Транслітера́ція, або транслітерува́ння (від лат. trans- — «через», «по той бік» і litera — «літера») — механічне передання тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи при другорядній ролі звукової точності, тобто передання однієї писемності літерами іншої.
Необхідність у транслітерації виникла наприкінці XIX ст. (у процесі створення прусських наук, бібліотек) для того, щоб включити в єдиний каталог праці, написані мовами, які базуються на латинських, кириличних, арабських, індійських та інших системах письма. Інструкції транслітерації, складені з цією метою, стали у XX ст. основою стандарту для перекладу нелатинських систем письма на латиницю.
Транслітерація відрізняється від транскрипції, яка при перетворенні на українську мову іншомовних слів керується тим, як ті іншомовні слова вимовляються, а не пишуться.
Принципи транслітерації
Транслітерація застосовується для спрощення друкарського набору або для заміни маловідомого алфавіту відомим. Транслітеруванню піддаються географічні та інші власні назви, терміни, що набули міжнародного визнання. При їх перенесенні з мови в мову бажано дотримуватися точності або в збереженні буквеного образу топоніма чи власного імені, або у відтворенні звучання. Зумовлене це тим, що жоден з існуючих алфавітів не забезпечує повної відповідності між написанням і вимовою.
Особливої гостроти вона набуває з посиленням міжнародних контактів. Вони спричинюють необхідність створення універсальних транслітерацій, чим займається Міжнародна організація зі стандартизації (англ. ISO — International Organisation for Standardisation).
Правила транслітерації
Офіційна система українсько-англійської транслітерації, яка сьогодні застосовується при відтворенні українських власних назв засобами англійської мови в законодавчих та офіційних актах, оригінально була ухвалена рішенням Української комісії з питань правничої термінології від 19 квітня 1996 р. № 9[1] та після декількох законодавчих відхилень була відновлена (з незначною зміною у відтворенні букви «щ») постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 55 Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею[2]. Основні її постулати:
- Використання затвердженої системи не є обов'язковим при перекладі іноземних імен на українську мову.
- Транслітерація повинна здійснюватися безпосередньо з української на англійську мову, без використання жодної додаткової мови.
- Затверджена норма є обов'язковою для перекладу імен з української на англійську в законодавчих і офіційних актах.
- Для стислості система дозволяє для імен як місто «Zaporizhzhia» називатися як «Zaporizhia», «L'viv» як «Lviv» і т. д. Крім того, наведено короткий список офіційних варіантів написання назв: «Ukraine» (без артикля «the»), «Crimea» (на противагу «Krym»), «Black Sea» і «Sea of Azov». У деяких випадках «традиційні» форми можуть бути вказані в дужках після офіційної форми.
| Українська | Англійська | Коментарі | Приклад |
|---|---|---|---|
| А | А | — | Алушта — Alushta |
| Б | B | — | Борщагівка — Borshchahivka |
| В | V | — | Вишгород — Vyshhorod |
| Г | H, gh | Gh — після З, H — в інших позиціях | Гадяч — Hadiach; Згорани — Zghorany |
| Ґ | G | — | Ґалаґан — Galagan |
| Д | D | — | Дон — Don |
| Е | E | — | Рівне — Rivne |
| Є | Ye, ie | Ye — на початку слова, іе — в інших позиціях | Єнакієве — Yenakiieve; Наєнко — Naienko |
| Ж | Zh | — | Житомир — Zhytomyr |
| З | Z | — | Закарпаття — Zakarpattia |
| И | Y | — | Медвин — Medvyn |
| І | I | — | Іршава — Irshava |
| Ї | Yi, i | Yi — на початку слова, і — в інших позиціях | Їжакевич — Yizhakevych; Кадіївка — Kadiivka |
| Й | Y, i | Y — на початку слова, і — в інших позиціях | Йосипівка — Yosypivka; Стрий — Stryi |
| К | K | — | Київ — Kyiv |
| Л | L | — | Лебедин — Lebedyn |
| М | M | — | Миколаїв — Mykolaiv |
| Н | N | — | Ніжин — Nizhyn |
| О | O | — | Одеса — Odesa |
| П | P | — | Полтава — Poltava |
| Р | R | — | Ромни — Romny |
| С | S | — | Суми — Sumy |
| Т | T | — | Тетерів — Teteriv |
| У | U | — | Ужгород — Uzhghorod |
| Ф | F | — | Фастів — Fastiv |
| Х | Kh | — | Харків — Kharkiv |
| Ц | Ts | — | Біла Церква — Bila Tserkva |
| Ч | Ch | — | Чернівці — Chernivtsi |
| Ш | Sh | — | Шостка — Shostka |
| Щ | Shch | — | Гоща — Hoshcha |
| Ю | Yu, iu | Yu — на початку слова, iu — в інших позиціях | Юрій — Yurii; Крюківка — Kriukivka |
| Я | Ya, ia | Ya — на початку слова, іа — в інших позиціях | Яготин — Yahotyn; Ічня — Ichnia |
Примітки
- Буквосполучення «зг» відтворюється латиницею як «zgh» (наприклад, Згорани — Zghorany, Розгон — Rozghon) на відміну від «zh» — відповідника української літери «ж».
- М'який знак і апостроф латиницею не відтворюються.
- Транслітерація прізвищ та імен осіб і географічних назв здійснюється шляхом відтворення кожної літери латиницею.
Право на ім'я
Якщо людину не влаштовує транслітерований запис її прізвища та/або імені, вона може скористатися правом транскрибувати їх відповідно до своєї національної традиції, яке дає Цивільний кодекс України, глава 22, Стаття 294[3].
Див. також
- Латинізація української мови
- Кирилізація англійської мови
- Спрощена система транслітерації болгарської мови
- Наукова транслітерація кирилиці
- ISO 9
Примітки
- ↑ Рішення Української комісії з питань правничої термінології № 9 (Протокол № 2 від 19 квітня 1996 р.) [Архівовано 21 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 55 Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею
- ↑ Цивільний кодекс України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 грудня 2023.
Посилання
- Транслітерація // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 497.
- Дорошенко С. Загальне мовознавство: Навч. посіб. — Київ: Центр навчальної літератури, 2006.
- Ю. Ф. Прадід. Транслітерація // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Офіційна транслітерація на Порталі української мови та культури slovnyk.ua
- Стандартна українська транслітерація — онлайн-транслітерація з підтримкою головних чинних стандартів транслітерування (паспортний, географічний, науковий трансліт, ISO 9, ТКПН, BGN/PCGN, ALA-LC та ін.).
- Автоматична транслітерація — інтернет-сервіс для автоматичної транслітерації текстів (нестандартний трансліт).
- Універсальна транслітерація і транскрипція — інтернет-сервіс для автоматичної транслітерації і транскрипції за різними стандартами.
- Універсальний транслітератор — інтернет-сервіс для набору кириличних текстів за допомогою стандартної англійської клавіатури (нестандартний трансліт).
- Мариняк К. Короткий огляд систем транслітерації з української на англійську мову // Західньоканадський збірник. — Едмонтон-Острог: Наукове товариство ім. Шевченка в Канаді. — 2008. — т. 5. с. 478—484.
- Правила української транслітерації сучасної церковнослов'янської мови (проєкт)
- Romanization system for Ukrainian (BGN/PGGN 1965 System)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
