Поджіо — дворянська родина півдня України італійського походження, відома заслугами у військовій, революційній та цивільній діяльності.
Історія роду
Історія родини Поджіо в Україні починається з Поджіо Вітторіо Амадео (нар.1767 — пом.29 серпня 1812, Одеса), коли він прибув з Італії (регіон П'ємонт) до Росії разом з де Рібасом і вступив на російську службу в 1783 році.
Перші нащадки, народжені вже в Україні продовжили займатися військовою діяльністю і узяли участь у заколоті декабристів, за що були покарані засланням до Сибіру.
Нащадки другого та наступних поколінь продовжили займатися військовою діяльністю, а у відставці поселилися спочатку поблизу, а згодом і в самому Златополі.
У XIX та на початку XX століття діти й онуки Поджіо жили в Москві, Костромі, Торопці та в Україні — Києві, Янівці, Златополі. Крім рис обличчя, смаглявої шкіри і життєлюбства, вони успадкували постійні перетини з історичними особистостями. Так, правнучка Йосипа Поджіо Варвара була знайома з Петром Чайковським. Він присвятив її тітці Наталці Плеській п'єсу для фортепіано «Ната-вальс». Крім того, Варвара Поджіо була у родинних відносинах з сімействами Давидових і фон-Мекк. Її донька Галі мала хороші музичні здібності і закінчила Гнесинську школу. Одного разу на канікули Галі приїхала в Арзамас. Тут на ковзанці вона зустріла Олександра Жевакіна, з яким згодом одружилася. Її доньки Ольдам та Ірина танцювали в Нижньогородському театрі опери та балету, де Галі акомпанувала в балетних класах. Мала сина Сергія (нар.1916), що став астрофізиком[1].
В 1928 році зі Златополя був примусово виселений дворянин Михайло Петрович Поджіо.[2]
З часом чоловіча лінія вигасала і на даний час відомі лише нащадки по жіночій лінії, які мешкають у Златополі.
Відомі представники
Поджіо Вітторіо Амадео (нар.1767 — пом.29 серпня 1812, Одеса) — визначний діяч півдня України. Дружина — Кватроккі Магдалена.
- Йосип (нар.30 серпня 1792, Миколаїв — пом.8 січня 1848, Іркутськ) штабс-капітан, декабрист. Перша дружина — Челишева Єлизавета Матвіївна з січня 1816 року (? — 1 лютого 1820). Друга дружина — Бороздіна Марія Андріївна з літа 1825 року (1806–1849).
- Олександр (від першої дружини) (нар.1 лютого 1820- пом.1885) корнет, торопецький повітовий голова дворянства. Дружина — Муравйова Варвара Миколаївна.
- Софія (від першої дружини) в шлюбі з майором Плеським Андрієм Вікентійовичем.
- Володимир (нар.1942 - пом.-?) керуючий кам'янськими маєтками[3] . Його портрет та деякі подробиці життя описала Маріамна Лопухіна[4]. Дружина Юлія Геттекемер (Целестіна?)
- донька Олена Плеська
- донька Ольга Плеська
- донька Дарʼя Плеська
- син Борис Плеський
- син Михайло Плеський (нар. 8 листопада 1873 - пом. 1938). Дружина — Єлизавета.
- донька Валентина Плеська (нар. 1904)
- син Георгій Плеський (нар. 31 березня 1901 - пом. 22 січня 1985). Дружина — Маргарита Плеська (Коробова) (нар. 21 березня 1903 - пом. 1 жовтня 1989).
- Володимир (нар.1942 - пом.-?) керуючий кам'янськими маєтками[3] . Його портрет та деякі подробиці життя описала Маріамна Лопухіна[4]. Дружина Юлія Геттекемер (Целестіна?)
- Наталія (від першої дружини), в шлюбі Бодятинська, у 1837 році жила з бабусею в Іванівці (Олександрівський район)
- Марія (від першої дружини), в шлюбі Сервиріг, у 1837 році жила з бабусею в Іванівці (Олександрівський район)
- Лев (від другої дружини) (нар.8 квітня 1826, Іванівка (Олександрівський район) — пом.?) служив у Новомиргородському уланському полку. Володів маєтком Пастирське.
- Михайло
- Андрій. Перша дружина — ? Друга дружина — Совенко.
- Лев (від першої дружини) в 1909 році поручик 11-го драгунського Ризького полку, м. Кременець.
- Михайло (від першої дружини).
- Олександр (від другої дружини) (Совенко).
- Варвара (від другої дружини) (Совенко) (нар.17 грудня 1888 — пом.25 грудня 1970). Чоловік — Поджіо Петро Михайлович (нар.1886 — пом.1933) (Див. вище).
- Олена (нар.28 червня 1910 — пом.9 лютого 1985). Чоловік — Качур Герасим (нар.1909).
- Тамара (нар.10 липня 1935). Перший чоловік — Титаренко І. Другий чоловік — Тофель С.
- Людмила (від першого чоловіка) (1953).
- Олена (від другого чоловіка) (1965).
- Зіна (нар.14 квітня 1937 — пом.10 липня 2011). Чоловік — Тягай Віктор (нар.1936).
- Світлана. Чоловік — Самосенко В.
- Віктор.
- Микола.
- Світлана. Чоловік — Самосенко В.
- Ольга (нар.10 травня 1941) Чоловік — Чернявський Петро Якович (нар.5 січня 1943)
- Ніна (нар.1 квітня 1944 — пом.12 грудня 1972). Другий чоловік — Семенчук В.
- Петро (нар.7 липня 1949). Дружина — Черненко З.
- Юрій ().
- Надія (нар.1932). Чоловік — Рябошапко Г.
- Тамара (нар.10 липня 1935). Перший чоловік — Титаренко І. Другий чоловік — Тофель С.
- Олена (нар.28 червня 1910 — пом.9 лютого 1985). Чоловік — Качур Герасим (нар.1909).
- Іван (від другої дружини) (Совенко)
- Михайло (від другої дружини) (Совенко).
- Олексій (від другої дружини) (Совенко).
- Андрій (від другої дружини) (Совенко).
- Олександр (нар.5 квітня 1798, Миколаїв — пом.6 червня 1873, Вороньки) підполковник, декабрист. Дружина — Смирнова Лариса Андріївна з 1850 року, класна дама Іркутського дівочого інституту.
- Варвара (нар.22 жовтня 1854- пом.1922). Чоловік — (15 серпня 1873) Володимир Степанович Висоцький (нар.1849), на службі з 1868 року, в 1871 році був корнетом лейб-гвардії Гродненського гусарського полку, після одруження виїхав з дружиною до Флоренції, потім повернувся на службу, в 1873 році поручик лейб-гвардії Гродненського гусарського полку, в 1888 році полковник, пізніше пішов у відставку і служив у митному відомстві. На 1914 рік був дійсним статським радником, керуючим Вірбаліською митницею. Нагороджений: Орден Святої Анни 3 ступеня (у 1904), Орден Святої Анни 2 ступеня (у 1909), медалями в пам'ять Імператора Олександра III, в пам'ять 300-річчя дому Романових та іноземними орденами — Орден Лева і Сонця 2 ступеня (у 1906), Орден князя Данила I 3 ступеня, Військовий орден Святого Генріха[5].
Галерея
-
Поджіо Лев Йосипович.
-
Поджіо Лев Андрійович.
-
Златопіль. Будинок родини Поджіо.
-
Тамара, онука Поджіо.
-
Ольга, онука Поджіо.
-
Могила Поджіо Петра Михайловича.
-
Могила Поджіо Варвари Андріївни.
-
Могила Поджіо Олени Петрівни.
-
Висоцький Володимир Степанович.
Примітки
- ↑ Яковлєва І., Жищук О. Юрий Юрьевич Куликов, Жевакины - друзья папиного детства./Ирина Михайловна Яковлева. Капризы моей памяти.(рос.)
- ↑ Мариновский Ю., Удовик И. Российское дворянство на территории нынешней Черкасщины с конца XVIII ст. // Пушкинское кольцо — 2010. Альманах. Т.1. — Черкассы, 2010.(рос.)
- ↑ Нікітін Б.. Чайковський. Старе та нове. Р. Сім'я(рос.)
- ↑ О.Давидова-Дакс. Спогади про Росію перед революцією. — С. 70-71 [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Висоцький А. П. Дворяне Высоцкие в Московском государстве и Российской Империи./ Wysocki genealogy and family history [Архівовано 2015-07-24 у Wayback Machine.](рос.)