Національна лотерея

Тип	лотерея
Засновано	1994
Штаб-квартира	Велика Британія
national-lottery.co.uk​(англ.)
Національна лотерея у Вікісховищі

Національна лотерея Британії (англ. National Lottery) — національна лотерея в Сполученому Королівстві, франшизи якої діють по території всієї країни. Це одна з найпопулярніших форм азартних ігор у Великій Британії.

Компанія керується Camelot Group, що отримала ліцензії 1994, 2001 і 2007 року. Спочатку лотерея підпорядковувалася Національній комісії з лотерей, яка з часом була закрита, а її обов'язки передані Комісії з питань грального бізнесу, створеній урядом Джона Майора 1994 року.

Усі премії виплачуються одним платежем і не обкладаються податком. З усіх отриманих грошей 53 % припадає на призовий фонд, а 25 % — на «добрі справи»^[1], визначені Парламентом (хоча деякі з них деякі вважають формою податку^[2]). 12 % припадає на уряд Великої Британії як лотерейне мито, 4 % — роздрібним торговцям як комісійні, 5 % — оператору Camelot Group, 4 % — на покриття операційних витрат та 1 % — на прибуток.^[3] Лотерейні квитки та скретч-карти (з'явились 1995 року) можуть купувати лише люди віком від 16 років.

Статут 1698 р. визнавав будь-які лотереї в Британії незаконними, якщо зворотнє не було встановлено статутом. Державні лотереї були створені Банком Англії для отримання грошей на «добрі справи», а також для того, щоб Британія могла оплачувати військові дії.^[4] Ранні англійські державні лотереї включали «Мільйонну лотерею» (1694) та «Солодову лотерею» (1697).

Закон 1934 року легалізував дрібні лотереї.

Лотерея Національної служби охорони здоров'я почала роботу 1988 року, але була скасована з юридичних причин ще до першої гри.

Державна лотерея Британії створена за ліцензією уряду Джоном Мейджором 1993 року^[5]. Лотерея надається франшизі приватним операторам, 25 травня 1994 року франшизу отримала Camelot Group.^[6]

Перший розіграш відбувся 19 листопада 1994 року на телебаченні. Сім переможців джекпоту розділили призом у розмірі 5.874.778 фунтів.^[7]

Квитки стали доступними на острові Мен 2 грудня 1999 року на прохання Тинвальду.

12 червня 1999 року запущено другий тип лотерей, Thunderball.

2002 року лотерея провела ребрендинг з метою боротьби з падінням продажів. Основна гра була перейменована в Lotto, а лотерея Extra стала Lotto Extra, хоча Camelot пізніше й Lotto Extra 8 липня 2006 року через низькі продажі. Стилізований логотип схрещених пальців було модифіковано.^[8]

16 березня 2018 року через кібератаку оператор порадив 10 млн гравців з онлайн-акаунтами змінити паролі^[9][10].

Вимоги щодо лотереї включають такі правила:

• Гравці повинні мати принаймні 16 років, щоб купувати скретч-карти або грати в лото
• Квитки можна придбати особисто в затверджених пунктах у Британії або через інтернет
• Купівля квитків в інтернеті на сайті лотереї обмежена лише людьми, які мають банківський рахунок у Британії і живуть у Британії чи на острові Мен і фізично перебувають там же під час покупки
• Лотерейні квитки не підлягають передачі

Національна лотерея регулюється Комісією з азартних ігор. Попередніми керівними органами були Управління Національної лотереї (OFLOT) до 1 квітня 1999 року та Національна комісія з лотереї — позавідомчий громадський орган, який звітує перед Департаментом культури, ЗМІ та спорту — до 1 жовтня 2013 року.

Лотерея в сучасному вигляді була заснована 1993 року в рамках Національної лотереї. Закон 1993 року згодом було реформовано відповідно до Закону про національну лотерею 1998 року та Закону про національну лотерею 2006 року.

Національна лотерея є членом Всесвітньої асоціації лотерей.^[11]

• Офіційний сайт
• Національна комісія з лотерей Британії
• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національна лотерея (Британія)