| Рейнджер-7 | |
|---|---|
 Схема космічного апарата Рейнджер-блок 3 | |
| Основні параметри | |
| COSPAR ID | 1964-041A |
| NORAD ID (TLE) | 00842 (мапа) |
| Тип апарата | дослідницький |
| Дата запуску | 28 липня 1964, 16:50 UTC |
| Ракета-носій | Атлас-Аджена Бі |
| Номер запуску |
|
| Космодром | Мис Канаверал, СК-12 |
| Тривалість польоту | 68,7 годин |
| Технічні параметри | |
| Маса | 365,7 |
| Джерела живлення | сонячні батареї |
| Посадка на небесне тіло | |
| Небесне тіло | Місяць |
| Дата і час посадки | 31 липня 1964, 13:25:48.82 UTC |
| Місце посадки | між Морем Хмар і Океаном Бур, 10°38′02″ пд. ш. 20°40′38″ зх. д. / 10.6340° пд. ш. 20.6771° зх. д.[1] |
Рейнджер-7 — американський безпілотний космічний апарат, призначений для передачі зображень місячної поверхні з високою роздільною здатністю впродовж останніх хвилин польоту до зіткнення з поверхнею.
Другий з чотирьох апаратів блоку 3.
Опис
Апарати блоку 3 висотою 3,6 м мали шестикутну базу діаметром 1,5 м. До бази кріпилися рушійна установка, джерело живлення, башта у формі зрізаного конуса використовувалася для розміщення 6 телекамер. На вершині башти розташовувалася циліндрична частково ненаправлена антена. Спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення, що розкривалася в польоті, була прикріплена знизу до бази.
Дві панелі сонячних батарей довжиною шириною 73,9 см і довжиною 153,7 см загальним розмахом 4,6 м, що розкривалися в польоті, опозитно кріпилися знизу до бази.
Корекція траєкторії польоту здійснювалась однокомпонентним двигуном тягою 224 Н.
Орієнтацію у 3-ох площинах забезпечували 12 газових мікродвигунів, 3 гіроскопи, 4 головні та 2 додаткові сонячні й 1 земний сенсори,
Живлення забезпечували 9792 сонячні елементи у двох панелях загальною площею 2,3 м³, потужністю 200 Вт. Дві срібноцинкові акумуляторні батареї місткістю 1,2 кВт·год з номінальною напругою 26,5 В забезпечували окрему роботу системи зв'язку або телевізійних камер впродовж 9 годин. Дві срібноцинкові акумуляторні батареї місткістю 1 кВт·год використовувалися для живлення інших систем апарата.
Апарат мав 6 телевізійних камер.
Система зв'язку:
- параболічна спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення,
- циліндрична частково ненаправлена антена з низьким коефіцієнтом підсилення,
- передавачі:
- телевізійний потужністю 60 Вт з частотою 959,52 МГц;
- телевізійний потужністю 60 Вт з частотою 960,05 МГц;
- потужністю 3 Вт з частотою 960,58 МГц.
Обладнання перетворювало відеосигнал у радіохвилі і передавало за допомогою антени з високим коефіцієнтом підсилення.
Політ
Рейнджер-7 було успішно запущено 28 липня 1964 на низьку опорну орбіту висотою 192 км. Через півтори години після запуску розгінний блок вивів апарат на траєкторію зіткнення з Місяцем. Після відокремлення від Аджени Рейнджер-7 розкрив панелі сонячних батарей, увімкнув систему орієнтації і почав передачу даних параболічною спрямованою антеною з високим коефіцієнтом підсилення замість циліндричної частково ненаправленої антени з низьким коефіцієнтом підсилення
29 липня 1964 року, о 10:27 UTC, апарат успішно здійснив корекцію курсу.
31 липня 1964 року, о 13:08:45 UTC, на висоті 2110 км від поверхні Місяця телекамера почала передачу зображень. Упродовж 17 хвилин було надіслано 4308 знімків. Останній знімок, отриманий до зіткнення, мав роздільну здатність 0,5 м[2].
31 липня 1964 року, о 13:25:48.82 UTC, після 68,6 години польоту на швидкості 2,62 км/с[2] апарат зіткнувся з поверхнею Місяця між Морем Хмар і Океаном Бур (10°38′02″ пд. ш. 20°40′38″ зх. д. / 10.6340° пд. ш. 20.6771° зх. д.)[1]. На честь цієї події цю ділянку того ж року назвали Морем Пізнаним[3].
Примітки
- ↑ а б Samuel Lawrence (24 вересня 2013). LROC Coordinates of Robotic Spacecraft - 2013 Update. lroc.sese.asu.edu. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 9 червня 2015.
- ↑ а б Ranger 7. NASA. 26 серпня 2014. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 21 лютого 2015.
- ↑ Mare Cognitum. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
Джерела
- Рейнджер-7 [Архівовано 15 липня 2012 у Archive.is] в каталозі НАСА(англ.)
- Рейнджер-7 [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.] в Космічній енциклопедії(англ.)
- Рейнджери третього блоку [Архівовано 5 серпня 2014 у Wayback Machine.] в Енциклопедії астронавтики(англ.)
- Рейнджери третього блоку [Архівовано 1 жовтня 2014 у Wayback Machine.] на Космічних сторінках Ґюнтера(англ.)
- Рейнджер-7 [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сторінці Лабораторії реактивного руху(англ.)