Флейт, флейта (нід. fluit, fluyt, заст. fluijt) — тип голландського вітрильного судна, яке мало такі відмінні риси:

• Довжина цих суден у 4 — 6 і більш раз перевищувала їхню ширину, що дозволяло їм ходити під вітрилами вже досить круто до вітру.
• Висота щогл перевершувала довжину судна, а реї стали укороченими, що дозволило зробити вузькі і зручні в обслуговуванні вітрила і скоротити загальне число верхньої команди.

Перший флейт був сконструйований Пітером Янсоном Ліорне у 1594 році та побудований у 1595 році в місті Горні, центрі суднобудування Голландії^[1].

Вітрильне озброєння фок- і грот-щогл складалося з фока, грота і відповідних марселів, а пізніше на великих флейтах і брамселів. На бізань-щоглі вище звичайного косого вітрила піднімали пряме вітрило — крюйсель (крюйс-марсель). На бушприті ставили прямокутне вітрило блінд, іноді бом-блінд. На флейтах уперше з'явився штурвал, що полегшило перекладку стерна. Флейти початку XVII століття мали довжину близько 40 м, ширину близько 6,5 м, осадку 3 — 3,5 м, вантажопідйомність 350—400 т. Для самооборони на них установлювали 10 — 20 гармат. Екіпаж складався з 60 — 65 осіб. Судна цього типу відрізнялися добрими морехідними якостями, високою швидкістю, великою місткістю і використовувалися, головним чином, як військово-транспортні. Протягом XVI–XVIII століть флейти посідали панівне положення на всіх морях.

• На дні Балтійського моря виявили чудово збережені залишки флейта 17 століття

• Флейт // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Wegener Sleeswijk, A. (2003) The golden age of the flute ship. Franeker: Van Wijnen

Це незавершена стаття про судна. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.