Rifa'a at-Tahtawi
رفاعة الطهطاوي
Народився	(1801-10-15)жовтня 15, 1801 Tahta, Egypt Eyalet, Ottoman Empire
Помер	травня 27, 1873(1873-05-27) (у віці 71 рік) Cairo, Khedivate of Egypt, Ottoman Empire
Країна	Османська імперія
Діяльність	перекладач, журналіст, археолог, історик, філософ, економіст, письменник, школяр, поет, редактор журналу
Alma mater	Аль-Азгар
Знання мов	арабська[1]
Magnum opus	Takhlis al-Ibriz fi Talkhis Barizd і Q125388669?
Конфесія	іслам
Родичі	Mohamed Fathi Rifaa al-Tahtawid
Медіафайли у Вікісховищі

Ріфаа Рафі ат-Тахтаві ( араб. رفاعة رافع الطهطاوي, трансліт. Rifāʿa Rāfiʿ aṭ-Ṭahṭāwī; ^[a] 1801–1873) був єгипетським письменником, викладачем, перекладачем, єгиптологом та інтелектуалом Нахди (арабського Відродження).

Один із перших єгипетських мандрівників до Франції у ХІХ столітті,^[2] Тахтаві опублікував у 1834 році детальний звіт про своє 5-річне перебування у Франції під назвою «Тахліс аль-ібріз фі талхіс баріз» («Видобуток золота в Парижі»),^[3] і відтоді став одним із перших єгипетських науковців, які писали про західну культуру, намагаючись досягти примирення та порозуміння між ісламською та християнською цивілізаціями.

У 1835 році він заснував Школу мов у Каїрі і мав вплив на розвиток науки, права, літератури та єгиптології в Єгипті XIX століття. Його праці вплинули на багатьох пізніших вчених, таких як Мухаммед Абдо.

Тахтаві народився 1801 року в селі Тахта, Сохаг, того ж року, коли французькі війська евакуювалися з Єгипту. Він був азаритом, якого його вчитель і наставник Хасан аль-Аттар рекомендував як капелана для групи студентів, яких Мухаммед Алі відправляв до Парижа в 1826 році. Спочатку він мав стати імамом (ісламським релігійним наставником), але завдяки переконанню авторитетних осіб йому дозволили спілкуватися з іншими членами місії.^[4] Багато студентських місій з Єгипту вирушили до Європи на початку 19 століття, щоб вивчати мистецтво і науки в європейських університетах і здобувати технічні навички, такі як друкарство, суднобудування і сучасні військові технології. Згідно з його мемуарами «Takhlīṣ al-ʾibrīz fī talkhīṣ Bārīz», Тахтаві вивчав етику, соціальну і політичну філософію, а також математику і геометрію. Під час свого перебування у Франції він читав твори Кондільяка, Вольтера, Руссо, Монтеск'є та Безу.^[5]

У 1831 році Тахтаві повернувся додому, щоб взяти участь у загальнодержавних зусиллях з модернізації єгипетської інфраструктури та освіти. Він розпочав кар'єру письменника та перекладача і заснував у 1835 році Школу мов (також відому як Школа перекладачів), яка стала частиною Університету Айн Шамс у 1973 році.^[6] Школа мов сформувала перше сучасне єгипетське інтелектуальне середовище, яке заклало підґрунтя для мобілізації низових верств населення проти британського колоніалізму в Єгипті. Три з його опублікованих томів були роботами з політичної та моральної філософії. Вони познайомили його єгипетську аудиторію з ідеями Просвітництва, такими як світська влада та політичні права і свободи; його ідеями щодо того, яким має бути сучасне цивілізоване суспільство, і що є цивілізованим або «добрим єгиптянином»; і його ідеями щодо суспільних інтересів та суспільного блага.^[7] Робота Тахтаві була першою спробою того, що стало єгипетським відродженням (нахда), яке процвітало в період з 1860 по 1940 роки.^[8]

Тахтаві був членом Освітньої ради при новоствореному Міністерстві освіти наприкінці 1860-х рр.^[9] Він редагував журнал Міністерства освіти під назвою Rawdat Al Madaris між 1870 і 1873 рр.^[10] Помер у Каїрі в 1873 році.

Тахтаві вважається одним із ранніх адаптаторів ісламського модернізму. Ісламські модерністи намагалися інтегрувати ісламські принципи з європейськими соціальними теоріями. У 1826 році Мехмет Алі відправив Тахтаві до Парижа. Тахтаві навчався в освітній місії протягом п'яти років, повернувшись у 1831 році. Тахтаві призначили директором Школи мов. У школі він працював над перекладом європейських книг арабською мовою. Тахтаві відіграв важливу роль у перекладі військових посібників, географії та європейської історії.^[11] Загалом Тахтаві керував перекладом понад 2 000 іноземних творів арабською мовою. У деяких своїх книгах Тахтаві навіть схвально відгукувався про французьке суспільство.^[12] Тахтаві підкреслював, що принципи ісламу сумісні з принципами європейського модерну.

Тахтаві, як і інші представники так званої Нахди, був зачарований французькою (і західною загалом) культурою у своїх книгах.Шаден Тагельдін припускає, що це породило в його ідеях комплекс інтелектуальної неповноцінності, який сприяв «інтелектуальній колонізації», що триває й донині серед єгипетської інтелігенції.^[13]

Тахтаві відкидав соціалізм і робітничий рух, водночас підтримуючи прогресивну для свого часу єгипетську політику.^[14]

Добірка його робіт:

• ar^{[تخليصالإبريزفيتلخيصباريز]} (تخليص الإبريز في تلخيص باريز 'The Extrication of Gold in Summarizing Paris'^[3]), written during Tahtawi's stay in France, published in 1834.
• The methodology of Egyptians minds with regard to the marvels of modern literature, published in 1869 crystallizing Tahtawi's opinions on modernization.
• The honest guide for education of girls and boys, published in 1873 and reflecting the main precepts of Tahtawi's educational thoughts.
• Tawfik al-Galil insights into Egypt's and Ismail descendants' history, the first part of the History Encyclopedia published in 1868 and tracing the history of ancient Egypt till the dawn of Islam.
• A thorough summary of the biography of Muhammad published after Tahtawi's death, recording a comprehensive account of the life of Muhammad and the political, legal and administrative foundations of the first Islamic state.
• Towards a simpler Arabic grammar, published in 1869.
• Grammatical sentences, published in 1863.
• Egyptian patriotic lyrics, written in praise of Khedive Said and published in 1855.
• The luminous stars in the moonlit nights of al-Aziz, a collection of congratulatory writings to some princes, published in 1872.

• The history of ancient Egyptians, published in 1838.
• The Arabization of trade law, published in 1868.^[15]
• The Arabization of the French civil law, published in 1866.^[15]
• The unequivocal Arabization approach to geography, published in 1835.^[15]
• Small-scale geography, published in 1830.^[15]
• Metals and their use, published in 1867.^[15]
• Ancient philosophers, published in 1836.^[15]
• Principals of engineering, published in 1854.^[15]
• Useful metals, published in 1832.^[15]
• Logic, published in 1838.^[15]
• Sasure's engineering, published in 1874.^[15]
• General geography.^[15]
• The French constitution.^[15]
• On health policies.^[15]
• On Greek mythology.^[15]

• Список єгиптологів
• Мухаммад Хазнадар

1. ↑ Also transcribed as Tahtawy or Tahtaoui.

• Newman, Daniel (2004). An Imam in Paris: Al-Tahtawi's Visit to France (1826–31), London: Saqi Books. ISBN 978-0863563461ISBN 978-0863563461
• Wael Abu-'Uksa (2016). Freedom in the Arab World: Concepts and Ideologies in Arabic Thought in the Nineteenth Century. Cambridge University Press.

• Reid, Donald Malcolm (2002). Whose Pharaohs? Archaeology, Museums, and Egyptian National Identity from Napoleon to World War I. University of California Press. ISBN 978-0520240698.
• Vatikiotis, P. J. (1976). The Modern History of Egypt (вид. Repr.). Weidenfeld and Nicolson. ISBN 978-0297772620.
• Gelvin, J. L. (2005). The Modern Middle East: a History. Oxford University Press. ISBN 978-0195167894.

• Gran, Peter. Tahtawi in Paris. Ahram Weekly. 10–16 January 2002.
• refaa el tahtawi