Лозова Південна залізниця Харківська дирекція станція
Вокзал станції Лозова (краєвид з Севастопольської платформи)
Розташування
Розташування	Україна
Адреса	вул. Вокзальна, 4, м. Лозова, Харківська область, 64600
Координати	48°53′26.29″ пн. ш. 36°19′06.76″ сх. д. / 48.8906361° пн. ш. 36.3185444° сх. д. / 48.8906361; 36.3185444
Структура
Структура	Харківська дирекція Південна залізниця
Час роботи	цілодобово
Послуги
Транспортні
Супутні
Історія
Відкрито	1869 (156 років)
Перебудовано	1950
Електрифіковано	1958 → Харків — Лозова, 1965 → Лозова — Запоріжжя I, 2012 → Берестин — Лозова
Будівля
Архітектор	Головний архітектор Євген Лимар, архітектор Цейтлін
Інша інформація
Власник	Південна залізниця
Оператор	Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)	442806
Код Експрес-3	2204430
Тарифна зона	15
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Харків-Пасажирський	148 км
Синельникове I	104 км
Запоріжжя I	179 км
Полтава-Південна	176 км
Слов'янськ	105 км
Мапа
Лозова на Вікісховищі

п о р Дільниця Мерефа — Лозова

Легенда  Харків   Шпаківка  803,0 Артемівка 804,9 Мерефа 807,4 Міст  Берестин – Зміїв  р. Мжа 810,2 Селекційна М18E105 816,3 Єзерська 819,0 Липкуватівка 824,1 Бірки 828,7 Бірочок Другий 831,3 Спасів Скит 834,9 Шурине 838,7 Широніне Р51 842,2 Безпалівка 847,7 Клименівка 849,1 Новоберецька 853,6 Північ 854,9 Трійчате 860,7 Берека 864,2 Калинівка р. Орілька Р51 868,2 Златопіль 871,9 Квіточ 877,2 Паризьке 881,0 Перемога 883,6 Біляївка 889,6 Роздольський 894,8 Шульське 897,4 Краснопавлівка канал Дніпро — Донбас Р79 906,4 Відпочинок Р51 909,5 Герсеванівський 914,6 Прядкін 920,5 Лиманівка Р51 922,5 Хлібна  обхід ст. Лозова   Берестин  925,7 Заводська Р51 927,7 Лозова  Павлоград I   Слов'янськ

п о р Дільниця Лозова — Слов'янськ

Легенда  Берестин – Мерефа  925,7 Заводська 927,7 Лозова  Синельникове  930,6 Пост 4 км Т 2121 Південна залізниця Донецька залізниця 933,8 934 км 938 Рудаєве 946,3 Близнюки 949,8 950 км 954 Бурбулатівська 958,5 Дубове  Покровськ  965 Пригоже 969,5 Гаврилівка 977 Григорівка 982,9 Язикове р. Лукноваха 989 Чайчин Міст Т 2121 991,2 Барвінкове 996 Надеждівка 998 Дерезівка 1000,5 Гусарівка 1002,5 Некременко Харківська область Донецька область р. Сухий Торець 1007,1 Торецький 1010,3 Бантишеве 1013,8 Прелеснянський 1018,3 Знам'янський р. Черкаська 1019,1 Черкаський 1020,9 Шидловська 1025 Прилужний III 1027 Прилужний II 1029 Прилужний I р. Гола Долина 1031,6 1032 км вул. Залізнична 1033,1 Слов'янськ  Лиман   Краматорськ

п о р Дільниця Лозова — Синельникове

Легенда  Берестин – Слов'янськ  0 Лозова 7,9 Марусів Сад  Лиманівка  10,5 Дачний Південна залізниця Придніпровська залізниця 12,2 Нестеліївка 15,2 Кленове 20,1 Новоуплатне 24,5 Самійлівка Харківська область Дніпропетровська область 29,9 958 км 35,5 Жемчужне р. Вошива 41 Юр'ївка Р51 44,4 Варварівка 49,4 Вербуватівка 52,2 Морозівське 55,9 Ароматна 59,4 Вербківський р. Самара  Покровськ  65 Павлоград I р. Вовча  Самар-Дніпровський  70,6 997 км М30E50 75 Домаха 76,6 1005 км 80,5 1009 км 83,5 1012 км 85,6 Зайцеве Т 0416 89,4 Козачий Гай 93,2 1021 км Т 0401 96,2 Польова 99,2 1029 км  Чаплине  100.3 Пост № 1 103,6 Синельникове I  Дніпро – Запоріжжя

п о р Дільниця Берестин — Лозова

Легенда  Полтава-Південна   Самар-Дніпровський  80,6 Берестин М18E105  Мерефа  р. Берестова М29 86,8 Мир 89,0 Розжив'ївка 91,2 Поштова 93,2 Балки 96,1 96 км 99,2 Шляховий р. Вошива 101,8 102 км Т 2120 108,1 Кегичівка 115,7 116 км 118,5 119 км 120,7 122 км р. Багата Т 2119 128,1 Сахновщина 132,6 133 км 135,1 136 км Р79 140,0 Кузьминівка 145,9 146 км р. Оріль канал Дніпро — Донбас р. Орілька 151,5 Орілька 160,3 Захар'їнський 164,5 Страсний 166,4 Мирна 168,6 Нове обхід м. Лозова  обхід ст. Лозова   Мерефа  174,0 Заводська 175,9 Лозова  Синельникове I   Слов'янськ

п о р Лозівський залізничний вузол
Легенда
Мерефа   Берестин  Лозова  Слов'янськ   Синельникове I

Лозовá — пасажирська позакласна дільнична залізнична станція Харківської дирекції Південної залізниці. Розташована в однойменному місті Харківської області.

Станція Лозова також є сортувальною та стиковою (в бік Берестина дільниця електрифікована змінним струмом (~25 кВ), решта напрямків електрифіковані постійним струмом (=3 кВ), через що на станції всім поїздам, які прямують у напрямку Берестина або від нього, здійснюється зміна електровозів різного роду струму). Станція розташована на межі трьох залізниць: Південної (сама станція підпорядкована Південній залізниці), Донецької (межа пролягає за 4 км на схід від станції, у напрямку станції Слов'янськ одразу після зупинного пункту Пост 4 км) й Придніпровської залізниці (межа пролягає за 10 км від станції на південь, у напрямку станції Павлоград I, одразу ж за колійним постом Дачний).

До складу Південної залізниці часів Російської імперії, окрім Харківсько-Миколаївської, входила і Лозово-Севастопольська залізниця, яка прокладена від Лозової до Запоріжжя, а згодом і до Сімферополя та закінчувалася у Севастополі. Залізницю зведено впродовж 1869—1875 років.

Лозовський залізничний вузол утворено на перетині Курсько-Харківсько-Азовської та Лозово-Севастопольскої залізниці. Назви сторін (парків) мають історичний характер — саме 1894 року були об'єднані в одну — Курсько-Харківсько-Севастопольську залізницю (з 1907 року об'єднана з Харківсько-Миколаївською залізницею та отримала назву Південні залізниці). Відповідно, з Азовської сторони поїзди вирушають на Азовський хід — у напрямку Слов'янська, а з Севастопольської сторони — на Севастопольський хід, у напрямку Павлограда.

На той час залізничний вузол складався з двох станцій — Лозова—Азовська (Курсько-Харківсько-Азовської) та Лозова-Севастопольська (Лозово-Севастопольської залізниці).

У 1895 році, коли декілька десятків разів вантажі і кореспонденція розвантажувалися не на «тій» Лозовій, назви впорядкували: виникла необхідність перейменування першої станції на Панютине а другої — на Лозову-Пасажирську, щоб запобігти плутанини з вантажами та поштою. Тоді вже виникло питання про підвищення пропускної здатності деяких залізниць. Лозова-Азовська була основною, і саме на цій станції було розташоване паровозне депо. Лозова-Севастопольська була вузловою станцією, від якої розгалужувалися лінії.

8 липня 1889 року виданий Указ імператора Миколи II про будівництво на станції Лозова нової будівлі вокзалу, загального для Лозово-Севастопольської й Курсько-Харково-Азовської магістралі за рахунок обох залізниць.

У грудні 1892 року завершено будівництво вокзалу, а відкриття відбулося лише 14 вересня 1893 року. З цього часу веде початок історія вокзалу станції Лозова^[1].

• 
  Вокзал (1885—1888)
• 
  Шляхопровід поблизу станції (1885—1888)
• 
  Вокзал на початку ХХ століття

25 жовтня 1901 року відкритий регулярний рух поїздів на дільниці Костянтиноград (Берестин) — Лозова (завдовжки 89 верст). 1903 року до станції Лозова подовжена приватна Києво-Полтавська залізниця.

У 1927 році паровозне депо зі станції Панютине переведено на станцію Лозова (нині — ТЧ-9). На території старого депо були створені вагоноремонтні майстерні, згодом перетворені на вагоноремонтний завод.

1 січня 1949 року утворене 6-те Лозівське відділення Південної залізниці.

У грудні 1917 року точилися перший та другий у 1918—1919 роках бої за станцію Лозова в ході радянсько-української війни, внаслідок чого завдано було чимало руйнувань. Під час Другої світової війни будівля вокзалу також була зруйнована, а після війни почалися роботи з відбудови вокзалу за проєктом головного архітектора Євгена Лимаря та архітектора Цейтліна. Сучасна будівля лозівського залізничного вокзалу введена в експлуатацію у 1950 році^[2].

У 1958 році станція електрифікована постійним струмом (=3 кВ) (відкриття дільниці Харків — Лозова — 2 листопада 1958 року)^[3]. Саме в цей день відбулося урочисте відкриття приміського руху електропоїздів у напрямку Харкова.

У 1961 році електрифікований напрямок Лозова — Донбас, а 1965 року дільниця Лозова — Запоріжжя I. У локомотивному депо Лозова (ТЧ-9) розпочалась експлуатація електровозів серії ВЛ22м, ВЛ23, ВЛ11.8.

У травні 2012 року, напередодні Євро-2012, було електрифіковано дільницю Полтава-Південна — Лозова повністю змінним струмом, тому як станцією стикування було обрано саме Лозову^[4][5].

З 15 травня 2012 року, замість дизель-поїздів, з Лозової розпочався рух приміських електропоїздів до станції Полтава-Південна^[6].

З середини 2014 року, через війну на сході України, скасовано курсування низку поїздів до станцій Донецьк, Луганськ, а з 27 грудня 2014 року до станцій Сімферополь, Севастополь, Євпаторія, Керч та Феодосія.

З 18 березня 2020 року, через розповсюдження захворювань на COVID-19, припинено рух пасажирських поїздів міжнародного сполучення до Мінська, Москви та Баку.

На станції Лозова зупиняться всі пасажирські поїзди далекого сполучення, якими є можливість дістатися до Києва, Харкова, Полтави, Одеси, Дніпра, Запоріжжя, Краматорська, Умані, Херсона, Черкас; влітку зазвичай призначалися додаткові поїзди до Генічеська та Бердянська (до 2021 року).

Станція є кінцевою для більшості приміських електропоїздів, які прямують з Харкова, Дніпра, Синельникове I, а також є кінцевою для деяких електропоїздів Донецької залізниці^[7].

3 жовтня 2022 року Придніпровська залізниця призначила курсування приміського поїзда № 6535/6536 сполученням Запоріжжя II — Лозова — Запоріжжя II, який прямує через станцію Запоріжжя I^[8].

З 9 квітня 2023 року через станцію курсує новий швидкий поїзд № 104/103 «Незламність» сполученням Львів — Краматорськ^[9].

24 грудня 2006 року, під час відправлення від станції Лозової, у головному вагоні приміського електропоїзда ЕР2Р-7070, що прямував за маршрутом № 6853 Харків — Язикове в результаті необережного поводження з вогнем одного з пасажирів виникла пожежа. У вогні загинули семеро осіб. Сильно обгорів головний вагон ЕР2Р-707001, також вогнем було пошкоджено сусідній моторний вагон.

Поїзд прибув на станцію Лозова о 17:09. Зі станції Лозова електропоїзд вирушив згідно з графіком о 17:25, але через 4 хвилини, пройшовши від вокзалу 1800 м, електропоїзд був зупинений локомотивною бригадою, яка отримала повідомлення про раптове загоряння хвостового вагону. Після відправлення поїзда невідомий, який за словами очевидців, перебував у нетверезому стані, розлив легкозаймисту рідину і тут же її навмисне підпалив. Відбулося різке, миттєве займання вогню по всьому пасажирському вагону. Пасажири сусіднього вагона, побачивши яскравий спалах вогню одразу ж повідомили про побачене машиністу електропоїзда через систему екстреного зв'язку. Машиніст негайно зупинив електропоїзд, опустивши струмоприймачі та відкрив автоматичні двері складу, забезпечивши можливість евакуації пасажирів. Через чергову по станції Лозова було викликано пожежний поїзд. Помічник машиніста побіг вагонами в хвіст поїзда. Діставшись до хвостового вагона, почав гасити розбурхане полум'я вогнегасниками. Незабаром йому на допомогу прийшов машиніст і складач поїздів станції Лозова, який розбивши вікно, врятував з палаючого вагона одну з пасажирок.

Пожежний поїзд прибув о 17:42 й приступив до ліквідації вогню, проте через загоряння оздоблювальних матеріалів вагона в результаті задухи від чадного газу і блокуванні одного з тамбурів головного вагона померли сім осіб. О 18:10 пожежа була остаточно ліквідовано.

Аби не допустити повторення подібної ситуації, всі тамбури, прилеглі до кабін після цієї події, були відкриті для пасажирів. В РПЧ-1 раніше вони були зачинені через вандалізм та спроби проникнення у кабіну електропоїздів^[10].

• 
  Станція Лозова (1915)
• 
  ЧС7 з поїздом на станції Лозова (2010)
• 
  Сучасний вокзал станції Лозова

• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
• Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

• Інформація про станцію Лозова на сайті railwayz.info(рос.)
• Розклад руху пасажирських [Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.] та приміських поїздів по станції Лозова [Архівовано 23 грудня 2017 у Wayback Machine.]