«Сикстинська Мадонна»

італ. Madonna Sistina
Творець:	Рафаель Санті
Час створення:	1514
Розміри:	265 × 196 см
Висота:	269,5 см
Ширина:	201 см
Матеріал:	олія на полотні
Жанр:	сакральне мистецтво[4]
Зберігається:	Дрезден, Німеччина
Музей:	Дрезденська картинна галерея
Інвентарний номер:	Gal.-Nr. 93[3], Gal.-Nr. 93[2] і AM-93-PS01
«Сикстинська Мадонна» у Вікісховищі

«Сикстинська Мадо́нна» — картина Рафаеля. Перебуває в Галереї старих майстрів у Дрездені, придбана 1754 року з П'яченци Августом III Фрідріхом за близько 20 000 цехінів (70 кг золота). Розмір: 265×196 см. Є одним з найвідоміших творів італійського Ренесансу. Виконана ця картина близько 1512–1514 років на замовлення церкви святого Сикста у П'яченці, звідси і її назва.

Під час Другої світової війни гітлерівське керівництво заховало картину разом з іншими цінними творами в сховищах. В травні 1945 року радянські війська знайшли «Мадонну» у штольні неподалік від Дрездена. Після війни картина була на реставрації в Москві, а 1955 року її повернули разом з іншими картинами у Дрезден. Цей дивний образ добре знали і в минулому.

Величезне за розмірами (256 x 196 см) полотно Рафаель створив для вівтаря церкви монастиря Святого Сикста в П'яченці на замовлення папи Юлія II. Існує гіпотеза, що картина була написана в 1512—1513 роках на честь перемоги над французами, що вторглися в Ломбардію в ході Італійських воєн, і подальшого включення П'яченци до складу Папської області.

Що вельми незвично для початку XVI століття, матеріалом слугувала не дошка, а полотно. Це може свідчити про те, що полотно планували використовувати як хоругву (якщо тільки вибір матеріалу не пояснюється великими габаритами твору).

У XVIII столітті поширилася легенда (не підтверджена історичними документами), що Юлій II замовив полотно Рафаелю для своєї гробниці і що моделлю для Мадонни була кохана Рафаеля Форнаріна, для Сикста — сам папа Юлій (племінник Сикста IV), а для святої Варвари — його племінниця Джулія Орсіні. Прихильники теорії, що полотно створювалося для папської гробниці, звертають увагу на те, що жолуді на ризі Сикста явно стосуються цих двох пап з роду делла Ровере (rovere перекладається як «дуб»).

Водночас на створення образу саме для церкви у П'яченці вказує те, що її покровителями завжди вважалися свв. Сикст і Варвара, зображені на цьому полотні. Образ вдало вписався в центральну частину апсиди церкви в П'яченці, де слугував своєрідною заміною відсутнього вікна.

На картині зображені Мадонна з немовлям в оточенні папи Сикста II і Святої Варвари по боках із двома янголятами, що дивляться знизу вверх на сходження Бога. Фігури утворюють трикутник. Розкрита по боках завіса зайвий раз підкреслює геометричну продуманість композиції. Це один з перших творів, в якому глядач незримо виявляється вписаним у композицію: здається, що Мадонна спускається з небес прямо назустріч глядачеві та дивиться йому в вічі. В образі Марії гармонійно поєднані захват релігійного тріумфу (художник повертається до ієратичності композиції візантійської Одигітрії) з такими загальнолюдськими переживаннями, як глибока материнська ніжність і окремі ноти тривоги за долю немовляти.

Таємна влада матері, що несе свою дитину людям, століттями хвилювала та бентежила серця. Недивно, що Мадонну постійно копіювали. Наприклад, в українському містечку Бучач в тимпані костелу Успіння Пресвятої Богородиці є копія «Сикстинської Мадонни» Рафаеля.^[5]

• Claudia Brink/ Andreas Henning (Hrsg.): Raffaels Sixtinische Madonna. Geschichte und Mythos eines Meisterwerks, Berlin 2005
• Andreas Henning: Raffaels Transfiguration und der Wettstreit um die Farbe. Koloritgeschichtliche Untersuchung zur römischen Hochrenaissance, Deutscher Kunstverlag, München 2005, ISBN 3-422-06525-3, zugl.: Berlin FU Diss. 2002
• Theodor Hetzer: Die Sixtinische Madonna, Verlag Urachhaus, Stuttgart 1991
• Michael Ladwein: Raffaels Sixtinische Madonna. Literarische Zeugnisse aus zwei Jahrhunderten, Pforte-Verlag, Dornach 2004, ISBN 3-85636-159-6
• Marielene Putscher: Raphaels Sixtinische Madonna. Das Werk und seine Wirkung, Hopfer, Tübingen 1955, zugl.: Hamburg Univ. Diss. 1955, 1. — Textband und 2. — 195 Blätter (in einer Mappe)
• Michael Rohlmann (Hrsg.): Raffaels Sixtinische Madonna, in: Römisches Jahrbuch der Bibliotheca Hertziana Jg. 30 (1995), S. 221—248
• Angelo Walther: Raffael, die Sixtinische Madonna, Seemann, Leipzig 2004, ISBN 3-86502-100-X
• Giorgio Vasari, Leben der ausgezeichnetsten Maler, Bildhauer und Baumeister, von Cimabue bis zum Jahre 1567, Übersetzung von Ludwig Schorn und Ernst Förster, Stuttgart 1843, Bd.3/I
• Варшавський А. С. Долі шедеврів. — Київ: Веселка, 1988. — С. 105—127

• Мистецтво Італії
• Культура епохи Відродження

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сікстинська Мадонна

• «Сікстинська Мадонна» на сайті Дрезденської державної художньої колекції