Оптрон (оптопара) (від ОПтика і елекТРОН) — найпростіший оптикоелектронний пристрій, що складається з джерела світла, фотоприймача й оптичного узгоджувального або керуючого середовища. Оптрони широко використовують у пристроях обчислювальної техніки, автоматики тощо.
Оптопара — оптоелектронний напівпровідниковий прилад, який складається з випромінювача та приймача випромінювання, між якими є оптичний зв'язок і забезпечена електрична ізоляція. [1]
Для сучасних цифрових технологій оптрони уже занадто повільні і громіздкі. Від 1990-х років, дослідники вивчили і поліпшили інші, швидші і компактніші технології. Ізолятори, на основі пласких трансформаторів (Analog Devices) і на основі ємнісного зв'язку (Texas Instruments) були популярні на початку 2000-х. Третя альтернативна технологія, базована на ефекті гігантського магнетоопору , відома на ринку з 2002 року ( NVE Corporation). На 2010 рік, промислові зразки мають швидкість до 150 Мб/с і стійкість до перенапруг до 25 кВ/мкс, порівняно з 10 кВ/мкс для оптоізоляторів. На відміну від оптоізоляторів, які переважно є збіркою дискретних світлодіодів і сенсорів, нові прилади є мікросхемами, кількість каналів у яких легко нарощується.
Див. також
Примітки
- ↑ Оптопара [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // ДСТУ 2449-94
Джерела
- Словник іншомовних слів за ред. О. С. Мельничука. Головна редакція Української радянської енциклопедії. Київ 1977.
- ДСТУ 2449-94 Прилади напівпровідникові. Терміни та визначення.
