| Петров Євген Анатолійович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 29 вересня 1991 Попасна |
| Смерть | 29 серпня 2014 (22 роки) Червоносільське |
| Громадянство |  Україна |
| Псевдо | «Хіщнік» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2013-2014 |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська |
| Рід військ |  Танкові війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Євге́н Анато́лійович Петро́в (29 вересня 1991 — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, навідник-оператор бойової машини 17-ї танкової бригади.
Учасник війни на сході України, загинув у с. Червоносільське під час виходу українських військ з Іловайська.
Народився 29 вересня 1991 року на Луганщині у м. Попасна. У дитинстві полюбляв майструвати моделі танків. Вчився у школі № 25, після неї вступив у Попаснянський ліцей залізничного транспорту, проте не завершив навчання там.[1] Деякий час з батьками жив у Молдавії, але потім сім'я повернулася до України. Після розлучення батьків продовжив спілкуватися з батьком, який створив нову сім'ю. Мати часто їздила до Росії.
У 2013 році підписав контракт зі Збройними силами України.[1] З 2013 року змінив кілька місць служби. Спочатку він був у 92-й бригаді, потім переводився у 93-тю, з неї — у 17-ту танкову.[2]
Заступник командира бойової машини-навідник оператор, 17-та окрема танкова бригада.
26 серпня на БМП № 132 прикривав вогнем бійців «Донбасу» у вуличних боях.[2]
29 серпня 2014-го загинув під час бою з російськими військами у Червоносільському — українська колона намагалась прорватися з Іловайського котла. Євген перебував в складі екіпажу БМП № 132, разом з автомобілями батальйону «Донбас» в'їхав на околицю Червоносільського, де по них було випущено три ПТУРи, а третій влучив у його БМП. Тіло Євгена згоріло у бойовій машині. У БМП № 132 також загинули бійці 93-ї окремої механізованої бригади Віктор Ходак та Олексій Баланчук.
Станом на березень 2017 року Євгенова мати лишались на окупованій території, відмовлялася від контактів з українською стороною. Про батька не було нічого відомо, оскільки той давно не жив із родиною Євгена.[2] З огляду на це, встановити його серед невпізнаних загиблих не було можливим. Вважалося, що рештки Євгена були поховані на Краснопільському кладовищі у місті Дніпро.
У березні 2018 року із редакцією Книги пам'яті зв'язався син батька Євгена від другого шлюбу, завдяки чому вдалося знайти батька — він мешкав у Попасній. Батько здав зразки ДНК, Євген Петров був ідентифікований серед загиблих, похованих у м. Запоріжжя.[2]
15 грудня 2018 року був перепохований у м. Попасна.[2]
Без Євгена лишились батьки, сестра і кохана дівчина.
- указом Президента України № 47/2019 від 28 лютого 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 23
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]
- ↑ а б В Попасной простились с Евгением Петровым, который погиб в бою в Иловайском котле. Попасная.City (рос.). Процитовано 22 грудня 2018.
- ↑ а б в г д Як шукали українського патріота з Луганщини Євгена Петрова // НВІМУ, 21 грудня 2018
- ↑ Указ Президента України від 28 лютого 2019 року № 47/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
- Петров Євген Анатолійович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Смерть рахує до трьох: історія життя та загибелі попаснянського хлопця під Іловайськом
- Бои за Иловайск // LB.ua, 26 серпня 2014 — Євген Петров у люку башти БМП № 132 у шлемофоні