Україна
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій України
Правова система Конституція Законодавство Права людини
Глава держави Президент Володимир Зеленський Офіс Президента Керівник ОП Андрій Єрмак РНБОУ Секретар РНБОУ Олександр Литвиненко Державне управління справами
Виконавча влада Кабінет Міністрів Голова уряду Денис Шмигаль Місцева державна адміністрація Рада міністрів АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Місцеве самоврядування Місцеві ради: ВР АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Міські Сільські Селищні Військово-цивільна адміністрація Обласна військова адміністрація
Законодавча влада Верховна Рада Голова парламенту Руслан Стефанчук Поточне скликання ВР Комітети ВР Коаліції Народний депутат України
Правосуддя Конституційний Суд Верховний Суд Антикорупційний Суд Вища рада правосуддя Прокуратура
Вибори та референдуми Центральна виборча комісія Вибори в Україні: Парламентські: 1990 (УРСР XII / I) 1994 (II) 1998 (III) 2002 (IV) 2006 (V) 2007 (VI) 2012 (VII) 2014 (VIII) 2019 (IX) Президентські: 1991 1994 1999 2004 2010 2014 2019 Місцеві: 1990 Крим 1994 1994 1998 2002 2006 2010 2014 2015 2020 Референдуми: 1991 2000 Політичні партії
Територіальний устрій Адміністративний поділ АР Крим Київ Севастополь Області Райони Міста Міські райони Громади Селища міського типу Села Селища
Міжнародні відносини Зовнішня політика Міжнародні організації Україна в ООН Інтеграція до ЄС НАТО Міністерство закордонних справ Міністр Андрій Сибіга Посольства: іноземні власні Візові вимоги
Категорія • Інші країни
п о р

Місто — статус деяких населених пунктів України. Зазвичай цей статус мають великі населені пункти, центри громад, але є винятки у вигляді маленьких міст (Угнів — 974 особи, Берестечко — 1711 особа та інші), що мають цей статус історично.

Кожне місто України має унікальний ідентифікатор в Кодифікаторі адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (КАТОТТГ).

Значною кількістю міст (в межах 19–51) виділяються традиційно промислові області (особливо Львівська та Донецька).

Всього в Україні налічується 461 місто. Станом на 1 січня 2014 року в містах мешкало 60,5 % загальної чисельності населення країни^[1].

Історія містобудування на території сучасної України сягає ще античних часів, коли у сточищі Південного Бугу виник укріплений племінний центр кімерійців - городище "Дикий сад". Пізніше на чорноморському узбережжі з'явились численні колонії грецьких переселенців. Серед них Борисфеніда, Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч), Тіра (Білгоро-Дністровський), Керкінітіда (Євпаторія), Феодосія, Ольвія.

У часи середньовіччя міста слов'ян виникли у лісовій і лісостеповій зонах України починаючи переважно з ІХ ст. Серед них Київ, Чернігів, Любеч, Переяслав, Житомир, Василів, Вишгород, Білгород, Вручий, Іскоростень, Пересічень, Перемишль, Галич, Ужгород, Володимир. Після монгольської навали центр економічного життя українських земель змістився у західні регіони, де постали такі міста як Львів, Луцьк, Меджибіж, Острог, Корець. Вінниця, Бар, Умань, Черкаси.

Маґдебурзьке право з'явилося на Русі разом з німецькими колоністами, яких запрошував король Данило та його наступники. Очевидно, в ті часи маґдебурзьке право застосовували в руських містах тільки частково, серед німецької людності. Хоча існують припущення, що воно набуло поширення на всіх жителів цих міст вже в Галицько-Волинській державі. Наприклад, у лавничій книзі Перемишля за 1469—1480 роки є посилання на грамоту князя Лева І († бл. 1301) про передачу княжої церкви громаді міста (очевидно руській (давньоукраїнській)), що була самоврядною на німецькому праві^[2].

З переходом Галичини під владу польських королів першими маґдебурзьке право повною мірою отримали найбільше тогочасне місто на українських землях — Львів у 1356 році, а також старі князівські столиці: Галич (1367), Белз (1377), Холм (1382), Перемишль (1389), Теребовля (1389). Урбанізація Галичини зростала швидкими темпами з супроводженням стрімкого поширення маґдебурзького права.

З початку XV ст. маґдебурзьке право набуло поширення на решту українських земель. Спочатку в містах, що були центрами воєводств, комітатів (у складі Угорського королівства) — Кам'янець-Подільський (1432), Луцьк (1432), Мукачево (1445), Київ (1494) (існують здогади про застосування в Києві магдебурзького права за Вітовта, тобто до 1430 року), Брацлав (1497).

У середині XVII століття в Україні нараховувалося 756 міст, в яких мешкало 1,4 млн. осіб. Велика кількість міст у цей період була зумовлена значним розосередженням ремісницького виробництва, промислів і торгівлі, а також прийнятим тоді порядком віднесення поселень до категорії міст.

Багато міст з'явилось на півдні України внаслідок російської політики колонізації захоплених земель, які отримали поштовху у розвитку з початком промислової революції наприкінці ХІХ ст., а потім - з початком радянської "індустріалізації".

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус в Україні, визначений у Конституції. Зокрема, вони не входять до складу жодної області/АРК і мають особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування.^[3][4][5][6]

Колишня спеціальна характеристика (до 2020 року). Міста, які є економічними і культурними центрами, мають розвинуту промисловість, комунальне господарство, значний державний житловий фонд, з кількістю населення понад 50 тисяч осіб (указ 1958 р)^[a]. В окремих випадках до категорії міст обласного підпорядкування за зазначеним указом можна було віднести міста з кількістю населення менш як 50 тисяч осіб, якщо вони мали важливе промислове, соціально-культурне та історичне значення, близьку перспективу подальшого економічного і соціального розвитку, збільшення кількості населення.

Станом на 1 січня 2020 року в Україні налічувалося 187 міст обласного значення. Після 17 липня 2020 з утворенням територіальних громад статус міст обласного значення був нівельований.

Станом на 1 січня 2009 року в Україні нараховувалось 280 міст районного значення^[7]. На 1 січня 2020 року — 272 міста.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст» статус «малого міста» мають населені пункти, чисельність населення яких не перевищує 50 тис. осіб. Таких міст в Україні, відповідно до статистичних даних станом на 1 січня 2020 року, налічується 374, що складає близько 81 % від загальної кількості міст держави. У малих містах мешкає близько 14 % від загальної кількості населення країни та близько 20 % від населення усіх міст^[8].

Більше всього міст у Донецькій (52), Львівській (44) і Луганській (37). Менше всього - у Миколаївській та Херсонській областях (по 9), а також у містах зі спеціальним статусом Севастополі та Києві (по 1).

Станом на 1965 рік у Українській РСР нараховувалось 365 міст^[13].

Подальша урбанізація значною мірою обмежується наявними земельними ресурсами. Особливо гостро відчувається це в містах. Територіальне розширення міст викликає протидію інших землекористувачів — сільського і лісового господарства, транспорту, зв'язку та ін. Усе частіше виникають ситуації, коли розвиток міст, особливо великих, вимагає використання їх підземного простору.

• Міста України (за алфавітом) — містить також інформацію про рік заснування та площу
• Міста України (за населенням)
• Міста України (за часткою українців у населенні)
• Історія міст України
• Список найбільших міст на території України за роками
• Колишні селища міського типу України
• Населені пункти України, що втратили статус міста
• Асоціація міст України
• Градоначальництво

• Івченко А. С. Міста України. Довідник. — К. : НВП «Картографія», 1999. — 136 с. (twirpx.com)
• Міста України: Інформаційно-статистичний довідник. — К. : «АВК-Росток»©/ ФО СВС Якубець А. В, 2007. — 128 с. (twirpx.com)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Великі міста

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міста і містечка

• Історичні назви міст України.

п о р Найбільші міста України Державна служба статистики України
	№	Назва	Область/Регіон	Населення	№	Назва	Область/Регіон	Населення
Київ	1	Київ	Київ	2 967 360	11	Севастополь	Севастополь	403 893	Одеса Дніпро
	2	Харків	Харківська	1 443 207	12	Луганськ	Луганська	401 297
	3	Одеса	Одеська	1 017 699	13	Вінниця	Вінницька	370 707
	4	Дніпро	Дніпропетровська	990 724	14	Сімферополь	Крим	342 054
	5	Донецьк	Донецька	908 456	15	Макіївка	Донецька	341 362
	6	Запоріжжя	Запорізька	731 922	16	Херсон	Херсонська	286 958
	7	Львів	Львівська	724 314	17	Чернігів	Чернігівська	286 899
	8	Кривий Ріг	Дніпропетровська	619 278	18	Полтава	Полтавська	286 649
	9	Миколаїв	Миколаївська	480 080	19	Черкаси	Черкаська	286 649
	10	Маріуполь	Донецька	436 569	20	Хмельницький	Хмельницька	273 713