Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Панченко Олександр Іванович
Народився	29 вересня 1961(1961-09-29) (63 роки) с. Сокириха, Полтавська область
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	адвокат, письменник, краєзнавець, публіцист
Alma mater	Академія військово-морських сил імені П. С. Нахімова і Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Знання мов	українська
Нагороди
Премії	Львівська обласна премія імені героя України Степана Бандери (2012), журналістська премія імені Василя Симоненка (2014), імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2015), імені Івана Огієнка (2015), імені Дмитра Яворницького НСКУ (2016), Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2019, м. Тернопіль), імені Ірини Калинець (2018), міжнародна літературна премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» та інші
Медіафайли у Вікісховищі

Панченко Олександр Іванович (нар. 29 вересня 1961, с. Сокириха, Полтавська область) — український юрист (адвокат-правозахисник), громадський діяч, письменник-документаліст, публіцист, краєзнавець. Доктор права (1998)^[1], приват-доцент УВУ (2002, м. Мюнхен, Німеччина). Віце-президент Асоціації українських правників (1993—2006); член Керівної ради Світового конгресу українських юристів (1992—1994, 2002—2004) і Харківської правозахисної групи.

Закінчив Севастопольське вище військово-морське інженерне училище (1983) та юридичний факультет Київського державного (тепер — Національний) університету імені Тараса Шевченка (1991).

1983—1986 — офіцер Північного флоту, командир групи автоматики і телемеханіки ядерного реактора атомного підводного човна в Заполяр'ї (нині РФ). Згодом працював в органах державного управління, юрисконсультом на підприємствах у м. Лохвиця; від 1995 — адвокат у галузі кримінального, цивільного та бізнесового права.

Майже щороку відвідує місця національно-визвольних змагань на Тернопільщині (Бережани, Зборів, Козову, Підволочиськ, Тернопіль, Чортків), Львівщині (Сприня^[2]), Івано-Франківськ^[2] тощо.

Виступає з пропозиціями та зверненнями щодо демонтажу пам’ятників та символів тоталітарного режиму, за перейменування та повернення історичних назв вулицям, паркам, площам та місцевостям^[2].

Співпрацював з редакцією ТЕС.

Автор проєктів, ініціатор, а в переважній більшості випадків фундатор встановлення у м. Лохвиці композицій, меморіяльних дощок, таблиць та пам’ятних знаків^[3]:

• символічного каменя «Борцям за Волю України»^[2];
• композиції «Чотири постаті ‒ одна ідея. Іван Мазепа ‒ Микола Міхновський ‒ Симон Петлюра ‒ Роман Шухевич»^[2];
• погруддя Тарасові Шевченку^[2];
• пам’ятного знаку «Жертвам Голодомору і політичних репресій української нації»^[2];
• меморіальних дощок Михайлові Дмитренку, Антону Кущинському, Дмитрові Андрієвському, Борисові Андрієвському, Полікарпу Плюйку (Полю Половецькому) (всі — 2008), схиархимандриту Андроніку (Олексію Лукашеві), отцю Ніколаю (Миколі  Комарецькому), владиці Веніаміну (Василю Пуцеку-Григоровичу) (всі — 2010), Аверклію Гончаренку, Михайлові Ханенку (обидві — 2011), Іванові Кравченку-Крюковському^[2] і Михайлові Туган-Барановському^[2], Митрополитові УАПЦ Василю Липківському, Петру Калнишевському, Федіру Пероцькому, Володимирові Гордону, Ніні Фьодоровій (Антоніні Подгоріній), Михайлові Верхацькому та іншим;
• пам’ятний знак у формі стилізованого вірменського Хреста Хачкар з написом «Воїнам Вірменського Леґіону – борцям проти тоталітаризму» на місці розстрілу в часі німецької окупації 12 леґіонерів-вірмен (2012, поблизу Лохвиці);
• пам’ятний козацький Хрест у центральному парку Лохвиці поблизу місця, де колись знаходилась церква, а пізніше — Собор Різдва Пресвятої Богородиці, та коло місця поховання у 1702 році генерального осавули та наказного Гетьмана українських козаків Григорія Гамалії.

За ініціативи Олександра Панченка 12 квітня 2018 року Полтавська обласна рада ухвалила рішення «Про оголошення в Полтавській області 2018 року «Роком художника Михайла Дмитренка», він також є натхненником створення у Лохвиці постійно діючої «Галереї Українського образотворчого мистецтва імені Михайла Дмитренка» та перевидання Альбому його вибраних праць^[3].

Автор 18 наукових розвідок, книг політичної публіцистики, україністики та краєзнавства; упорядкував і видав понад 20 книг споминів та збірників статей діячів української політичної еміґрації, нарисів, статей, есе з проблем та історії українського державотворення, статей у наукових збірниках, українських і закордонних періодичних виданнях, електронних засобах масової інформації, зокрема, часописах «День»^[4], «Майдан»^[5], «Український погляд»^[6] (усі — Україна), «Свобода» (США), «Вісті комбатанта» (Канада) та інших.

• Микола Лебедь. Життя, діяльність, державно-правові погляди // В-во «Кобеляки», 2001. ISBN 966-95488-0-2
• Держава, право і революція у визвольній концепції Анатоля Камінського // В-во «Гадяч», 2002. ISBN 966-95949-3-6
• Мирослав Прокоп. Нарис політичного портрету // В-во «Гадяч», 2002.
• Асоціація українських правників. Хронологія діяльності, здобутки й перспективи // Івано-Франківськ, 2002.
• Українська головна визвольна рада — ГС ЗС УГВР — ЗП УГВР — середовище УГВР. Документи, інформації, словник імен // В-во «Гадяч», 2004. ISBN 966-95949-2-8
• Лев Ребет: Нація і держава. Демократія і право // В-во «Гадяч». 2003. — ISBN 966-8285-01-8
• Організація Українських Націоналістів за кордоном в контексті українського державотворення. Науково-популярний нарис // В-во «Гадяч», 2003. ISBN966-8285-05-0
• Полтавщина: Лохвицький край // В-во «Гадяч», 2004. ISBN 966-8285-13-1
• Із архіву Марцюка // В-во «Гадяч», 2004.
• Краєві позиції та фінанси ОУН і УПА. Допомога українським політв'язням // В-во «Гадяч», 2006. ISBN 966-8285-40-9
• Мала енциклопедія Лохвиччини. Мій рідний край та тлі української історії в персоналіях // 2008 ISBN 978-966-8285-71-4
• Армянский легион. Факты, размышения, реконструкции, архивные материалы и воспоминания (рос. мова) // Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2013. ISBN 978-966-355-081-7
• Українська австраліана. — Полтавщина, Галичина, Боснія // Київ: «Видавництво імені Олени Теліги», 2014. — ISBN 978-966-3555-100-5
• Біографічно-історичний народний календар-альманах «Лохвиця, Посулля, Україна…» // В-во «Гадяч», 2015 — ISBN 978-617-567-089-7^[7]
• Друга дивізія УНА. Енциклопедія воєнної Доби. УНК, УНА, 2-га Дивізія УНА, Протипанцерна бриґада «Вільна Україна», УВВ, УВК, Українська допоміжна поліція у боротьбі за Волю України в подіях, персоналіях, спогадах, реконструкціях, версіях та інформаціях. — (Спільна книга з д-ром Іваном Буртиком) // В-во «Гадяч», 2016 — ISBN 978-617-567-093-4^[8]
• Лохвицьке товариство сільських господарів та повіт. — Історія, наука і долі на зламі Доби (нариси, біографії, документи, світлини) // Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2017 рік ISBN 978-966-355-103-6
• Український демократичний націоналізм в минулому, дії, персоналіях та історичній перспективі. — Постаті і портрети: ЗП (Середовище) УГВР — ОУН за кордоном. Нариси, статті, рефлексії, есе" // Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2018. ISBN 978-966-355-126-5^[9]
• Полтавська діаспора. Велика енциклопедія. Лохвиця, Полтавщина, Україна, Европа, Австралія, Америка. — Українці, московити, євреї… Біографічні інформації, нариси, статті, рефлексії, есеї, довідки, листи // В-во «Гадяч», 2021. ISBN 978-617-567-137-5^[10]
• «Незбагнення Лохвиця — Планета Українського Світу. Незнищенні терени українства: Сенча, Чорнухи, Заводське (Янишпіль) та інші поселення Лохвицького краю в світовому обширі. — Історія, постаті, події, звичаї, постаті, світлини». ISBN 978-617-657-158-8^[11][12]

• Мирослав Болюх. «Оглянувшись в минуле…» // В-во «Гадяч», 2004. ISBN 966-8285-14-Х
• Василь Томків. «…Та найбільше любив Україну» // В-во «Гадяч», 2004. ISBN 966-8285-18-2
• Володимир Осип Демчук. «Життя. Війна. Поезії» (Спогади, роздуми та поезії вояка Дивізії «Галичина») // В-во «Гадяч», 2003. ISBN 966-82-85-08-5
• Дарія Ребет. «На перехрестях визвольних змагань» (Вибрані статті) // В-во «Гадяч», 2003. ISBN 966-95949-8-7
• Володимир П. Стахів. «Про українську зовнішню політику, ОУН, Карпатську Україну та політичні вбивства кремля» // В-во «Гадяч», 2005. — ISBN 966-8285-25-5
• Анатоль Камінський. «На шляху до національної держави. Еволюція і революція. Самоборона і наступ. Процес і потенціал» // В-во «Гадяч», 2005. ISBN 966-8285-26-3
• Зиновій Соколюк. «Теорія поліції» // В-во «Гадяч», 2005 — ISBN 966-8285-30-1
• Ірина Козак (Савицька). «На буремних шляхах визвольної боротьби» // В-во «Гадяч», 2005. –ISBN 966-8285-36-0
• Богдан Кордюк. «Із міркувань на різні теми» // В-во «Гадяч», 2006. ISBN 966-8285-39-5
• Українці і євреї // В-во «Гадяч», 2006. ISBN 966-8285-42-5
• Євген Врецьона. «Фраґменти з життя та боротьби» // В-во «Гадяч», 2006. ISBN 966-8285-46-8
• Зв'язкова генерала Галина Дидик: «…На жаль, і я жива» // В-во «Гадяч», 2007. ISBN 978-966-8285-50-9
• Роман Ільницький. «Думки про українську визвольну політику» // В-во «Гадяч», 2007. ISBN 978-966-8285-47-9
• Василь Томків. «Важко забути. Фраґменти із пережитого та написаного» // В-во «Гадяч», 2007. ISBN 978-966-8285-59-2
• о. д-р Іван Гриньох. «Бог і Україна понад усе» // В-во «Гадяч» 2007. — ISBN 978-966-8285-64-6
• Анатоль Камінський. «„Пролог“ у холодній війні проти Москви. Продовження визвольної боротьби із-за кордону» // В-во, 2009. — ISBN 978-966-8285-95-0
• «Микола Лебедь і визвольна боротьба ОУН, УПА, УГВР. Збірка вибраних праць Миколи Лебедя та інших діячів українського організованого національно-визвольного руху» // В-во «Гадяч», 2011. — ISBN 978-617-567-021-7^[2]
• «Українська дивізія „Галичина“ та тлі Доби Воюючої України». Збірка стосовних праць, статей та споминів // В-во «Гадяч», 2011. ISBN 978-617-567-027-9^[2]
• Поль Половецький (Полікарп Порфирович Плюйко). «Трагедія поневоленого народу. Розмірковую… Аналізую. Викриваю!…» // В-во «Гадяч», 2012. ІSBN 978-617-567-038-5
• «Лохвицький історичний збірник», (перевидання книги «Лохвицкій историческій сборник», издание Лохвицкаго уезднаго земства, Кіев, тип. Т-ва Н. А. Гирич, Трехсвятительская ул.14., 1906) // Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2012. — ISBN 978-966-355-080-0
• Лев Ребет, Дарія Ребет. «ОУН, нація, демократія, Україна» — Вибрані праці, статті, спогади // Київ: «Видавництво імені Олени Теліги», 2013. ISBN 966-355-091-6^[13]
• Митрович Кирило. «Від філософії Григорія Сковороди до міркувань в українському самостійницькому часописі „Сучасність“. — Роздуми, аналізи розважання» // В-во «Гадяч» — 2024. ISBN 968-617-567-167-2

• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2020) — за вагомий особистий внесок у розбудову правової держави, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм^[14];
• Почесна Грамота Верховної Ради України (2019)^[15][16];
• премії
  • Львівська обласна премія імені героя України Степана Бандери (2012) у номінації "Політична діяльність^[17][18];
  • журналістська премія імені Василя Симоненка (2014)^[19][20];
  • імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2014)^[21][22];
  • імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2015) — за популяризацію духовно-культурних надбань українського народу, діяльність у галузі україністики, внесок у справу утвердження Української державности, зміцнення духовности й патріотизму нашого народу, видавничу діяльність, 25-літню національно-державницьку позицію в обороні прав, свобод і засад окремішности українського народу^[23][24];
  • імені Івана Огієнка (2015) у галузі освіти^[25];
  • імені Пантелеймона Куліша (2015)^[26][24];
  • Всеукраїнська премія імені Бориса Грінченка (2015)^[24];
  • імені Дмитра Яворницького НСКУ (2016)^[27];
  • імені Івана Багряного^[28];
  • імені Панаса Мирного (2017) у номінації «Журналістика, публіцистика»^[29][30][31];
  • Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2019, м. Тернопіль) — за видання понад тридцяти книжок з історії національно-визвольної битви^{[32][33][34][35]};
  • імені Ірини Калинець (2018) — за утвердження авторитету України та дослідження «білих плям» в історії України^[36][37];
  • імені Юрія Горліса-Горського (2018) у номінації «Національно-патріотичне виховання»^[38][39];
  • імені Михайла Грушевського НАНУ (2023)^[40][41];
  • міжнародна літературна премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2024) — за визначну наукову, публіцистичну, видавничу та громадську діяльність на благо України^[42][43];
  • премія імені Дмитра Нитченка (2024)^[44][45];
• «Золотий хрест за особливі заслуги» Братства вояків Української Дивізії «Галичина» (2011)^[46][47];
• звання «Почесний Український Адмірал» із врученням почесної відзнаки «20 років Військово-Морським Силам України» (2013)^[48];
• церковні відзнаки, зокрема,
  • орден Святого Архистратига Михаїла УПЦ КП (2011)^[49][16];
  • орден Святого Миколая Чудотворця (2015)^[16];
  • почесна премія Української Православної Церкви Київського Патріархату імені преподобного Паїсія Величковського (2011)^[50][51];
• Почесна відзнака «Патріот України» — за патріотизм та відданість Українській державі з одночасним присвоєнням звання «Почесний український капітан 1-го ранґу» (2012)^[52];
• Відзнака «Медаль Ґарета Джонса. Правда і Честь» (2023)^[53][54];
• міжнародна відзнака Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду Т. Г. Шевченка «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» (2023)^[55];
• відзнака міжнародного конкурсу імені Олеся Гончара журналу «Бористен» (2018)^[56][57];
• інші відзнаки^[58].

• Мельничук, Б., Щербак, Л. Панченко Олександр Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 24. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Москаленко О. Шлях хуторянина // Свобода. — 2021. — 25 лист.

Зовнішні відеофайли
	Подвійний доказ. Вбивство Степана Бандери

Асоціація українських правників

•  Панченко Олександр Іванович у соцмережі «Facebook»
• Олександр Іванович Панченко // Чтиво.