| Оникій Горностай | |
|---|---|
| біл. Анікей Гарнастай | |
| Народився | раніше 1517 |
| Помер | після 1567 |
| Підданство |  Велике Князівство Литовське |
| Національність | русин |
| Місце проживання | маєток Дудаковичі Оршанського повіту |
| Титул | шляхтич |
| Посада | підписок, державця, писар, староста, ключник, намісник, маршалок |
| Військове звання | ротмістр |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Горностаї |
| Батько | Остафій Романович Горностай |
| Мати | Марія Семенівна Скіпорівна |
| У шлюбі з | 1) Анастасія Григорівна Громико 2) Богдана Богданівна Хрептович |
| Діти | Богданна (від 1-го шлюбу) Фридерик (Фредерік, Фрідріх) (від 2-го шлюбу) |
 | |
Оникій (Іоанникій, Іоннікій, Аникій) Остафійович (Євстафієвич) Горностай (раніше 1517 р. — після 1567 р.) — київський боярин, шляхтич Великого князівства Литовського.
Життєпис
У 1517 р. підписок руської канцелярії, у 1518–1528 рр. господарський дворянин та довірена особа королеви Бони, у 1529 р. державця дубицький (1533—1542 рр.) та канівський, ключник віленський у 1533–1542 р.р. по смерті його тестя на цій посаді Григорія Ісайовича Громико (на цьому уряді фіксується ще у 1537 p.), писар Великого князівства Литовського «з руських справ» короля Сигізмунда I у 1539 р. (1536–1541 рр.), староста черкаський й канівський 1544–1547 р. (намісник тих замків), у 1544 р. державця волковиський, державця любошанський 1546–1555 рр. (до 1560 р.), староста берестейський (1526–1544 рр.), староста гомельський у 1547–1552 рр. (замість державця гомельського замку Яна Хрщоновича) і староста річицький у 1555–1563[1] рр., у 1551 р. після свого брата Івана Горностая[2] — маршалок надворний, у 1567 р. — стає ротмістром ВКЛ. Він підтримував тісні контакти з козаками, котрі постачали коней, зброю, провіант. За покровительство над козаками отримував частину здобичі, захопленої під час походів. Зміцнення зв'язку між представником місцевої влади і козаками відбувалося в процесі служби останніх у конвойних командах, які використовувались для охорони воєводських чи старостинських осіб під час поїздок або ж відсічі нападів татар на замок[3][4].
- 29 вересня 1544 року старостою черкаським і канівським став Оникій Горностай. Але було судове рішення короля Сигізмунда І Старого від 6 травня 1546 р. з приводу позову міщан на старосту Оникія Горностая[6]. Не минуло й двох років, як черкаські бояри, слуги й міщани примушені були скаржитися королеві на пана Оникія Горностая за те, що він «не виконує попередніх уставних грамот та королівських листів». Вислухавши скаргу, король Сигізмунд I Старий послав цьому старості листа:
|
«абы въ бояръ, слугь и мѣщанъ черкаскихъ надъ уставу ихъ: ничого большъ не вымагалъ». | 
|
Суперечки із черкасцями примусили Оникія Горностая 1547 р. «добровольно» покинути Черкаси[7][8][9].
- 6 вересня 1547 р. король прийняв від Оникія Горностая Черкаси і Канів, і дав йому у «держанье» Гомельський замок, де старостував до того часу пан Ян Хрщонович[10][11].
- 23 вересня 1554 року черкаський і канівський староста Оникій Горностай дав на користь Київського Пустинно-Миколаївського монастиря «вводний запис» на володіння урочищами й угіддями з бобровими гонами й рибною ловлею по Дніпру від Вереміївки до с. Недогарки[12]:
|
|
Я, Аникій Горностай, «при тых всех угодьях с урочища Быстрица аж до Ердани, Игумена Алексея и всю братию заставил»[a]. |
|
- 26 жовтня 1565 р. було відправлено офіційного листа від пана маршалка дворного Василія Фурса з метою «збирання сейму» й участі (серед інших запрошених) пана Оникія Горностая у Трабському сеймі 1565 р. та Віленському сеймі 1565—1566 рр.[13].
Особисте життя
Його батько — Остафій Горностай, матір — Марія Семенівна Скіпорівна. Згідно ревізії житомирського замку у 1545 р. брати Іван та Оникій Горностаї були власниками Тулині, Соснова в Житомирському повіті. Оникій тримав дубицьке й конявське староства. Відповідно актів у 1555 р. передав будинок у м. Вільно, що отримав у посаг від своєї дружини Анастасії Григорівни Громико, своєму зятеві князю Івану Крошинському, котрий був одружений з його дочкою Богданною. У 1558 р. після смерті свого брата Івана Остафієвича Горностая зайняв його земельні володіння в Київському повіті (через що мав судові позови від племінників Івана та Гаврила у 1565–1566 рр.). У 1528 р. Оникій Горностай виставив лише 4 вершники для оборони земської. Мешкав Оникій переважно у маєтку Дудаковичі в Оршанському повіті. До своїх київських володінь він рідко навідувався. За ревізією овруцького замку 1545 р. Оникій володів двором у замку, за яким були записані 2 підданих. Тестаментом від 1562 р. він заповів своєму синові Фридерику (Фредеріку, Фрідріхові) Горностаю половину сіл Рохтичі й Дитятки. Друга ж їх половина відійшла до синів його померлого брата Івана Горностая[4][14].
Перша його дружина була Анастасія Григорівна Громико (донька Григорія Ісайовича Громико). Від другої дружини Богдани Богданівни Хрептович (доньки Богдана Хрептовича) він отримав посаг: частку маєтку Гори та Дудаковичі в Оршанському повіті (від його тещі Овдотьї, княжни роду Друцькі-Горські). З другого шлюбу він мав одного сина Фридерика (Фредеріка, Фрідріха) Горностая, котрий не лишив по собі нащадків, і тому маєтки перейшли до стрийкових братів.
Оникій Остафійович Горностай належав до роду Горностаїв, котрі користувалися гербом «Вага», а після отриманого «привілею» від Сигізмунда II Августа — гербом Гіпоцентавра.
Родовід
| Гаврило | Єронім | Самійло | Михайло | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Іван | Іван | Анна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Роман Івашкович | Остафій Горностай | Єрмоген | Єлизавета | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Остафій | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Оникій | Фрідерик | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Див. також
Коментарі
- ↑ Бистриця – урочище у Вереміївці, Єрдань (Йордан) – річка в Недогарках, себто 60 верст угідь в плавнях Сули.
Примітки
- ↑ Горностай — центр генеалогических исследований [Архівовано 26 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ «Ізборник», Покажчики до тому 35 [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Українське козацтво. Запорозька Січ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 грудня 2013.
- ↑ а б Власники земель Тетіївщини у часи Брацлавщини (Ч.1). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 грудня 2013.
- ↑ стар. 212 (№ 21, 33, 43-44, 50, 53, 151), кніга 28, «Метрыка Вялікага Княства Літоўскага» (1522—1552 гг.), падрыхт. В. Мянжынскі, У. Свяжынскі, Калекцыя «Помнікі» (Том I), г. Менск, 2000 г. ISBN 985-6374-10-3 (біл.)
- ↑ «Архив Юго-Западной России», ч. 7, т. 1, с. 372 (рос.)
- ↑ «Варшавская копия Метрики Литовской», кн. 61, л. 155 та ін.
- ↑ «Акты Западной Россіи», № 233 (рос.)
- ↑ «Варшавская копия Метрики Литовской», кн. 62, л. 313 (рос.)
- ↑ стор. 351, Андрій Яковлев, «Намістники, державці і старости господарського замку Черкаського в кінці XV і в XVI вв.»;
- ↑ «Киевская старина», 1907 г. (рос.)
- ↑ Українська конкіста: змагання з Диким полем (промисли, сакральний центр та «метрополії»), Вирський Д. С. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 4 грудня 2013.
- ↑ «Литовско-русский Сейм», Матвей Любавский, г. Москва, 1900—1901 [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] гг. с. 152—153 (№ 53) (рос.)
- ↑ стор. 61-63, Задорожна О. Ф., «Протестант из роду Горностаїв» (середина XVI-перша половина XVII ст.), 2002 р., Наукові записки, Том 20, Історичні науки Ч. 1 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2013. Процитовано 4 грудня 2013.
Джерела
- В. Щербак, «Історія українського козацтва» (нариси у 2 т.), редкол. Смолій та інші, м. Київ, вид. «Києво-Могилянська академія», 2006 р., том 1, 800 с.
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4. — Т. 2. — С. 487—488.
- стар. 513, «Вялікае княства Літоўскае (энцыклапедыя)», Том 1 (Абаленскі — Кадэнцыя), г. Мінск, від. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруя Броўкі», 2005 г. ISBN 985-11-0314-4 (біл.)
- «Архив Юго-Западной России», Ч. 7, том 1, С. 84. (рос.)
- Матвей Любавский. «Литовско-русский Сейм». — Москва, 1900—1901 [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — С. 153. (рос.)
Посилання
- Родовід — Оникій Євстафієвич Горностай]
- Реєстрові козаки на державній службі [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Українське козацтво. Запорозька Січ
- Власники земель Тетіївщини у часи Брацлавщини (Ч.1) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Розділ 1, Генеза і становлення козацтва в Україні [Архівовано 8 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Научная библиотека — рефераты — Українське козацтво. Запорозька Січ. — Рефераты, 2012 [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Задорожна О. Ф., «Протестант із роду Горностаїв» (середина XVI-перша половина XVII ст.), 2002 р., Наукові записки, Том 20, Історичні науки Ч. 1, стор. 61-63
- Hornostajowie 01 (пол.)
