Нижньодніпровський район
Основні дані
Країна:	Україна
Місто:	Дніпро
Код КАТОТТГ:	UA12020010010114149
Утворений:	1918
Населення:	160 123 осіб
Площа:	71,626 км²
Поштові індекси:	70403
Географічні координати:	48°31′16″ пн. ш. 34°58′42″ сх. д. / 48.5211° пн. ш. 34.9783° сх. д. / 48.5211; 34.9783
Районна влада
Адреса адміністрації:	49023, м. Дніпро, Мануйлівський проспект, 31
Вебсторінка:	Нижньодніпровська РДА.
Голова районної ради:	Ганноченко Олександр Анатолійович
Мапа
Нижньодніпровський район у Вікісховищі

Нижньодніпровський район (до 29 липня 2024 року — Амур-Нижньодніпровський) — адміністративний район міста Дніпра, на заході й центрі Лівобережжя.

За часів козаччини входила до Протовчанської паланки.

До 1918 року зрощені поселення Мануйлівки (козацьке займище Мануїла), Амура (відомо з 1875 року), станції Нижньодніпровськ, Барафа, Сахалина і Султанівки на лівому березі від Катеринослава в народі мала назву Задніпров'я. У вересні 1917 року утворився Задніпровський райком партії соціал-демократів. Постановою Тимчасового Уряду від 3 червня 1917 р. селища Амур та Нижньодніпровськ були об'єднані в місто Амур — Нижньодніпровск^[1].

Перше засідання Президії ради міста Амур-Нижньодніпровська відбулося 25 січня 1918 року, яка наразі і вважається датою заснування Нижньодніпровського району. Першим головою Амур-Нижньодніпровської ради робочих і солдатських депутатів Катеринославської губернії у 1918 році був обраний робітник заводу «Шодуар» О. Савельєв. Згодом місто Нижньодніпровськ було приєднано до Катеринослава, утворивши у ньому Амур-Нижньодніпровський район.

У 1920 році Амур-Нижньодніпровський район був одним з 5 районів міста Катеринослав.

З АНД району родом відомі повстанці Григорій Епік^[2], Іван Підгорний-Полин^[3], Ілько Сова^[4] тощо.

У 1921 році Султанівка названа ім'ям катеринославського червоногвардійця Клочка Юрія Володимировича (1889—1918). 1922 року назву Барафа змінили на Воронцівка на честь місцевого революціонера Петра Опанасовича Воронцова (1893—1919), що загинув під Новомосковськом у бою з денікінцями.

Влітку 1942 року німецька окупаційна влада приєднала Амур-Нижньодніпровськ до Дніпропетровська під назвою район Дніпропетровськ-Схід (нім. Dniepropietrowsk-Ost)^[5].

По закінченню Другої світової війни села Кам'янка (вперше згадується 1596 року), Березанівка (відоме з 1757 року як село козака Березана) та Ломівка, що раніше входили до складу Єлизавето-Кам'янського району, увійшли до складу АНД.

1957 року вулиця Шосейна Мануйлівки перейменована в проспект Воронцова (у 2016 році перейменований на Мануйлівський проспект).

1969 року від району було відокремлено північну і східну частини для утворення Індустріального району.

29 липня 2024 року, в ході декомунізації та дерусифікації, Амур-Нижньодніпровський район перейменований в Нижньодніпровський район^[6].

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[7]:

Місцевості східної частини району

• Амур,
• Кирилівка
• Мануйлівка,
  • Нижньодніпровськ,
  • Бараф,
• Сахалин,
  • Сонячний,
• Султанівка,
• Калинівський,

Місцевості західної частини району

• Кам'янка,
  • Кам'янський (колишній — мікрорайон «Фрунзенський-2»),
• Ломівка,
  • Ломівський (колишній — мікрорайон «Фрунзенський-1»),
• Лівобережний (1-й та 2-й мікрорайони), — мікрорайон «Лівобережний-1» також називають «Березинка»,
• Боржом
• Березанівка.

• Слобожанський проспект.
• Мануйлівський проспект.
• Калинова вулиця (у колишній Султанівці).
• Донецьке шосе (у Ломівці).
• Передова вулиця (у колишній Ломівці, Кам'янці й Березанівці — найдовша вулиця в Україні та Європі).
• Вітчизняна вулиця (за межею Амура й Ломівки, за Генеральним планом має стати важливим шосе з мостом на правий берег Дніпра).
• Вулиця Івана Нечуя-Левицького.
• Вулиця Любарського (названа на честь місцевого художника-ілюстратора) — головна вулиця Сахалина.
• Сонячна Набережна — набережна, головна вулиця житлового масиву «Сонячний».

• Залишки Кам'янського редута
• Церква у Ломівці
• Старі корпуси заводу «КомІнМет»
• Палац культури заводу «КомІнМет»
• Міська лікарня № 9.

• Парк Сагайдак
• Парк Кирилівка з озером
• Річка Гнилокиш
• Протовчанські озера давньої річкової системи Протовчі, що було осередком козаків з давніх часів

• Дніпровський вагоноремонтний завод
• Завод «Світлофор»
• Дніпровський металургійний завод «Комінмет» (утворений у 1922 році шляхом злиття заводів «Бехтольд», «Шодуар В», «Ланге»)
• Дніпровський завод прокатних вальців (колишній — машинобудівний завод «Сиріус»)
• ВАТ «Дніпроважпапірмаш» (колишній — завод Мангеля)

• Трамвайні маршрути № 6 та 9 — до Мануйлівки, Нижньдніпровська та Сахалину зі Старомостовою площею;
• трамвайні маршрути № 18 та 19 — по Донецькому шосе через Ломівку, Кодацький міст й Новий Кодак до Старомостової площі;
• тролейбусний маршрут № 3 від Султанівки через Мануйлівку до Старомостової площі;
• тролейбусний маршрут № 7 по Слобожанському проспекту через Султанівку та Мануйлівку на правий берег в центр міста (Половицю);
• тролейбусні маршрути № 17, 18 та 20 з Лівобрежежного житлового масиву по вулиці Калиновій та Слобожанському проспекту в центр міста;
• приміські поїзди прямують через станцію Нижньодніпровськ до станцій Синельникове I, Запоріжжя I, Запоріжжя II, Чаплине, Павлоград I, Лозова, Новомосковськ-Дніпровський та Красноград;
• у перспективі передбачено будівництво другої лінії Дніпровського метрополітену під Слобожанським проспектом ^[8]

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Дніпропетровська область)

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.