Попасна
Герб Попасної Прапор Попасної
Центр міста
Основні дані
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Сіверськодонецький район
Тер. громада	Попаснянська міська громада
Код КАТОТТГ	UA44120070010080343
Засноване	1878
Колишні назви	імені Л. М. Кагановича (1938—1943)
Статус міста	з 1938 року
Населення	▼ 20 600 (01.01.2018)[1]
Площа	29 км²
Густота населення	725 осіб/км²
Поштові індекси	93309
Телефонний код	+380-6474
Координати	48°38′00″ пн. ш. 38°22′48″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	244 м
Водойма	річки: Балка Пилипчата, Балка Комишуваха, Балка Калинова
Назва мешканців	попасня́нин, попасня́нка, попасня́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	Попасна
До обл./респ. центру
- залізницею	99 км
- автошляхами	85 км
Міська влада
Адреса	93300, Луганська область, м. Попасна, площа Миру, буд. 2
Міський голова	Ханатов М. (Керівник  Попаснянської ВЦА)
Попасна у Вікісховищі Карта Попасна Попасна

Попа́сна — місто в Україні, адміністративний центр Попаснянської міської громади Сіверськодонецького району Луганської області та колишній центр ліквідованого Попаснянського району Луганської області України. Засноване в 70-ті роки XIX ст. у зв'язку з будівництвом Донецької залізниці. Місто розташоване в південно-західній частині області, за 90 км від обласного центру. За даними на 17 квітня 2023 року в місті Попасна проживало 200 осіб.^[2]

Місто було майже повністю зруйноване під час бойових дій у лютому-травні 2022 і тимчасово окуповане Російською Федерацією з 8 травня 2022 року.^[3][4]

Поблизу міста проходить Т 05-04. На південно-західній частині міста бере початок річка Балка Пилипчата. У місті бере початок річка Балка Комишуваха. У південній частині міста бере початок Балка Калинова.

Назву місто дістало від хутора Попасна^{[джерело?]}, який належав місцевому поміщикові і був базою для випасу овець^{[джерело?]}. Первісна назва хутора — Кленовий: за поширення клену^{[джерело?]}.

У 1850 році почалося будівництво Донецької Кам'яновугільної залізниці, а в 1878 пішли перші поїзди з Попасної до Дебальцевого та Краматорська. У цьому ж році був побудований залізничний вокзал станції Попасна. З 1910 року Попасна стала великим залізничним вузлом. З 1912 по 1931 рік були побудовані завод силікатної цегли, паровий млин, скляний завод (евакуйований з Польщі), три школи, клуб, бібліотека, вагонне і локомотивне депо, вагоноремонтний завод.

Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 416 людей.^[5]

24 жовтня 1938 року Попасній був офіційно присвоєний статус міста. До 1944 року місто мало назву імені Л. М. Кагановича. У роки війни місто було сильно зруйноване. Але вже з 1944 року, після звільнення, місту повернули назву «Попасна» і в ньому почали відновлювати виробництво. Після війни з'явилися такі підприємства як хлібокомбінат, завод продтоварів, швейна фабрика, молокозавод.

У 1955 році тут діяли кілька підприємств з обслуговування залізничного транспорту, скляний завод, молочний завод, хлібопекарський комбінат, три середні школи, три семирічні школи, дві школи робітничої молоді, початкова школа, 5 бібліотек, стадіон.^[6]

У 1974 році чисельність населення становила 30,3 тис. осіб, найбільшими підприємствами були вагоноремонтний завод, завод металовиробів, скляний завод, молокозавод і швейна фабрика.

У січні 1989 року чисельність населення становила 30 257 осіб (14191 чоловіків і 16066 жінок),^[7] тут діяв вагоноремонтний завод, завод металовиробів, склозавод і швейна фабрика.^[8]

З 2014 року місто перебуває в зоні бойових дій війни на сході України.

22 липня, у межах АТО, українські військові підрозділи і добровольчий батальйон «Донбас» звільнили Попасну від угруповань бойовиків ЛНР.^[9]

Російські загарбники стали обстрілювати місто невдовзі після початку повномасштабної збройної агресії в лютому 2022 року.

8 травня 2022 року українським військовим довелось відійти на підготовлені позиції, місто опинилось під російською окупацією.^[10][11]

2 липня 2022 року в місті спочатку зайнявся, а потім вибухнув російський склад боєприпасів.^[12][13]

27 жовтня 2022 року з'явились заяви, що окупанти не збираються відбудовувати місто Попасна. Окупантами розглядають ідеї переселення людей в інші окуповані міста: Первомайськ, Золоте, Лисичанськ, Сєвєродонецьк.^[14]

За даними перепису 2001 року 49,44 % населення міста вказали українську мову рідною, 50,31 % — російську, 0,25 % — інші мови.^[15]

Економіка міста переважно орієнтована на залізничний транспорт і вугільну промисловість.

Тут діють вагоноремонтний завод, локомотивне депо, вагонне депо^[16]і хлібоприймальне підприємство.^[17]

Попасна.City — міське інтернет-видання, запущене у липні 2018 року колективом газети «Попаснянський вісник» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».^[18] З початком повномасштабної війни редакція релокувалася і продовжує щоденно оновлювати сайт.

• Свято-Миколаївський храм (22.05.1909 р.)
• Палац культури залізничників(1928 р.), зараз Будинок науки і техніки.
• Палац культури вагоноремонтного заводу (1953 р.), з 1991 року — районний будинок культури.^[19]

• 
  Св.Миколаївський храм
• 
  Будинок науки і техніки
• 
  Залізничний вокзал
• 
  Житловий будинок 1940 року

• Сквер «Єднання сердець» — у сквері знаходиться скульптура і місток для закоханих;
• Парк імені Калюжного — з фонтаном відреставрованим у 2019-у році;
• Сосновий бір — знаходиться на околицях мікрорайону Скляний;
• Площа Миру — на площі розташований фонтан з підсвіткою^[20]

• Пам'ятник «Історичний кип'ятильник» — присвячений герою книги «12 стільців». Встановлений на залізничному вокзалі станції Попасна у 2018-у році;
• Мурали французького художника Жюльєна Маллана;
• Мурал — державний Герб України на фоні прапора.^[20]

• «Паславский-Fest» — фестиваль сучасної української пісні, присвячений воїну АТО — Марку Паславському, який захищав Попасну і загинув в Іловайську;
• Фестиваль борщу — проходить у вересні;
• Фестиваль вареників — проходить у лютому-березні.^[20]

Попаснянський районний краєзнавчий музей заснований на базі колишнього шкільно-заводського музею. Організатором і беззмінним керівником музею був ветеран Другої світової війни, «Відмінник народної освіти», Почесний громадянин м. Попасна — Семен Петрович Іофе.^[21]

З 1952 року разом з учнями середньої школи № 45 він почав збирати різні старовинні речі.
09.05.1975 р. відбулося урочисте відкриття музею у окремому приміщенні по вул. Герцена, буд.3. 15.02.2002 р. рішенням сесії районної Ради музею присвоєно статус районного краєзнавчого музею. Колекція районного краєзнавчого музею м. Попасна нараховує понад 13 тисяч одиниць зберігання — це пам'ятки археології, зібрання нумізматики, документи, твори мистецтва й побутові речі. Музейну експозицію розгорнуто на площі 492 м² у 9 залах, де представлено майже 10 тисяч оригінальних експонатів, експозиція складається з наступних відділів:

• «Виникнення життя на землі»
• «Природа краю»
• «Історія краю періоду — кін. ХІХ — поч. ХХ ст.»
• «Історія краю з 1905 до кінця 1930 рр.»
• «Історія краю періоду Другої світової війни з 1941 по 1945 рр.»
• «Мистецтво Попаснянщини»
• «АТО».

Віртуальна подорож музеєм^[22]

Екскурсійні дні: з вівторка по суботу з 8:00 до 17:00.

• Світлини
• 
  Комутатор Еріксон
• 
  Фільтр питної води
• 
  Годинник
• 
  Крученик
• 
  Ліхтарі
• 
  Перепустки до ВРЗ
• 
  Черепиця

• Лисичанськ, Україна (2011) ^{[джерело не вказане 4610 днів]}
• Івано-Франківськ, Україна (2016)^[23]

• Бережний Владислав Олегович (1996—2019) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[24]
• Єгоров Давид Артемович (2001—2023) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Іванченков Андрій Вікторович (13.03.1972 — 02.04.2023) — український військовий, старший сержант 58-мої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Збройних Сил України, що загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року.^[25]
• Комаровський Олексій Валентинович (нар. 1974) — український кіносценарист, драматург, педагог
• Павловський Валерій Володимирович (* 1939) — радянський філософ.
• Петров Євген Анатолійович (1985—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Пугач Валерій Михайлович (* 1945) — український фізик-ядерник, доктор фізико-математичних наук
• Савельєв Олег Миколайович (1928—1999) — лікар-гігієніст, доктор медичних наук, професор Буковинського медичного університету.^[26]
• Шевченко Віктор Порфирович (нар. 1908) — український архітектор.

• 
  Фонтан
• 
  Площа
• 
  Попасна
• 
  Байбак-фест 2018
• 
  будинок
• 
• 

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область

• Офіційний вебсайт Верховної Ради^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• информация о городе Попасная (рос.)
• Календар пам'ятних дат м. Попасна

• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.

Попасна.City — інтернет-видання про життя міста, головні новини Попасної.

Туристичний путівник Попасною: як доїхати, де зупинитися, як розважитись у місті.