Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2018)

Спайк Лі
Shelton Jackson Lee
Народився	20 березня 1957(1957-03-20)[1][2][…] (67 років) Атланта, Джорджія, США[4]
Країна	США
Національність	США
Місце проживання	Нью-Йорк
Діяльність	кінорежисер, актор, сценарист, кінопродюсер, режисер монтажу, кіноактор, телеактор, маскот, телепродюсер, режисер
Alma mater	Школа мистецтв Тіша, Morehouse Colleged і John Dewey High Schoold
Знання мов	англійська[5][6]
Заклад	Нью-Йоркський університет, Гарвардський університет і Колумбійський університет
Членство	Американська академія мистецтв і наук і Гільдія сценаристів Америки, східd
Роки активності	1978 — тепер. час
Посада	голова журі Каннського кінофестивалюd
Батько	Bill Leed
Родичі	Malcolm D. Leed і Cliff Leed[7]
Брати, сестри	David Leed, Joie Leed і Cinqué Leed
У шлюбі з	Tonya Lewis Leed
Нагороди	Прайм-тайм премія «Еммі» премія Джорджа Полка (2006) NAACP Image Award – Hall of Fame Awardd (2003) Член Американської академії мистецтв і наук Премія «Сезар» за видатні заслуги у кінематографі (2003) премія BAFTA за найкращий адаптований сценарій (2019) премія «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі (14 листопада 2015) American Society of Cinematographers Awardd (2024)
IMDb	ID 0000490
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Шелтон Джексон (Спайк) Лі (англ. Shelton Jackson 'Spike' Lee; нар. 20 березня 1957(19570320)) — американський режисер, продюсер, письменник і актор. Володар двох премій «Оскар» — за сценарій фільму «Чорний куклукскланівець» (2019) та за видатні заслуги в кінематографі (2016).

Його компанія, 40 Acres and a Mule Filmworks, вже випустила більше 35 фільмів з 1983 року. У 2021 році Голова журі Каннського кінофестивалю.^[8]

Спайк Лі дебютував як режисер зі своїм фільмом «Їй це потрібно» (1986), і з того моменту вже зняв такі фільми як «Роби як треба» (1989), «Малколм Ікс» (1992), «The Original Kings of Comedy» (2000), «25-та година» (2002), «Не впіймали — не злодій» (2006), «Чірак» (2015). Лі зіграв у 10 зі своїх власних фільмів.

Стрічки Лі розглядають проблему міжрасових стосунків, колоризму в чорній спільноті, ролі медіа у житті людини, міського криміналу і бідності й інші. Лі отримав дві номінації на "Оскар": Student Academy Award і Премію «Оскар» за видатні заслуги у кінематографі від Академії кінематографічних мистецтв і наук, і здобув дуже багато інших нагород, серед яких дві премії Еммі, дві Премії Пібоді, почесну Премію БАФТА у кіно, Премію «Сезар» за видатні заслуги у кінематографі й Gish Prize 2013.^{[9][10][11][12]}

Лі народився в Атланті, штат Джоржія. Народився у родині Жаклін Керол (до того Шелтон), вчительки мистецтв і чорної літератури, і Вільяма Джеймса Едварда Лі ІІІ, джаз-музиканта і композитора.^[13] Лі має три молодших брата і сестри, Джоі, Девіда й Сінк, вони всі працюють на тих чи інших позиціях в кіно брата. Режисер Малкольм Д. Лі — кузен Спайка Лі. Ще дитиною він з родиною переїхав до Брукліна, штату Нью-Йорк. Це мама дала йому прізвисько «Спайк». Він ходив до John Dewey High School в Брукліні.

Лі записався у Morehouse College, історично чорний коледж, де він зробив свій перший фільм, Last Hustle in Brooklyn. Він відвідував кінокурси в Університеті Кларка в Атланті, випустився як бакалавр масової комунікації з Коледжу Моргауз. Він також випустився зі Школи мистецтв Тіша Нью-Йоркського Університету, де й став маґістром з кіно і телебачення.^[14]

Фільм незалежного виробництва Лі, «Joe's Bed-Stuy Barbershop: We Cut Heads», був першим студентським фільмом, який показали на фестивалі Нових Режисерів/Нових Фільмів Центру Лінкольна.

У 1985 році Лі почав робити свій перший повнометражний фільм, «She's Gotta Have It». З бюджетом у $175,000 він зняв фільм за два тижні. Коли перший фільм вийшов у прокат у 1986, він зібрав $7,000,000 лише в США.^[15] «Do the Right Thing», фільм 1989 року, номінували на Оскар за найкращий оригінальний сценарій 1989 року. Багато хто, включно з Кім Бейсінґер, казав, що «Do the Right Thing» також заслуговував на номінацію на найкращий фільм.^[16] Того року найкращим фільмом визнали "Driving Miss Daisy. У 2006 в інтерв'ю з New York magazine Лі сказав, що успіх іншого фільму, який будувався на безпечних стереотипах, ранив його ще більше, аніж те, що його фільм не номінували на цю нагороду.^[17]

Після випуску в 1990 р. фільму «Mo' Better Blues», Лі був звинувачений в антисемітизмі Антидефамаційною лігою й декількома кінокритиками. Вони критикували те, що персонажів-власників клубу Джоша й Мо Флетбуша, Лі назвав Шейлоками (персонаж-єврей із п'єси Шекспіра Венеційський купець). Лі не визнав провини, пояснюючи, що він створював цих персонажів із метою показати, як складно чорним виконавцям в умовах експлуатації. Лі сказав, що Лью Васерман, Сідні Шайнберґ і Том Поллок, єврейські керівники MCA і Universal Studios, навряд чи дозволили би антисемітський вміст у фільмі, який вони спонсорували. Він сказав, що не міг зробити антисемітський фільм, тому що євреї заправляють у Голлівуді, і «це факт».^[18]

Його документальний фільм 1997 р. 4 Little Girls^[en] про дітей, вбитих у вибуху в Баптистській церкві на 16-й вулиці^[en] в Бірмінгемі (Алабама), у 1963 р., був номінований на Премію «Оскар» за найкращий документальний повнометражний фільм.

2 травня 2007 р. 50-й Міжнародний кінофестиваль у Сан-Франциско^[en] вшанував Спайка Лі режисерською нагородою Кіноспільноти Сан-Франциско^[en]. У 2008 році він отримав Wexner Prize.^[19] У 2013 році він виграв The Dorothy and Lillian Gish Prize сумою $300,000.^[20] У 2015 році Лі отримав Премію «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі від Академії кінематографічних мистецтв і наук за внесок у кіно.^[21]

Лі зрежисував, написав і спродюсував режим MyCareer у відеогрі NBA 2K16^[en].^[22]

Фільм «Чорний куклукскланівець», драматичний трилер, що зображає події 1970-х, Ґран-прі на Каннському кінофестивалі 2018 року, і відкривав фестиваль наступного серпня.^[23] Він також отримав номінації на Премію «Оскар» за найкращий фільм та за найкращу режисерську роботу (перша номінація Лі у цій катеґорії), і виграв Премію «Оскар» за найкращий адаптований сценарій.

У 1991 році Лі викладав курс кіновиробництва у Гарварді, а 1993 року почав викладати у Школі мистецтв Тіша Нью-Йоркського Університету. Саме у цій школі він отримав маґістра витончених мистецтв і був призначений мистецьким директором у 2002 році.^[24] На сьогодні він постійний професор Нью-Йоркського університету.^[25]

У середині 1990-х Levi Strauss винайняли Лі знімати серію реклами для телебачення для їхніх джинсів button-fly.^[26]

Маркетолоґи з Nike^[27] пропонували Лі стати режисером їхньої реклами. Вони хотіли об'єднати персонажа з фільму Лі «Їй це потрібно», Марса Блекмона, який обожнював Майкл Джордан, і Джордана в маркетинґовій кампанії для лінійки Air Jordan. Потім Лі просили прокоментувати феномен, коли inner-city youths намагалися вкрасти ці кросівки в інших дітей.^[28] Він сказав, що треба не звинувачувати виробників взуття, яке стало популярним, а «виправляти умови, за яких дитина так багато значення надає важливості пари кросівок, парці чи золоту».^[28]

Через маркетинґ 40 Acres and a Mule Лі режисував рекламу для Converse,^[29] Jaguar,^[30] Taco Bell^[31] і Ben & Jerry's.^[32]

• «Їй це потрібно» (She's Gotta Have It, 1986)
• School Daze (1988)
• «Роби як треба» (Do the Right Thing, 1989)
• Mo' Better Blues (1990)
• Тропічна лихоманка (Jungle Fever, 1991)
• Малкольм Ікс (Malcolm X, 1992)
• Crooklyn (1994)
• Clockers (1995)
• Girl 6 (1996)
• Get on the Bus (1996)
• 4 Little Girls (1997)
• He Got Game (1998)
• Summer of Sam (1999)
• The Original Kings of Comedy (2000)
• Обдурені (2000)
• Jim Brown: All-American (2002)
• 25-та година (25th Hour 2002)
• Вона ненавидить мене (2004)
• Sucker Free City (2004)
• «Невидимі діти» (2005)
• Не впіймали — не злодій (Inside Man, 2006)
• When the Levees Broke (2006)
• Miracle at St. Anna (2008)
• If God Is Willing and da Creek Don't Rise (2010)
• Red Hook Summer (2012)
• Олдбой (Oldboy, 2013)
• Da Sweet Blood of Jesus (2014)
• Чірак (Chi-Raq, 2015)
• Michael Jackson's Journey from Motown to Off the Wall (2016)
• «Їй це потрібно» (She's Gotta Have It, 2017–present)
• Чорний куклукскланівець (BlacKkKlansman, 2018)