Міхаель Бернайс
нім. Michael Bernays[1]
Народився	27 листопада 1834(1834-11-27)[2][3][…] Гамбург, Німецький союз[1]
Помер	25 лютого 1897(1897-02-25)[2][3][…] (62 роки) Карлсруе, Німецька імперія[2][1] ·інфаркт міокарда[1]
Країна	Німецький союз[1]  Німецький Райх[1]
Місце проживання	Мюнхен[1] Карлсруе[1]
Діяльність	письменник, історик літератури, літературознавець, викладач університету, германіст
Галузь	філологія[5]
Alma mater	Йоганнеумd (31 березня 1853)[1], Боннський університет (жовтень 1853)[1] і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла (20 травня 1856)[1]
Науковий ступінь	Dr. phil.d[1] (20 травня 1856)
Вчителі	Georg Gottfried Gervinusd[1], Friedrich Karl Kraftd[1], Adolf Holtzmannd[1], Ludwig Häusserd[1] і Johann Christian Felix Baehrd[1]
Відомі учні	Franz Munckerd[1] і Georg Witkowskid[1]
Знання мов	німецька[5]
Заклад	Лейпцизький університет[1], Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана[1] і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана[1]
Посада	екстраординарний професор[1] і професор[1]
Конфесія	юдаїзм[1] і лютеранство[1]
Батько	Isaac Bernaysd[1]
Брати, сестри	Якоб Бернайс[1]
У шлюбі з	Luise Bernaysd[1]
Діти	Ульріх Бернайс[1] і Marie Bernaysd[1]
Нагороди

Міхаель Бернайс (27 листопада 1834, Гамбург — 25 лютого 1897, Карлсруе) — німецький філолог, історик літератури та дослідник Гете.

Бернайс був сином гамбурзького рабина Ісаака Бернайса, його мати — Сара Леа Бернайс, уроджена Беренд. Його братом був філолог-класик Якоб Бернайс. Його брат Берман Бернайс був батьком дружини Зигмунда Фрейда Марти.^[6] Бернайс відвідував гімназію Йоганнеум. З 1853 по 1856 рік, всупереч волі батьків, які хотіли, щоб він став комерсантом, він вивчав право, історію та історію німецької та класичної літератури в Бонні та Гейдельберзі. Фінансову підтримку він мав через стипендію Аверхофа. У 1856 році перейшов з юдаїзму в протестантизм. Він отримав докторський ступінь у Гейдельберзі під керівництвом Георга Ґотфріда Гервінуса і спочатку працював приватним науковцем, журналістом і лектором у Бонні та Кельні. У 1871 році він переїхав до Лейпцига і завершив свою габілітацію в Лейпцигу в 1872 році, захистивши дисертацію про переклад Августом Шлегелем творів Шекспіра. Під час перебування в Лейпцигу він був учителем англійської мови спадкоємного принца Майнінгенського. У травні 1873 року він погодився на посаду доцента історії літератури в Мюнхенському університеті. У 1874 році був призначений ординарним професором. У 1890 році він залишив викладацьку роботу і провів останні роки свого життя в Карлсруе.

Бернайс також писав власні вірші. Деякі з його віршів поклав на музику композитор Альберт Дітріх.^[7]

1889 року Міхаель Бернайс одружився з Луїзою Уде, уродженою Рюбке, вдова журналіста Германа Уде (1845—1879). З першого шдюбу вона мала сина, Германа Уде-Бернайса. У Міхаеля та Луїзи Бернайс було двоє дітей: Марі Бернайс та Ульріх Бернайс.

• Festspiel zur Säcularfeier von Schillers Geburtstag. Henry & Cohen, Bonn 1860.
• Über Kritik und Geschichte des goetheschen Textes. Dümmler, Berlin 1866 (Digitalisat in der Google-Buchsuche).
• Zur Entstehungsgeschichte des Schlegelschen Shakespeare. Hirzel, Leipzig 1872 (Digitalisat in der Google-Buchsuche); Neudruck: Celtis, Berlin 2013, ISBN 978-3-944253-02-2.
• Schriften zur Kritik und Litteraturgeschichte. Neue wohlfeile Ausgabe in 4 Bänden. Behr, Berlin 1903.
• Goethe und Gottsched. Zwei Biographien (Separatabdruck aus der Allgemeinen Deutschen Biographie). Duncker & Humblot, Leipzig 1880.
• Goethes Briefe an Friedrich August Wolf. Georg Reimer, Berlin 1868.
• Shakespeare's dramatische Werke übersetzt von August Wilhelm Schlegel und Ludwig Tieck. Georg Reimer, Berlin 1871—1873 (12 Bände)
• Der junge Goethe, seine Briefe und Dichtungen von 1764—1776. Eine Zusammenstellung auf Grund der Goethe-Bibliothek Salomon Hirzels, mit umfangreicher Einleitung. Hirzel, Leipzig 1875 (3 Bände)
• Mit Erich Schmidt (Literaturwissenschaftler): Homers Odyssee von Johann Heinrich Voss. Abdruck der ersten Ausgabe vom Jahre 1781 mit Einleitung. Cotta, Stuttgart 1881.

• Bernhard Stern: Professor Michael Bernays. Porträt in der «Beilage zur Rigaschen Zeitung № 179» vom 8. (20.) August 1887 (Digitalisat in der LNB)
• Erich Schmidt. Bernays, Michael // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1902, Band 46, S. 404–409.
• Georg Witkowski: Michael Bernays. In: Friedrich von Weech, Albert Krieger (Hrsg.): Badische Biographien. Bd. 5. Carl Winter, Heidelberg 1906, S. 72–77 (Digitalisat).
• Hermann Uhde-Bernays. Bernays, Michael. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1955, Band 2, S. 104 f. (Digitalisat).
• Hans-Martin Kruckis: Michael Bernays. In: Literatur Lexikon. Autoren und Werke deutscher Sprache. Hrsg. von Walther Killy. Bd. 1: A–Bis. Bertelsmann, Gütersloh 1988, ISBN 978-3-570-04671-5, S. 449–450.
• John F. Flood, Derek Glass: Bernays, Michael. In: Christoph König (Hrsg.), unter Mitarbeit von Birgit Wägenbaur u. a.: Internationales Germanistenlexikon 1800—1950. Band 1: A–G. de Gruyter, Berlin/New York 2003, ISBN 3-11-015485-4, S. 153—155.
• Bernays, Michael. In: Lexikon deutsch-jüdischer Autoren. Band 2: Bend–Bins. Hrsg. vom Archiv Bibliographia Judaica. Saur, München 1993, ISBN 3-598-22682-9, S. 240—248.
• Andreas Brämer: Bernays, Michael. In: Franklin Kopitzsch, Dirk Brietzke (Hrsg.): Hamburgische Biografie. Band 7. Wallstein, Göttingen 2020, ISBN 978-3-8353-3579-0, S. 27–28.

• Бібліографія. Міхаель Бернайс // Німецька національна бібліотека