Рельє́фне зва́рювання — контактне точкове зварювання, під час якого напусткове з'єднання утворюється на тих ділянках поверхонь заготовок, які мають контактні виступи, що сприймають тиск та електричний струм^[1].

Зазвичай рельєфи виготовляють у вигляді трапеції, півсфери або зрізаного конуса на деталях з більшою товщиною чи виготовлених із більш міцного металу. Рельєфи на поверхні деталей виштамповують за допомогою пресів, інколи — кернерів. Підготовка поверхонь деталей перед рельєфним зварюванням та їх складання проводиться так, як і перед точковим зварюванням.

Під час рельєфного зварювання процеси формування з'єднань багато в чому схожі з точковим зварюванням. Але при рельєфному зварюванні контакт між деталями визначається не формою робочої поверхні електродів, як при точковому зварюванні, а формою поверхні рельєфів у місці з'єднання. Наявність на початку процесу обмеженої площі у контакті між деталями після стиснення електродами (штампами) і вмикання струму дає можливість концентрувати тепловиділення в місці контакту при значній щільності струму. Рельєфи при цьому осідають внаслідок радіально спрямованої пластичної деформації. Одночасно відбувається очищення твердих поверхонь від оксидів та зварювання у твердій фазі. Далі тепло генерується у нагрітому приконтактному металі деталей, поки виникне зона спільного розплавлення потрібного розміру.

Паралельно з виникненням та збільшенням зони розплавлення навколо неї з'являється ущільнювальний пас, який має таке ж значення, як і при точковому зварюванні. Тривалість протікання зварювального струму залежить від величини рельєфу та товщини деталей. Зусилля на електродах зумовлюється міцнішими характеристиками зварюваних металів та кількістю рельєфів.

З'єднання при рельєфному зварюванні можуть формуватись як у твердій, так і рідкій фазі. З'єднання з литою структурою точки мають більшу міцність і стабільність показників механічних властивостей.

Рельєфне зварювання дає можливість отримувати з'єднання одночасно у декількох точках або безперервні герметичні шви замкнутої форми, збільшує продуктивність технологічного процесу, дає змогу зменшити розмір напусток та вагу самої конструкції, підвищує стійкість електродів та усуває операцію розмітки.

• Любич О. Ӣ. Обладнання і технологія зварювального виробництва: навч. посіб. / О. Й. Любич, В. М. Радзієвський, А. Ф. Будник. — Суми: Сумський державний університет, 2013. — 229 с. — ISBN 978-966-657-467-4

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (травень 2017) Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (травень 2017)