Фішман Яків Мойсейович
Народився	11 квітня 1887(1887-04-11) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	16 липня 1961(1961-07-16) (74 роки) Москва, СРСР
Діяльність	хімік
Alma mater	Неапольський університет імені Федеріко II
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Учасник	Громадянська війна в Росії
Членство	Всеросійський центральний виконавчий комітет
Нагороди

Яків Мойсейович Фішман (рос. Яков Моисеевич Фишман, 11 квітня 1887 — 16 липня 1961) — російський революціонер, політичний і військовий діяч, вчений-хімік, а також представник радянських спецслужб.

Народився 11 квітня 1887 в Одесі. В 1904 році приєднався до партії лівих есерів. В 1905 році закінчив Рішельєвську гімназію.

В грудні 1920 року його — співробітника Розвідувального управління РСЧА — під прикриттям посади «завідувача експортом» включили до складу радянської економічної делегації, що відвідувала Італію.

1921 року Фішман став воєнним аташе при повноважному представництві в Італії. Займався організацією радянської резидентури в Римі, здобуванням секретних документів і зразків зброї.

1922 року переведений до Німеччини, де виконував аналогічні завдання.

1925 року, після повернення до СРСР, послідовно очолював Військово-хімічне управління РСЧА, науково-технічний комітет, створений з метою науково-дослідної роботи в оборонному комплексі держави.

Від 1928 р. керував Інститутом хімічної оборони

5 липня 1937 р. був арештований за справою «військово-есерівського центру». Слідство тривало майже три роки. 29 травня 1940 р. Військова колегія Верховного Суду винесла вирок: 10 років таборів. Позбавлення волі відбував в «Особливому технічному бюро», де керував групою арештантів, що працювали над конструюванням нової моделі протигаза.

У 1947 р., після звільнення, отримав призначення на посаду завідувача кафедри хімії Саратовського інституту механізації сільського господарства.

1948 року переїхав до Умані, де працював доцентом місцевого сільськогосподарського інституту.

У квінтні 1949 р. повторно арештований за старим обвинуваченням. Заслання відбував у Норильську.

Реабілітований у 1955 році.^[1]