох хлібів» була першою із семи жертв першоплодів які приносили починаючи від Шавуоту і до Сукоту за мірою дозрівання плодів. Належало приносити плоди «Семи видів» — семи рослин згаданих у Торі як символи рясноти Землі Ізраїлю

...кра́ю пшениці, й ячме́ню, і винограду, і фіґи, і грана́ту, до краю оли́вкового де́рева та меду... (Втор. 8:8)

Хлібна жертва була суспільною, тобто приносилась від імені всього народу, усі подальші —індивідуальні.

Одним із сучасних атрибутів свята є звичай вдягатися у білий одяг. Хоч ця традиція не має значного підґрунтя, окрім поширеного у багатьох культурах сприйняття білого кольору як символу чистоти, вона дуже поширена серед сучасних юдеїв^[5].

Поширеним є звичай юдеїв Північної Африки святкувати Шавуот як свято води. Джерелом традиції вважають праці Моше бен Маймона Єлібаза — рабина міста Тарудант що жив у XVI ст^[6]. Початково звичай існував як традиція обливати водою читача «Азгарот» у синагозі та наречених що мають одружитися цьогоріч. Із переїздом до Ізраїлю евреїв Магрибу звичай зберігся як дитяче свято обливання та ігор з водою^[7].

Звичай ашкеназьких євреєв прикрашати синагоги та дома зеленими гілками та квітами згадується з XIV ст. та походить від мідрашів за якими гора Синай вкрилася зеленню та квітами під час дарування Тори.

У деяких синагогах прийнято прикрашати гілками біму на зразок весільного шатра. Подібно до нареченої що під хупою отримує ктубу — народ ізраїлю отримав на Синаї Тору.

Проте деякі авторитетні рабини, зокрема Віленський Гаон, вбачаючи в цьому звичаї уподоблення до християнської традиції різдв'яної ялинки постановили що таке прикрашання порушує заповідь не вподобливатись язичникам.

Святкова трапеза в Шавуот традиційно включає молочну їжу. Цей звичай ймовірно виник у Франції в пізньому середньовіччі та поширився серед європейських юдеїв. Перша згадка про нього належить рабину Авіґдору Царфаті, що жив у Франції в 13 ст. Хоча давні сефардські джерела не згадують такий звичай, сьогодні вони дотримуються його рівно, як й східні євреї, які перейняли його у 20 ст. Страви якими ласують на Шавуот це, перш за все, притаманні місцевим кухням різновиди налисників, пирогів та вареників із сирними начинками та інші страви на молочній основі^[8]. Залежно від фінансового стану та інших обставин трапеза може бути від багатої до суто символічної.

	Дивна жінка оця Песя. Скрізь вона суне свого носа, їй треба неодмінно знати, чи є в нас молочний обід на свято? — З приводу чого ви це запитуєте? — питає в неї мама. — Просто так собі! — каже Песя, піднімає хустку і простягає мамі горщик сметани. Мама відштовхує горщик обома руками. — Господь з вами, Песю! Що це ви робите? Хто ми такі? Ми ж неабихто, боронь Боже! Ви мене хіба не знаєте? — Навпаки,— виправдується Песя,— саме тому, що я вас знаю. Корівчина, нівроку, останнім часом поправилась. Є, нівроку, сир і молоко. Я вам позичаю... Ви мені, Бог дасть, повернете... ...Сметана, яку наша сусідка, гладка Песя, позичила нам, стала в пригоді. Я і мій брат Еля відбули молочний обід, вмочаючи вдвох свіжий калач у блюдечко з холодною сметаною.
— Шолом Алейхем, «Хлопчик Мотл»

Єврейська традиція наводить багато пояснень та символічних сенсів молочної їжі у Шавуот.

• Отримавши Тору юдеї зголосились виконувати вимоги кашруту, як частину з 613 заповідей. Тож повернувшись з Синаю вони не могли їсти м'яса, яке відтепер потребувало особливої підготовки: ритуального забою худоби, ретельного вилучення крові та виконання інших новоотриманих настанов. За оповідями Мішни перші дні юдеї задовільнялись молочною їжею.
• На думку юдейськіх богословів цар Соломон у «Пісні понад піснями» із медом та молоком ототожнює саме Тору отриману у ці дні

... мед і молоко в тебе з язика стікає... (Пісн. 4:11)

Звідси походить, також, звичай пригощати дітей, що починають вивчати Тору, медом, аби сформувати приємні спогади.

• Подібно, як мати дає молоко своїй дитині, Бог дарував Тору євреям. Молоко виступає, як символ піклування та любові матері до дитини, Бога до євреїв та людства^[9].

В сучасному Ізраїлі знаходяться поодинокі активісти, які закликають не захоплюватись надміру дотриманням цієї традиції, активно підтримуваної виробниками молочних продуктів, та вказують на надмірну комерціалізацію цього звичаю ^[10].

Починаючи з 16 ст. поширений звичай у ніч свята вивчати окремі частини Тори та книги мудреців. Збірка молитв та сам процес має назву «Тікун Лель Шавуот» (івр. תיקון ליל שבועות) та вперше згадується у книзі «Зогар»^[11]

Цей процес має різні начення та пояснення від простих до містичних:

Перед читанням Тори в ашкеназскіх громадах читають Сувій Рут^[12].

За еврейським календарем свято починається у вечорі доби напередодні і закінчується у вечорі цього дня, в диаспорі (поза Ерец-Ісраель) Свято відзначають дві доби 6 і 7 сівана.

Це незавершена стаття про юдаїзм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.