Рональд Гарвуд
англ. Ronald Harwood
Ім'я при народженні	англ. Ronald Horwitz
Псевдо	Ronald Horowitz[1]
Народився	9 листопада 1934(1934-11-09)[3][4][5]  Кейптаун, Західна Капська провінція, ПАР
Помер	8 вересня 2020(2020-09-08)[2] (85 років)  Сассекс, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія
Країна	Південно-Африканський Союз  Велика Британія
Діяльність	письменник, сценарист, кінопродюсер, драматург, актор театру, прозаїк-романіст
Галузь	сценічне мистецтво, театр[1], драма[1], кіносценаристикаd[1], телесценарійd[1] і літературна діяльністьd[1]
Alma mater	Королівська академія драматичного мистецтва (1953)[6] і Sea Point High Schoold
Знання мов	англійська[7][1][8]
Членство	Сербська академія наук і мистецтв і Королівське літературне товариство
Роки активності	з 1960
Жанр	драма
Magnum opus	Костюмер
Посада	президент[d][9]
Батько	Isaac Horwitzd[10]
Мати	Isobel Pepperd[10]
Нагороди	член Королівського літературного товариства[d]
IMDb	ID 0367838
Медіафайли у Вікісховищі

Рональд Гарвуд (англ. Ronald Harwood, при народженні Рональд Хорвіц, англ. Ronald Horwitz; 9 листопада 1934, Кейптаун, ПАР — 8 вересня 2020) — британський письменник, драматург та сценарист.

Народився 9 листопада 1934 року у Кейптауні в родині дочки польських емігрантів Ізабель Пеппер і моряка литовського походження Ісаака Хорвиця^[11][12]. Переїхав з Кейптауна до Лондона 1951 року, щоб навчатися на актора. Змінив прізвище на Гарвуд після того, як його вчитель англійської пояснив, що для актора прізвище Хорвіц надто іноземне та єврейське на слух^[13]. Після навчання в Королівській академії драматичного мистецтва він приєднався до шекспірівської трупи сера Дональда Вулфіта. У 1953—1958 роках служив особистим костюмером сера Дональда. Пізніше, спираючись на досвід тих років, він написав п'єсу «Костюмер» і біографію «Сер Дональд Вулфіт, Командор Британської Імперіх: його життя та робота в немодному театрі». 1959 року, покинувши трупу Вулфіта, один сезон грав в театрі «Lyric Hammersmith».

1960 року Гарвуд починає кар'єру письменника й 1961 року публікує свій перший роман «All the Same Shadows», 1962 року пише перший сценарій (для кінострічки «Рядовий Поттер»), а 1964 року створює першу п'єсу «March Hares». Гарвуд є доволі плодовитим автором, ним створено 21 п'єса та 10 книг. Його п'єси подобаються багатьом театралам по всьому світу, але, наприклад, лондонські критики вважають їх важкими й надто серйозними^[14]. Його книги також користуються успіхом: 1994 року роман «Дім» отримав Єврейську щоквартальну премію в області художньої літератури^[14]. Крім того, ним написано більше 16-ти сценаріїв, але при цьому він рідко створював оригінальні сюжети для кінокартин, як правило, адаптуючи для фільмів книги та п'єси, у тому числі власні роботи («Костюмер»).

Одна з найбільш часто повторюваних тем в творчості Гарвуда — це його любов до театру та акторів, яку можна помітити в п'єсах «After the Lions» (про життя Сари Бернар), «Квартет» (про старіючих оперних співаків) та «Костюмер», у напівавтобіографічному нарисі про талановитого південноафриканського піаніста «Another Time» та його театрологічній книзі «Весь світ — театр». Гарвуд проявляв великий інтерес до Другої світової війни. Це видно по сценаріям до таких фільмів, як «Операція „Схід Сонця“», «Вирок», «Піаніст» та «Думка сторін». За їх основу взято реальні події, у двох останніх з них головними персонажами є музиканти. Його п'єса 2008 року «Английськая трагедія» розповідає про життя британського фашиста Джона Амері^[15][16].

Гарвудом також написані сценарії до фільмів «Версія Браунінга» (1994) з Альбертом Фінні, «Театр» (2004) з Аннетт Бенінг і Джеремі Айронсом та «Олівер Твіст» (2005) з Беном Кінгслі.

Він виграв премію Оскар за сценарій до стрічки «Піаніст». До цього він вже був номінований 1983 року за фільм «Костюмер». За підсумками 2007 року Гарвуд отримав третю номінацію на премію Оскар за найкращий адаптований сценарій за сценарій до кінофільму «Скафандр і метелик», заснованому на мемуарах Жана-Домініка Бобі. За цю роботу він також отримав премію BAFTA та ще ряд престижних кінонагород.

Рональд Гарвуд помер 8 вересня 2020 року в себе вдома у графстві Сассекс в 85-річному віці^[17].

Гарвуд був президентом англійського ПЕН-клубу у 1989—1993 роках й Міжнародного ПЕН-клубу у 1993—1997 роках. Він був головою Королівського товариства літератури (2001—2004) та президентом Королівського літературного фонду (2005). Він став членом Королівського товариства літератури 1974 року, кавалером ордена Мистецтв та літератури (1996)^[18] та командором Ордена Британської імперії (1999). 2003 року його було обрано членом Сербської академії наук і мистецтв в Департамент з питань мови та літератури. Гарвуд отримав звання доктора філології Університету Кіля (2002). Почесний доктор Національної академії театру та кіно (місто Софія) (2007), почесний член Центральної школи драми (2007) та почесний член Університету Чичестера (2009). 12 липня 2010 року за свої театральні заслуги Гарвуд був посвячений в лицарі^[19]. Із 2008 року він був головою гілфордського театру «Yvonne Arnaud Theatre».

1959 року одружився з Наташею Ріхль, шлюб тривав до її смерті 2013 року. У пари народилися троє дітей: син Ентоні (1960), дочка Дебора (1963) та дочка Александра (1966). Актор Ентоні Шер доводиться йому двоюрідним братом.

• 1962 — Рядовий Поттер (англ. Private Potter), реж. Каспар Вреде
• 1965 — Ураган над Ямайкою (англ. A High Wind in Jamaica), реж. Александер Маккендрик
• 1966 — Щоб ти здохла, люба (англ. Drop Dear Darling), реж. Кен Г'юз
• 1968 — Діаманти на сніданок (англ. Diamonds for Breakfast), реж. Крістофер Морахен
• 1968 — Дівчина з пістолетом (італ. La ragazza con la pistola), реж. Маріо Монічеллі
• 1970 — Один день Івана Денисовича (англ. One Day in the Life of Ivan Denisovich), реж. Каспар Вреде
• 1975 — Операція «Схід Сонця» (англ. Operation Daybreak), реж. Льюїс Гілберт
• 1981 — Евіта Перон (англ. Evita Peron), реж. Марвін Дж. Чомскі
• 1983 — Костюмер (англ. The Dresser), реж. Пітер Єтс
• 1985 — Доктор і дияволи (англ. The Doctor and the Devils), реж. Фредді Френсіс
• 1987 — Мандела (англ. Mandela), реж. Філіпп Севілл
• 1991 — Красиве кохання (англ. Cin cin), реж. Джин Семс
• 1994 — Версія Браунінга (англ. The Browning Version), реж. Майкл Фіггіс
• 1995 — Два кольори часу (англ. Cry, the Beloved Country), реж. Даррелл Рудт
• 2001 — Думка сторін (англ. Taking Sides), реж. Іштван Сабо
• 2002 — Піаніст (англ. The Pianist), реж. Роман Полянський
• 2003 — Вирок (англ. The Statement), реж. Норман Джевісон
• 2004 — Театр (англ. Being Julia), реж. Іштван Сабо
• 2005 — Олівер Твіст (англ. Oliver Twist), реж. Роман Полянський
• 2007 — Скафандр і метелик (фр. Le scaphandre et le papillon), реж. Джуліан Шнабель
• 2007 — Кохання під час холери (англ. Love in the time of cholera), реж. Майк Ньюелл
• 2008 — Австралія (англ. Austrslia), реж. Баз Лурманн
• 2012 — Квартет (англ. Quartet), реж. Дастін Гоффман