| італ. Madonna d'Orleans | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Рафаель Санті |
| Час створення: | 1505–1507 роки |
| Розміри: | 29 x 21 см |
| Висота: | 310 міліметр |
| Ширина: | 230 міліметр |
| Матеріал: | олія |
| Техніка: | дошка |
| Жанр: | сакральне мистецтво |
| Зберігається: | Шантійї, Франція |
| Музей: | Музей Конде |
| Інвентарний номер: | PE 39[1] |
 «Орлеанська Мадонна» у Вікісховищі | |
«Орлеанська Мадонна» — картина італійського художника доби Відродження Рафаеля, написана близько 1505–1507 років.[2]
Історія власників
На початку XVI століття картину, яка перебувала в зібранні савойського герцога Карла III, кілька разів копіював п'ємонтський художник Джованні Мартіно Спанцотті. «Невелика флорентійська картина» згадана і в його листі до герцога. Очевидно, в Турині, який відставав від Флоренції з художнього погляду, полотно Рафаеля вважалося дивиною і мало неабиякий успіх. Зібрання вдовиці савойської герцогині Христини налічувало вже чотири роботи Рафаеля. У 1647 році всі вони були викрадені з її замку.
Сліди картини знову виявляються в 1729 році в каталозі естампів, замовленому П'єром Кроза. У ньому власником «мадонни» названо єпископа Памьє, який пізніше продав її регенту Філіпу Орлеанському. Картина прикрашала інтер'єр Пале-Рояль до 1791 року, коли Філіп Егаліте, щоб сплатити величезні борги, продав успадковані від предків роботи великих італійців банкіру Едуару де Валькьє. Його кузен Лаборд де Мервіль 7 років потому влаштував розпродаж в Лондоні. За підсумками аукціону вся колекція була придбана британськими лордами Бріджвотером, Гауером і Карлейлом (які скинулися з такої нагоди), проте «Мадонна Орлеанського дому» одразу ж була направлена на перепродаж.
Картина пройшла через руки кількох бельгійських і французьких колекціонерів, зокрема, маркіза Агвадо. В 1869 році її викупив герцог Омальський і помістив у своєму маєтку Шантійї поруч з іншими роботами Рафаеля — «Трьома граціями» і «Мадонною Лорето».
Характеристика
На відміну від більшості робіт Рафаеля, Марія зображена не на тлі пейзажу, а в тісному домашньому інтер'єрі, на слабо освітленому тлі з полками, що ледь виступають з мороку і де помітні банки з зіллям. Настільки незвичайний для Рафаеля інтер'єрний фон може бути пояснений впливом «Святого Єроніма» Яна ван Ейка, де реторти й пробірки тлумачаться алегорично. Рафаель міг бачити картину ван Ейка в зібранні Медічі.
Триколірне вбрання Марії добре відоме за іншими роботами Рафаеля (наприклад, за «Прекрасною садівницею»). Діагональна поза немовляти досить незвичайна, а його голова має риси схожості з немовлятами Мікеланджело (наприклад, в «Мадонні Брюгге»). Зачіска Марії близька до зачіски моделі з картини Рафаеля «Пані з єдинорогом», яка була написана приблизно в один час з «Мадонною Орлеанського дому».
Література
- Pierluigi De Vecchi. Raffaello. Rizzoli, Milano 1975.
- Paolo Franzese. Raffaello. Mondadori Arte, Milano 2008.
Примітки
- ↑ а б Joconde — 1975.
- ↑ La Madone de la maison d'Orléans. Les Collections du musée Condé. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 19 січня 2012. (фр.)
