| Остафій Горностай | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | після 1577 |
| Поховання | Пересопницький монастир Різдва Пресвятої Богородиці[1] |
| Громадянство | |
| Учасник | Лівонська війна[2] |
| Конфесія | православ'я кальвініст |
| Рід | Горностаї |
| Батько | Іван Горностай |
| Мати | Ганна Соломирецька |
| У шлюбі з | Олена Чорторийська |
| Діти | 1 син |
 | |
Остафій Іванович Горностай (*д/н — після 1577) — політичний діяч Речі Посполитої.
Походив з впливового шляхетського українського роду Горностаїв гербу Гіпокентавр. Один з молодших синів Івана Горностая, воєводи новогрудського, та княгині Ганни Соломирецької. Дата народження точно не встановлена. Втратив матір близько 1550 року. Після смерті батька у 1558 році опинився під опікою брата Гаврила. До 1565 року став офіційно правочинним. У 1566 році або трохи пізніше продав великий будинок у Вільні роду Радзивіллів.
У 1567 або 1568 році одружився з представницею роду Чорторийських. 1568 року записав на дружину третину (відповідно до Литовського статуту) своїх маєтностей у розмірі 2000 коп грошей литовських. На початку 1570-х років (в усілякому випадку до 1575 року) перейшов до кальвінізмі. 1577 року викупив у Радзивіллів будинок у Вільно, який передав місцевій кальвіністській громаді для проведення зборів. Активно підтримував кальвіністів на Русі (в Україні) та Литві, сприяючи проповідникам у власних володіннях. Помер до 1598 року.
У 1598 році його дружина Олена надала Пересопницькому монастирю село Пересопницю. У цьому ж монастирі було поховано Остафія Горностая, а згодом його дружину.
Дружина — Олена, донька князя Івана Чорторийського
Діти:
- Олександр (д/н—після 1598)
| Гаврило | Єронім | Самійло | Михайло | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Іван | Іван | Анна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Роман Івашкович | Остафій Горностай | Єрмоген | Єлизавета | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Остафій | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Оникій | Фрідерик | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 30.
- ↑ Сліж Н. Лёс дзяцей Івана Гарнастая, падскарбія ВКЛ // Białoruskie Zeszyty Historyczne — Беласток: Беларускае гістарычнае таварыства, 2013. — вип. 39. — С. 50. — ISSN 1232-7468
- Акты, издаваемые Виленскою археографическою комиссиею. — Вильно, 1875. — T. 8.
- Boniecki A. Poczet rodów w Wielkim księstwie Litewskim w XV i XVI wieku. Warszawa, 1887. — S. 86. (пол.)
- Stecki T. J. Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki. — Kraków, 1888. — S. 178—179, 181. (пол.)
- Merczyng H. Zbory i senatorowie protestanccy w dawnej Rzeczypospolitej. — Warszawa, 1905. — S. 128. (пол.)
- Kulikowski E. Opis powiatu Kijowskiego / Wyd. M. Dubiecki. — Kijów-Warszawa, 1913. — S. 123—129. (пол.)
- Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław-Warszawa-Kraków: Wydawnictwo PAN, 1960—1961. — T. IX. — S. 626. (пол.)
- Князі Чорторийські: документи і матеріали XVI–XVII ст. (із зібрання «Західно-Руських актів» Російської національної бібліотеки) /Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука. — К., 2016. — 228 с.
- Задорожна О. Протестанти з роду Горностаїв (середина XVI-перша половина XVII ст.) // Наукові записки НаУКМА. Том 20. Історичні науки. Ч. 1. — 2002. — С. 61-66.